Система норм і нормативів у виробничій логістиці
У виробничій логістиці знаходять широке застосування система норм і нормативів, що дозволяє встановлювати оптимальні значення ресурсів, які витрачаються, науково-обґрунтовані й ефективні співвідношення між окремими видами ресурсів, основними елементами процесу праці і всіх ланок виробничо-господарської системи підприємства (компанії, фірми). Особливе значення система норм і нормативів здобуває у сучасних ринкових відносинах, механізм яких базується на рівновазі попиту та пропозиції і відкриває вільний доступ до усіх видів ресурсів і товарів. В умовах ринку скорочення витрат ресурсів, зниження трудових, матеріальних та інших витрат на виробництво продукції і виконання послуг стає необхідною економічною вимогою планування, організації і управління виробництвом. На ринку товарів за інших рівних умов виграє той виробник, який найбільш ощадливо використовує обмежені ресурси і досягає їхньої мінімальної витрати на одиницю продукції, що випускається.
Метою створення системи норм і нормативів є посилення наукової обґрунтованості, пропорційності і збалансованості планів, більш глибоке виявлення і використання резервів виробництва, подальше підвищення його ефективності. Це підкріплюється наступними принципами:
- забезпечення прогресивності норм і нормативів на основі досягнень науково-технічного прогресу, передових методів організації виробництва і праці;
- комплексне формування нормативної бази для усіх видів планів;
- забезпечення порівняння норм і нормативів на різних рівнях управління;
- автоматизації формування і використання;
- забезпечення методичної єдності.
Як відзначається в енциклопедичному словнику, термін "норма", у перекладі з латинського, означає правило, зразок, установлену міру, середню величину тощо; а "норматив" – це науково-обґрунтовані розрахункові величини витрат робочого часу, матеріальних і фінансових ресурсів, що застосовуються у нормуванні і управлінні виробничою і господарською діяльністю підприємств.
В умовах ринкової економіки поняття норм і нормативів декілька ширше. Норма – це науково-обґрунтована величина витрат тих чи інших економічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах. Вона встановлює індивідуальне значення (величину) витрат ресурсів на одиницю продукції у визначених умовах підприємства, його підрозділу чи іншого рівня. Норматив – це еталон витрат різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, значення якого повинно відповідати досягнутому рівню розвитку ринкових відносин при повному ступені використання техніки, передової технології, прогресивної організації виробництва і необхідної кваліфікації персоналу. За допомогою нормативів порівнюють планові і дійсні витрати.
Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрішньовиробниче призначення. Вони створюються для відповідних локальних умов робочого місця чи визначеного типу виробництва і повинні відбивати як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства, а також зміни витрат економічних ресурсів при припустимих обмеженнях у планований термін їхнього використання. Норми розробляються зазвичай на короткостроковий, заздалегідь установлений період їхнього застосування в заданих галузевих чи корпоративних умовах з урахуванням взаємодії конкретних виробничо-технічних, організаційно-економічних, соціально-трудових і багатьох інших факторів. Усі норми повинні завжди відповідати тим умовам, для яких вони були розроблені. Вони можуть переглядатися відповідно до зміни нормоутворюючих виробничих факторів.
З практичної точки зору будь-які нормативи і норми є вихідними даними, що застосовуються при плануванні оцінки різних видів діяльності, робіт і послуг. Вони створюють цілу систему планових, економічних, фінансових та інших норм і нормативів і складають нормативну базу планування, яка класифікується за різними ознаками (рис. 1). Система норм і нормативів на підприємствах є основою виконання таких найважливіших планових функцій, як визначення обсягів і термінів виготовлення продукції, обґрунтування витрат і результатів, облік і контроль витрати виробничих ресурсів тощо.
Так соціальні нормативи сприяють регулюванню як внутрішніх, так і зовнішніх взаємин персоналу на підприємстві і за його межами. Наприклад, існуючий норматив мінімальної заробітної плати визначає не тільки встановлювану державою ціну робочої сили, але і величину доходів працівників та рівень життя людей.
Організаційні нормативи найбільш повно виявляються у доцільній координації як у часі, так і у просторі всіх матеріальних і трудових ресурсів, встановленні оптимальних пропорцій між окремими ланками виробничого процесу. Наприклад, нормативи встановлюють тривалість виробничого циклу, розміри партій виробів та періодичність їх запуску, розмір запасів та ін.
