Точність визначення та передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямків

Головний зміст топогеодезичнях робіт складають різноманітні вимірювання та обчислення. Теорія і практика робіт свідчать про те, що цілком точно виміряти будь-яку величину неможливо. Всяке вимірювання характеризується двома критеріями: числовим результатом вимірю­вання—кількісна сторона і точність вимірювання — якісна сторона, тобто ступінь відповідності отриманого результату дійсному значенню вимірюваної величини.

Тобто, точність буде визначатися якоюсь помил­кою вимірювання (обчислювання) в визначених межах.

Основним джерелом помилок при визначенні і передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямків є:

Ø недосконалість вимірювальних приладів і методів ви­мірювань;

Ø різноманітні здібності і навченість особового складу до проведення вимірювання;

Ø вплив зовнішнього середовища з (характер місцевості, метеоумови та ін.).

Математично помилка вимірювання виражається таким чином:
d = Х – Хо, де: Х - отримане значення; Хо - дійсне (точне) значення.

В теорії стрільби розглядуються декілька характеристик точності вимірювань; найбільш розповсюджена – серединна помилка (Е).

Серединна помилка визначення дирекційного куту орієнтирного напрямку Е гіроскоскопічним способом може бути обчислена за формулою:

,

де Е_агір — серединна помилка визначення гіроскопічного азимуту напрямку;

Е_d — серединна помилка визначення поправки гірокомпаса;

Е_н — серединна помилка нестабільності поп­равки гірокомпаса;

Е_g — серединна помилка визначення зближення меридіанів.

Серединна помилка визначення дирекційного куту орієнтирного напрямку Е астрономічним способом мо­же бути обчислена за формулою:

,

де: Е_а — серединна помилка визначення азимуту світила;

Е_d — серединна помилка вимірювання кута між напрямком на світило і орієнтир;

Е_g — серединна помилка визначення зближення меридіанів.

Серединна помилка визначення дирекційного куту орієнтирного напрямку за допомогою магнітної стрілки бусолі може бути обчислена за формулою:

,

де Е_Ат — серединна помилка визначення магніт­ного азимуту;

ЕD_Ат — серединна помилка визначення поправ­ки бусолі;

Е_Dgs — серединна помилка обумовлена зміненням зближення меридіанів за рахунок переміщення;

Е_dt — серединна помилка обумовлена зміненням магнітного схилення у часі;

Е_ds — серединна помилка обумовлена зміненням магнітного схилення за рахунок переміщення;

Серединна помилка передачі орієнтування одночас­ним відмічанням по небесному світилу Е може бути обчислена за формулою:

,

де: Е_н —серединна помилка визначення початко­вого орієнтирного напрямку;

Е_aсв – серединна помилка вимірювання кута на посту передачі;

Е_bсв - серединна помилка вимірювання кута в точці прийому орієнтування.

Серединна помилка передачі орієнтування кутовим ходом може бути обчислена за формулою:

,

де Е_н — серединна помилка вимірювання кута:

п — число виміряних кутів ходу;

Е_b — серединна помилка визначення кута по­чаткового напрямку.

Сумарна середня помилка орієнтування за допо­могою гірокурсовказівнику може бути обчислена за формулою

,

де: Е_н — серединна помилка визначення дирекційного кута початкового напрямку;

Е_відх — серединна помилка обумовлена відхиленням осі гірокурсовказівнику;

Е_віз — серединна помилка візиру.

Числові значення серединних помилок вище розгля­нутих способів визначення і передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямків розраховані за формулами, що наведені вище, приведені у табл.1 – витягу з табл.3 «РБР ТГП РВ и А СВ».