ФІЛОМЕТРОЇДОЗ КОРОПІВ

Філометроїдоз - небезпечне захворювання ставкової риби, збудником якого є нематода Philometroides lusiana, що належить до родини Philometridae. Локалізуються статевозрілі гельмінти в м’язовій тканині, кишеньках луски та рідше - у порожнині тіла. Личинкові стадії розвиваються у внутрішніх органах: печінці, нирках, плавальному міхурі, гонадах. Хвороба характеризується гострим запаленням печінки, плавального міхура, нирок і супроводжується загальною інтоксикацією організму. Philometroides lusiana уражує тільки коропів, сазанів та їх гібридів. Нерідко захворювання набуває форми епізоотії. Від філометроїдозу гинуть переважно мальки риби. Важкий перебіг хвороби спостерігається в риби старших вікових груп. Економічні збитки від філометроїдозу виникають внаслідок масової загибелі мальків під час епізоотії, значних втрат у масі внаслідок виснаження риби при хронічному перебігу хвороби, вибраковки інвазованої риби.

Опис збудника. Самка Philometroides lusiana рожевого або вишнево-червоного кольору, 80-120 мм довжини і 0,8-1,0 мм ширини. Кутикула покрита численними білими сосочками, нерівномірно розкиданими по всьому тілу. На головному кінці є чотири горбики, між якими знаходиться тригранний ротовий отвір. Далі йде короткий стравохід і кишечник, що досягає кінця тіла. На хвостовому кінці є також чотири невеликих горбики. Уся порожнина тіла самки заповнена мішкоподібною маткою з безліччю яєць округлої форми 0,032-0,042 мм у діаметрі. Навесні в матці з яєць розвиваються личинки. Яєчники видовжено-овальної форми, розташовуються в передній і задній частинах тіла. Гельмінт живородний.

Самець значно менше самки, довжина тіла 2,9-4,5 мм, а ширина 0,035-0,046 мм, сірувато-білого кольору, поверхня тіла гладенька. На передньому кінці є ротовий отвір, а на задньому кінці копулятивний апарат, що складається із двох тонких рівних спікул довжиною 0,17­0,25 мм і рулька довжиною 0,048-0,060 мм. Статевозрілі самці локалізуються в стінці плавального міхура (у м'язовому шарі), рідше - в області нирок і гонад.

Розвиток збудника. Самки, що локалізуються в кишеньках луски коропів, навесні досягають статевозрілої стадії. У порожнині матки з яєць вилуплюються личинки. При температурі води 17-18°С у травні- червні зріла самка випинає задній кінець з-під лусочки й у воді її тіло розривається, при цьому виділяється величезна кількість личинок (до 200-250 тисяч), а самка гине. Личинки видовжено-шилоподібної форми, досягають 0,4-0,5 мм довжини. У воді вони у вільному стані залишаються життєздатними 7-10 днів. Для свого подальшого розвитку личинка повинна потрапити в організм проміжного хазяїна, якими є циклопи наступних видів: Cyclops strenuus, Acanthocyclops viridis, Macrocyclops albidus, Eucyclops serrulatus, E. macruroides, E. macruroides var denticulatus. У порожнині тіла рачка личинка двічі линяє (на 3-4-й і 7-8-й день) і на 8-10-й день стає інвазійною. Терміни розвитку личинок в організмі проміжного хазяїна знаходяться в прямій залежності від температури води. При температурі 21-23°С цей процес завершується за 7-8 днів, при температурі 15-16°С - за 10-12 днів, а при 8-10°С - за 20-25 днів.

Коропи заражаються при поїданні циклопів, інвазованих личинками філометроїдесів. З кишечнику риби личинки, пронизуючи його стінку, потрапляють у порожнину тіла, потім у печінку, нирки, де на 13-15-й день линяють втретє. Потім личинки проникають у плавальний міхур і на 18-21-й день знову линяють у четвертий раз. До 35-40-го дня з личинки формується молода самка або самець, і в цей час самка запліднюється. Із плавального міхура запліднені самки мігрують у м'язову тканину, а потім проникають у кишеньки луски, де їх виявляють у серпні або на початку вересня. Деякі з них тут перезимовують, а деякі мігрують у м'язи і порожнину тіла. Навесні, з підвищенням температури води до 16-18°С, самки починають виділяти личинок і інвазувати водойми. Повний життєвий цикл самок філометроїдесів завершується за 11-12 місяців. Самці живуть до 13-14 місяців і гинуть у плавальному міхурі, де вони розсмоктуються.

