Вимірювання ритмів працездатності

Ми розглянемо дані про циркадіанну періодичність одного з аспектів поведінки, який можна назвати працездатністю. Під ним ми розуміємо показники ефективності при виконанні різних завдань, що вимагають здійснення потрібних рухів у результаті сприйняття і переробки головним мозком визначеної сенсорної інформації.

Складність як сенсорних, так і рухових компонентів завдання, а також труднощі його виконання можуть бути різні; однак для дослідження циркадіанної періодичності дотепер звичайно використовували порівняно прості завдання. Правда, варто визнати, що навіть найпростіше на перший погляд завдання насправді неймовірно складне, і ми ніколи не можемо з упевненістю сказати, які саме психічні процеси в дійсності опосередковано відбиваються на отриманому показнику. Необхідно також відзначити, що дослідження можливих ритмів працездатності в людини пов’язане з труднощами, які відсутні при аналогічному дослідженні фізіологічних процесів. Можливо причина в тому, що виконання завдання – дія довільна. Тому видимі коливання ефективності можуть частково (чи навіть цілком) відображати просто коливання мотивації, а зовсім не справжню працездатність.

Інша проблема – це втома, що виникає при виконанні самого завдання. Навіть найбільш стійко мотивованій людині важко досить довго підтримувати високу продуктивність. Звичайно цю проблему вирішують, обмежуючи як тривалість кожного випробування, так і загальне їх число.

У той час як втомлюваність знижує працездатність, повторне тренування, навпаки, поліпшує виконання даної задачі. Ефект тренування позначається навіть на самих звичайних діях, включених у тестову ситуацію. Хоча цей ефект можна (теоретично) виключити шляхом досить складних обчислень, проблему частіше вирішують таким чином: виконати завдання достатнє число раз до початку експерименту з метою переконатися, що ефект від додаткового тренування буде дуже малим. Недолік цього способу – те, що дуже важко підтримувати мотивацію (чи уникати стомлення) протягом досить тривалого періоду.

Ефекту тренування, зрозуміло, можна уникнути, даючи завдання кожному досліджуваному всього один раз. У цьому випадку кожного часу доби для вимірювання середнього рівня працездатності використовується окрема група випробуваних. Однак труднощі підбору рівноцінних груп (скажімо, по здібностях чи по властивостях особистості) як правило роблять цей підхід нездійсненним.

Нарешті, часто не враховується та очевидна обставина, що працездатність – це по визначенню функція тільки активної людини. Під час сну робота неможлива. Тому одна третина будь-якого шуканого ритму не буде представлена в результатах експерименту незалежно від використовуваних методик. Отже, при дослідженні циркадіанних коливань типових показників працездатності ми можемо мати у своєму розпорядженні лише неповні дані.