Млинівський державний технолого-економічний коледж. Дисципліна: ІХТІОПАТОЛОГІЯ Самостійне вивчення Частина 2: спеціальна іхтіопатологія Розділ 2.6.:риби як переносники хвороб людини і тварин

Дисципліна: ІХТІОПАТОЛОГІЯ
Самостійне вивчення
Частина 2: спеціальна іхтіопатологія
Розділ 2.6.:риби як переносники хвороб людини і тварин

Тема: Гельмінтозоонози.

План

1. Інші трематоди небезпечні для людини.

а) клонорхоз;

б) діоктофімоз.

а). КЛОНОРХОЗ

Рис. 14 Збудник клонорхозу:

1 - ротова присоска;

2 - глотка; 3 - кишкові петлі;

4 - черевна присоска;

5 - матка; 6 - жовточники;

7 - яєчник; 8- сім’япри- йомник; 9 - сім’яники.

Клонорхоз - гельмінтозне захворювання людини і м'ясоїдних тварин, що характеризується ураженням печінки.

Збудником є трематода Clonorchis sinensisі з родини Opisthorchidae.

Статевозрілі паразити локалізуються у жовчних ходах печінки, підшлунковій залозі та у жовчному міхурі. Личинкова стадія (метацеркарій) живе в додаткових хазяїнів - риб. Трематода досягає довжини 13-20 мм і ширини 3-4 мм.

Розвиток збудника клонорхіса аналогічний розвитку описторхіса і відбувається за участю проміжних хазяїнів — молюсків сімейства Bithyniidae. Додатковим хазяїном є прісноводні риби (більше 70 видів) переважно з родини коропових (Cyprinidae).

Епізоотологія. Клонорхоз розповсюджений переважно в країнах Східної і Південно-Східної Азії й вогнищево на Далекому Сході в районах нижнього і середнього Приамур’я, серед корінних жителів, що займаються рибним промислом. Існування антропогенних вогнищ обумовлене тим, що в місцевого населення існує традиція вживати сиру і погано пров’ялену рибу, що і приводить до зараження людей. У цих районах заражаються також м’ясоїдні тварини при поїданні сирої риби.

Екстенсивність інвазії коропових риб метацеркаріями клонорхіса у водоймах Приамур’я досягає в середньому 15-17%, а по окремих водоймах і більше.

Клінічні ознаки. У заражених тварин відзначається виснаження, шерсть скуйовджена, виражені жовтяниця, розлад шлун- кишк. тракту.

Патогенез і патологоанатомічні зміни. Паразити в організмі дефінітивного хазяїна механічно і токсично діють на клітини і тканини. У результаті цього порушується функція печінки і процес жовчовиділення. Усе це веде до різких змін в організмі. При розтині хворої тварини характерні зміни спостерігають у печінці. Колір органу змінюється. Жовчні протоки розширені, стінки проток потовщені. При інтенсивній інвазії виникає цироз печінки. У підшлунковій залозі відзначають розширення протоків, потовщення їх стінок, крововиливи і некрози в паренхімі.

Діагноз ставлять за результатами дослідження екскрементів хворих тварин і людей та виявлення яєць збудника.

Заходи боротьби ті ж, що і при опісторхозі.