Епізоотологія. Філометроїдоз зустрічається майже у всіх зонах розведення коропів і деколи в природних водоймах.

Хворіють коропи, сазани та їх гібриди усіх вікових груп. Найбільш сприйнятливими до інвазії є лускаті коропи, оскільки наявність великої кількості кишеньок луски створює сприятливі умови для локалізації в них статевозрілих самок гельмінта. У дзеркальних коропів цих кишеньок менше, тому зараженість їх буває нижчою. У так званих голих коропів личинки гельмінта виявляють лише у внутрішніх органах, а статевозрілих у порожнині тіла й у м'язах.

Захворювання звичайно, починає виявлятися у травні-червні, а при ранній і теплій весні - і у травні. Мальки заражаються з 7-8-денного віку з моменту переходу їх на харчування зоопланктоном. Сильно заражені мальки (більше 10-15 личинок) гинуть у 2-3-тижневому віці.

Найбільшу екстенсивність зараження (90-100%) при високій інтенсивності (40-50 гельмінтів) відзначають у 2-3-літніх коропів. Серед риб старших вікових груп - плідників коропа 6-8-літнього віку - екстенсивність інвазії також буває високою, але інтенсивність зараження невисока, що, мабуть, можна пояснити віковим імунітетом.

Екстенсивність та інтенсивність інвазії наростають у весняно-літній період, досягаючи максимуму до кінця літа. Восени й узимку риби не заражаються, оскільки в цей час у водоймах відсутні личинки збудника і не розвиваються проміжні хазяїни - веслоногі рачки. Риби, що заразилися в літній період, залишаються інвазованими протягом усього зимового періоду, і до весни наступного року ступінь інвазованості риб залишається приблизно на тому ж рівні, якого вона досягала в липні-серпні. Загибель риб старших вікових груп від філометроїдозу, як правило, не спостерігається, але уражена риба стає виснаженою. Риба може заражатися філометроїдозом повторно - стійкого імунітету не виробляється. Джерелом поширення інвазії в господарстві є заражені філометроїдозом риби, що перезимували в зимувальних ставках. Навесні вони, потрапляючи у вирощувальні та нагульні ставки, виділяють личинок та інвазують водойми. Током води можуть заноситися інвазовані циклопи. Завезення риби з неблагополучних господарств неминуче приводить до поширення інвазії. Саме тому при організації оздоровчих заходів усе це необхідно враховувати.

Клінічні ознаки. Прояв хвороби залежить від ступеня зараженості риби - кількості гельмінтів, що паразитують в організмі і яких можуть бути десятки і сотні. Початок захворювання риби, частіше гострий, реєструють у весняно-літній період, а хронічна форма його може спостерігатися протягом усього року.

Гостра форма виявляється тільки у 2-3-тижневих мальків у весняно-літній період. Личинки збудника, потрапивши в організм, мігрують: проникають у печінку, нирки, плавальний міхур й інші органи. Організм мальків дуже чутливий до впливу личинок. На початку хвороби характерною ознакою є порушення координації руху. Мальки роблять стрімкі та безладні рухи в поверхневому шарі води, потім штопороподібно головою вниз опускаються на дно водойми, а потім швидко піднімаються на поверхню. Такі рухи чергуються з лежанням на боці. Гостра форма продовжується 1-2 дні, заражені мальки гинуть у 15-20-денному віці.

