ОПІСТОРХОЗ

Опісторхоз - природно-вогнищеве захворювання людини і м'ясоїдних тварин: собак, кішок, лисиць, песців, соболів й ін. Збудником є трематода Opisthorchis felineus із родини Opisthorchidae. Статевозрілі опісторхіси паразитують у жовчних ходах, рідше - у жовчному міхурі й підшлунковій залозі, викликаючи важке ураження печінки. Личинкові стадії гельмінта - метацеркарії локалізуються в мускулатурі прісноводних коропових риб.

Опис збудника. Трематода досягає 8-12 мм довжини, 1,2-2 мм

ширини. Передня частина тіла звужена, задня - округлена. На передньому кінці є ротовий присосок округлої форми.

Черевний присосок розташований на межі однієї чверті тіла від ротового присоска. За ротовим присоском розміщені коротка глотка і стравохід, а далі йдуть два кишкових стовбури, що сліпо закінчуються на задньому кінці тіла. Два лопатевих сім’яники лежать у задній частині тіла. Середня третина тіла зайнята яєчником і петлями матки, яка заповнена яйцями. Статеві отвори відкриваються з переднього краю черевного присоска. З боків розташовані жовточники. Яйця овальні, блідо-жовтого кольору, із кришечкою на одному кінці, 0,026­0,034 мм довжини і 0,011-0,019 мм ширини. Усередині яйця - сформована личинка - мірацидій. Інцистовані личинки локалізуються в м’язах риби і мають розміри 0,22-0,26х0,12-0,22 мм. У передній частині тіла добре видно обидва присоски: черевний і ротовий.

Розвиток збудника. Опісторхіси в організмі дефінітивного хазяїна виділяють яйця, що разом із жовчю надходять у кишечник, а з нього з калом потрапляють назовні. Розвиваються тільки ті яйця, що потрапили у воду. Такі яйця заковтує прісноводний зябровий молюск.

- У кишечнику молюска мірацидій виходить з яйця, проникає в порожнину тіла і через 3-4 тижні перетворюється в спороцисту. У спороцисті формуються редії. Останні виходять зі спороцисти, проникають у печінку молюска, де перетворюються в церкаріїв. У зрілих церкаріїв тіло довжиною 0,16-0,2 мм, а хвіст - 0,4­0,5 мм. З моменту потрапляння яйця у воду і до розвитку церкаріїв у молюску проходить близько 2-2,5 місяці. Потім церкарії залишають молюска, виходять у воду і проникають у додаткового хазяїна - рибу, переважно з родини коропових (язь, ялець, вусань, лин, лящ, плотва, червоноперка, густера, жерех, сазан, короп і ін.). Церкарії, що проникнули у рибу, локалізуються в підшкірному шарі м’язів. Після проникнення в м’язову тканину риби церкарії через 2-3 тижні інцистуються, а через шість тижнів перетворюються в інвазійних метацеркаріїв, здатних заразити дефінітивного хазяїна. Інвазована риба, яку з’ їла людина або м’ ясоїдна тварина, у шлунку й у початковому відділі тонкого кишечнику перетравлюється, а метацеркарії звільняються від цист, проникають через жовчні протоки в жовчний міхур, жовчні ходи печінки і через 10-12 днів досягають статевої зрілості і незабаром починають відкладати яйця.

Розвиток О. felineus від яйця до статевозрілого гельмінта продовжується протягом 4-5 місяців, що залежить від температурних умов водойми. Більш висока температура води прискорює розвиток паразита. Екстенсивність та інтенсивність зараження в риб, особливо в язя, дуже висока. Відзначали випадки перебування до 1200 метацеркаріїв в однієї риби.

Епізоотологія. Опісторхоз - хвороба вогнищева. Частіше зустрічається в басейнах рік Дніпра, Іртиша, Волги, Ками й ін. Джерелом зараження водойм яйцями гельмінта є хворі люди і м’ясоїдні тварини.