При виконанні технологічних функцій управління норми і нормативи дозволяють розрахувати технологічні операції. На всіх стадіях виробничого процесу здійснюється спостереження і контроль параметрів (норм) виробництва. Ведеться статистичний, управлінський, бухгалтерський, фінансовий і податковий облік за спеціальними правилами (методиками) і формами (частіше автоматизованим) для узагальнення даних, їхнього аналізу і прийняття управлінських рішень.
Аналіз технологій й організації виробничого процесу в заданих умовах дозволяють розробити розрахунково-аналітичні норми, які забезпечують раціональне використання обмежених ресурсів на кожному робочому місці. Експериментальні норми встановлюються на основі експериментальних даних, отриманих у реально існуючих умовах виробництва. Аналітично-дослідницькі норми розробляються на основі аналізу і дослідження технологічних процесів виробництва і встановлення залежності їх від величини витрат ресурсів.
Науково-обґрунтовані норми дозволяють приймати оптимальні рішення. З однієї сторони рішення може полягати в мінімізації витрат при досягненні заданого результату, з іншого - в максимальному результаті при заданих витратах (ресурсах). За даними оперативної, бухгалтерської чи статистичної звітності підприємства розробляються звітно-статистичні норми.
Останнім часом на підприємствах все більше поширення отримали аналітичні норми, які застосовуються за допомогою використання комп'ютерної техніки. Аналітичні нормативи служать базою впровадження автоматизованих систем планових розрахунків.
Індивідуальні, приватні і диференційовані норми розробляються стосовно до конкретних матеріалів, виробів чи процесів. Видаткові норми визначають величину витрат ресурсів, оціночні - ефективність їхнього використання, оперативно-виробничі - тривалість і порядок руху ресурсів у процесі виробництва продукції.
Таким чином, розглянута класифікація дозволяє об'єднати в єдину систему всі існуючі різноманітні нормативи і норми. Саме діючі нормативи витрат різних виробничих ресурсів повинні головним чином визначати в умовах ринку той економічний інтерес підприємств і їхній кінцевий результат, що дозволяє правильно планувати види й обсяги продукції, що випускається, а також припустиму витрату ресурсів і величину одержуваних доходів.
Велике значення для виробничої логістики має норма витрат матеріальних ресурсів. Норми витрат матеріальних ресурсів – це максимально припустима кількість сировини, матеріалів, палива та ін. матеріальних ресурсів, що витрачається на виготовлення одиниці продукції визначеної якості і виконання технологічних операцій, у тому числі логістичних. Норми витрат в загальному вигляді виражаються як сума чистої ваги виготовленої продукції чи ваги матеріалу, що входить до її складу, і величини прийнятних відходів виробництва, а також інших втрат.
На підставі норм витрат і виробничої програми в логістиці прогнозуються потреби виробництва і розробляються всі логістичні аспекти формування і управління матеріальними потоками. Наявність нормативної бази є обов'язковим для функціонування логістичних систем і підсистем. Найважливішими нормативними показниками є:
- нормативна корисна витрата сировини і матеріалів;
- коефіцієнт використання матеріалів;
- видатковий коефіцієнт;
- питома витрата сировини і матеріалів.
Нормативна корисна витрата матеріалів – це маса (обсяг) матеріальних ресурсів, що створюють готову продукцію. Визначають її по кресленню виробу і розрахунковій масі (обсягу) матеріалу.
Коефіцієнтом використання матеріалів називають відношення корисної витрати матеріалів до норми витрат. Даний критерій є одним із показників ефективності використання матеріальних ресурсів, тому що чим більше початковий коефіцієнт, тим повніше використання того чи іншого матеріалу і менше відповідно відходів виробництва.
Видатковий коефіцієнт – це показник, зворотний коефіцієнту використання матеріалів.
Важливу роль відіграє також показник питомої витрати сировини і матеріалів, що представляє собою кількість фактично витрачених матеріалів (матеріалу) на одиницю продукції (робіт). Визначається розподілом кількості витраченого матеріалу на обсяг виготовленої з нього продукції.
На практиці в логістиці зустрічаються навіть такі норми, як норми часу оформлення документів, норми часу прийняття рішень та ін.