Хронічна форма. Якщо заражена риба незабаром не гине, то хвороба набуває затяжного характеру. Відзначається виснаження, анемія зябер, млявість рухів. Риба (в основному 2-3-літня) більше тримається в поверхневому шарі води, гірше харчується. При проникненні гельмінтів у кишеньки луски на тілі утворюються горбики, припухлості, почервонілі ділянки. Луска стає матова, скуйовджена, поверхня тіла вкрита слизом. Паразити травмують шкіру і кровоносні судини, тому в місцях їх локалізації з’ являються кров’янисті плями. Руйнується пігмент лусочок і самі лусочки. Малюнок їх стає мозаїчним, лусочки деформуються і випадають. Гельмінти здебільшого локалізуються довкола голови, у м’язах і у кишеньках луски спинної частини, на боках і черевці, іноді в зябрових кришках. Рідше їх знаходять у хвостовій частині. Уражена риба втрачає товарні якості і вибраковується. Маса її, як правило, на 15-25% менша, ніж у здорової риби. На уражених ділянках шкіри поселяється грибок сапролегнія, що ускладнює перебіг хвороби і приводить до загибелі риби в зимувальних ставках.

Патогенез і патологоанатомічні зміни. У початковій стадії зараження мігруючі личинки травмують печінкову тканину і кровоносні судини, ниркову і м’ язову тканини плавального міхура. У мальків стінка плавального міхура дуже тонка, тому личинки легко її розривають. У результаті мальки не можуть нормально пересуватися у воді, що і спричиняє їх швидку загибель. Гельмінти в процесі життєдіяльності виділяють токсичні речовини, викликаючи інтоксикацію організму. Внаслідок обмеженості рухів риба менш активно харчується і порушується процес засвоєння їжі. При розтині риби виявляють запалення печінки, з вогнищами крововиливів, вона збільшена, дрябла. Нирки збільшені і наповнені кров’ю. Запальний процес виражений і в плавальному міхурі: стінка його набрякла і матова, іноді із брудно-сірим відтінком; кровоносні судини сильно виражені, особливо в задній частці міхура. У порожнині тіла часто знаходять ексудат червонуватого кольору, а нерідко (у цьоголіток) виявляють і самок філометроїдесів. Значно змінюються показники крові: у 1,5-2 рази прискорюється ШОЕ, відзначається лейкоцитоз, рівень гемоглобіну знижується на 6-8%, зменшується кількість еритроцитів, у лейкоцитарній формулі число поліморфноядерних лейкоцитів і нейтрофілів збільшується в 1,5- 3 рази. Білкові фракції сироватки крові також змінені. Хвороба позначається і на кількісних і якісних показниках хімічного складу м'яса. В інвазованих риб м'ясо водянисте, без жиру, в'яле. Білок у м'ясі знижується до 25-30%. Погіршуються смакові якості.

Патологоанатомічні і морфологічні зміни органів і тканин риби залежать від ступеня інтенсивності інвазії.

Діагноз. Гостру форму діагностують за клінічними ознаками і гельмінтологічного розтину мальків. Внутрішні органи виймають разом із плавальним міхуром і переносять їх на годинникове скло або в чашку Петрі. Органи відокремлюють пінцетами і кладуть на предметне скло, накривають іншим склом і компресорно переглядають під мікроскопом. У печінці, нирках, плавальному міхурі виявляють личинок збудника або самців паразита. Хронічну форму встановлюють при клінічному огляді риби; гельмінти локалізуються в кишеньках луски. Внутрішні органи (шматочки печінки, нирок, плавального міхура) досліджують також компресорним методом на предмет виявлення личинок або самців філометроїдесів.

Заходи боротьби і профілактики. При виявленні захворювання водойма або господарство оголошується неблагополучним. Вивозити рибу з нього для риборозведення забороняється. У господарстві аж до його оздоровлення вирощують рибу тільки для товарних цілей. З появою філометроїдоза з риборозплідника, де немає нагульних ставків для вирощування товарної риби, вивозити неблагополучних цьоголіток або річників коропа можна тільки в аналогічні господарства або в закриті ставки, що не з’ єднуються з іншими, водоймами. У вегетаційний період із цього посадкового матеріалу при розрідженій посадці і гарній годівлі вирощують товарну продукцію. Восени такі ставки цілком обловлюють і всю рибу реалізують тільки в торгову мережу. Воду з них спускають на зимовий період, що профілактує подальше поширення захворювання.