Фекалії з яйцями цього гельмінта можуть потрапляти у водойми зі стічними водами із дворів і туалетів, з вигрібних ям, із суден тощо. Найбільша кількість яєць потрапляє у водойми з паводковими стічними водами у весняно-літній період. У цей час відбувається зараження проміжного і додаткового хазяїнів. Людина і м’ ясоїдні тварини заражаються при вживанні в їжу сирої, слабосоленої і погано пров’яленої риби, інвазованої метацеркаріями опісторхісів. У такій рибі метацеркарії, що локалізуються в м’ язовій тканині, залишаються життєздатними до 17-20 днів. Інвазування в окремих видів риби досягає 75-90%. У тих районах, де людина не вживає в їжу сирої риби, вогнища опісторхоза підтримуються за рахунок м’ ясоїдних тварин, переважно кішок і собак. Останні відвідують місця вилову й обробки риби, поїдають відходи переробки риби, дрібну рибу та інвазують водойми яйцями гельмінта. Зараженість риб метацеркаріями в таких вогнищах досягає 25-30%, а іноді і більше.

Молюски бітінії (проміжні хазяїни) живуть у ріках із повільною течією і багатою рослинністю у замулених пісках на невеликій глибині. Щільність заселення ними водойм іноді досягає 1500-2000 екз. на 1 м2. Інтенсивність інвазії в дефінітивного хазяїна може сягати декількох тисяч екземплярів трематод.

Патогенез.Опісторхіси травмують жовчні ходи печінки, що утрудняє відтік жовчі, а іноді викликає застійні явища. Відбувається інтоксикація організму і розвиток алергії. Виникає холецистит, цироз печінки.

У риби помітних відхилень від норми не виявляють, але при інтенсивному ураженні м’язової тканини в місцях розташування метацеркаріїв утворюються множинні інкапсульовані ділянки з розрослої сполучної тканини, що змінює еластичність м’ язових волокон, призводить до порушення функції м’язів.

Клінічні ознаки. Хворі на опісторхоз пацієнти пригнічені, у них з’являється лихоманка і підвищується температура тіла, живіт збільшений (асцит), печінка збільшена й ущільнена. Слизові оболонки з жовтяничним відтінком. Відзначають болі в м’ язах, суглобах, на шкірі з’являється висипка. У сечі виявляють сліди цукру. У крові збільшується кількість еозинофілів (до 6700 у 1 мкл крові), зменшується число нейтрофілів, еритроцитів і вміст гемоглобіну.

Діагноз у людини ставлять на підставі клінічних даних, копрологічних і дуоденальних досліджень, а у тварин - гельмінтокопрологічних досліджень і клінічних ознак. Використовують флотаційний метод із застосуванням насиченого розчину кухонної солі або азотнокислого натрію. При виявленні у фекаліях яєць збудника діагноз підтверджується.

Здійснюють гельмінтологічне дослідження коропової риби, яка живе у водоймах, на зараженість їх личинками опісторхісів. Шматочки поверхневих м’ язів досліджують компресорним методом під мікроскопом. У такий спосіб виявляють неблагополучні водойми і види риби, які інвазовані метацеркаріями опісторхісів.

Для установлення видової приналежності метацеркаріїв ставлять біологічну пробу шляхом згодовування кошенятам свіжих шматочків риби. Через 25-30 днів їх досліджують. У випадку їх зараження у фекаліях виявляють яйця, а при розтині в жовчних ходах і в жовчному міхурі знаходять опісторхів.

Заходи боротьби здійснюються спільними зусиллями медичних і ветеринарних працівників. Шляхом обстеження виявляють заражених людей і тварин, а також неблагополучні водойми. Організують лікування хворих хлоксилом, рафоксанідом. Забороняють вживати в їжу людям і тваринам сиру рибу, що виловлюється з неблагополучних водойм, відходи її переробки.

Усю рибу з таких водойм солять і після цього витримують не менше 14-15 днів. Заморожують рибу при температурі не нижче -18 - - 20°С. При температурі -8 —12°С личинки опісторхісів гинуть тільки через 17-20 діб.

В’ялити інвазовану рибу потрібно не менш трьох тижнів після 2-3- денного засолу і з розрахунку 12-14% солі до маси риби. Якщо рибу використовують для харчування, її ретельно прожарюють або проварюють не менше 20-25 хв.

Крім того, проводять просвітницьку роботу серед населення (особливо серед людей, зайнятих виловом риби і її переробкою) щодо недопущення до вживання в їжу сирої риби, санітарних правил попередження інвазування водойм яйцями гельмінта, щодо поліпшення санітарної культури в селищах, розташованих поблизу водойм.