Для ліквідації філометроїдоза в господарстві проводять комплекс профілактичних і лікувальних заходів: застосовують тільки роздільне утримання усіх вікових груп риб; вирощувальні і нагульні ставки після вилову з них риби осушують, ділянки, які не спускаються, дезінфікують хлорним чи негашеним вапном і в зимовий час утримують без води; товарну рибу після облову нагульних ставків відразу ж реалізують у торговельну мережу. Витримування її в садках допускається тільки у своєму господарстві; головні й інші водопостачальні ставки не заселяють коропом. У них можна вирощувати риб, несприйнятливих до філометроїдозу (линів, карасів, пелядь, білих амурів, товстолобиків й ін.); інвазованих філометроїдесами дво- і трирічок коропа вирощують до товарної ваги в нагульних ставках, розташованих останніми по водостоку, при залежній системі водопостачання або в ізольованих ставках. Товарну рибу виловлюють не пізніше серпня-першої половини вересня. Гельмінти до цього часу не досягають великих розмірів. Хворих плідників коропа на нерест не допускають.

У неблагополучних господарствах навесні піддають дегельмінтизації плідників і ремонтний молодняк. Застосовують дитразин-цитрат і локсуран. Плідникам препарат уводять перорально, а ремонтному молодняку - перорально або внутрішньочеревно. Плідників і ремонтну рибу дегельмінтизують одним із зазначених препаратів дворазово з інтервалом 7-8 днів за 2-3 тижні до нересту при температурі води 13-15°С, а перед посадкою в зимувальні ставки при температурі води не нижче 10-12°С. На 2-3-й день після дегельмінтизації гельмінти починають виходити з кишеньок луски на поверхню тіла риб і незабаром гинуть. У такий спосіб охороняється інвазування водойм личинками. Це преімагінальна дегельмінтизація.

Доведено, що дворазові весняні обробки дають екстенсефективність, рівну 80-87%. Таким чином, у неблагополучному господарстві на нерест можна відбирати вже не заражених плідників. При наявності показань дегельмінтизацію повторюють восени, але при температурі води не нижче 13-15°С або наступного року - навесні.

Для звільнення маточного стада коропів від філометроїдесів і недопущення їх реінвазії можна застосовувати 2-3-кратну зміну водойм у весняний період. Здійснюють це в такий спосіб. При розвантаженні маткового зимувального ставка плідників розсортовують по статі і пересаджують самок і самців роздільно у вільні нерестові ставки або у вільні зимувальні, попередньо заповнивши їх невеликою кількістю води на глибину 35-40 см. У таких ставках вода навесні швидше прогрівається до 16-18°С, і самки гельмінта раніш дозрівають і починають виділяти личинки. Із врахуванням терміну розвитку личинок в організмі проміжних хазяїнів до інвазійної стадії плідників витримують у ставку не більше 5-6 днів (за цей період личинки в циклопах ще не досягають інвазійної стадії). Потім воду зі ставка скидають, плідників відловлюють і розміщують в іншому ставку на той же термін. Таке почергове використання навесні трьох-чотирьох нерестових чи зимувальних ставків дозволяє домагатися звільнення плідників від гельмінтів до посадки їх на нерест, при цьому профілактують повторне зараження (реінвазія) маткового стада. Ретельне виконання заходів дозволяє вже в перший рік домагатися майже повного звільнення маткового поголів'я від гельмінтів.

Перед посадкою плідників на нерест їх ретельно оглядають і заражені екземпляри видаляють. Щоб відгородити природні водойми (озера, ріки) від інвазування, у них не можна розміщувати цьоголіток і річників коропа з неблагополучних щодо філометроїдозу господарств. Не допускають також скидання води зі ставків неблагополучних господарств у ріки, озера, водоймища, щоб уникнути заносу в них інвазованих проміжних хазяїнів і заходу зараженої риби. У неблагополучних джерелах встановлюють ґрати, що охороняють захід заражених риб, і влаштовують піщано-гравійні фільтри для фільтрації води, які одночасно затримують проникнення інвазованих проміжних хазяїнів.