Від якості норм, від їхньої обґрунтованості і точності залежить економічний стан підприємства. В умовах ринку система норм і нормативів є не інструментом адміністративного втручання у виробничо-господарські інтереси структурних підрозділів логістичної системи і системи виробництва, а необхідним елементом внутрішньої організації процесу виробництва і регулятором зовнішніх взаємин.
2. Потужності логістичної системи
Потужність логістичної системи визначається максимальним обсягом матеріального потоку, який проходить через логістичну систему у будь-який момент часу. Кількісна оцінка потужності логістичної системи подається за допомогою двох взаємопов'язаних показників: фізичного обсягу та інтервалу часу (тонн/рік, м /міс, палетомісць/добу тощо).
На відміну від виробничої потужності, яка характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобування та перероблення сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови, найповнішого використання виробничих площ і обладнання, прогресивної технології та організації виробництва, потужність логістичної системи визначає оптимальну кількість товарів, які можуть бути доставлені до кінцевого споживача з мінімальними витратами, за мінімальний час, відповідної якості, кількості, в необхідне місце.
У теоретичному та практичному аспектах доцільно виокремити такі види потужностей:
- проектну;
- фактичну;
- резервну;
- максимальну;
- мінімальну;
- оптимальну.
Проектна потужність логістичної системи - це максимально можлива пропускна здатність логістичної системи в ідеальних умовах, без збоїв та будь-яких проблем. Вона визначається на підставі проектування логістичної системи.
Фактична потужність - це реальна пропускна здатність, яку можна підтримувати в нормальних умовах, враховуючи тимчасові збої у виробництві, відхилення в показниках, несправності, періоди на технічне обслуговування тощо.
Різниця між проектною та фактичною потужностями логістичної системи формує резервну потужність, яка слугує основою для задоволення попиту, який зростає, або інших непередбачуваних ситуацій.
Максимальна потужність логістичної системи - це потужність, яка відповідає пропускній здатності найбільшої ланки логістичної системи.
Мінімальна потужність логістичної системи - це потужність, яка відповідає пропускній здатності, що уможливлює зберігання всіх ланок логістичної системи в робочому стані.
Оптимальна потужність логістичної системи - це потужність, рівень завантаження якої дає змогу використовувати провідну ланку логістичної системи зі збереженням 10-30 % резерву потужності.
Метою управління є оптимізація потужності логістичної системи відповідно до середовища її функціонування.
Серед чинників, які впливають на потужності логістичної системи, можна виокремити такі:
- кількість постачальників;
- кількість установленого обладнання;
- розміри виробничих площ;
- тривалість виробничого циклу;
- ефективність технології;
- особливості продукції;
- якість продукції;
- диференційовані потреби споживачів тощо.
Водночас під впливом зазначених вище чинників у всіх ланках логістичної системи далеко не завжди одна і та сама потужність.
3. Методи оптимізації потужності логістичної системи
Оптимізація потужності логістичної системи обумовлена необхідністю, з одного боку, відповідності логістичної системи поставленим завданням, а з іншого боку, оптимізації витрат, пов'язаних із зайвими чи недовикористаними потужностями. На практиці використовують три методи оптимізації потужності логістичної системи:
1-й - балансовий метод. Він складається із трьох етапів:
- складання балансу потужностей логістичної системи за поданням результатів аналізу та формалізації продукту;
- обчислення необхідних потужностей для одержання необхідної кількості та необхідної якості продукту;
- зіставлення отриманих значень потужності з реально існуючими можливостями.
Виходячи з наявного надлишку чи дефіциту потужності логістичної системи, одержуємо величину необхідної корекції продукту.
2-й - метод "вузьких місць". Вузькі місця - це будь-який ресурс, потужність (пропускна здатність) якого менша, ніж потреба в ньому. Водночас про вузькі місця в логістичних системах можна говорити як про контрольну точку, яка може управляти всією системою, оскільки такий ресурс працює повсякчас і дає впевненість, що в результаті попередніх операцій не випускається надлишкового обсягу продукції, не створюються надлишкові запаси незавершеної продукції, які цей ресурс неспроможний подолати (рис. 2).
Рис. 2. Приклад графічної інтерпретації «вузького місця» логістичної системи
У будь-якій ланці логістичної системи може виникнути "вузьке місце", зокрема, поява "вузьких місць" у сфері постачання зумовлена нестачею вихідної сировини для збільшення обсягів виробництва. З іншого боку, не виключена поява "вузьких місць" у технологічному ланцюгу в разі малих потужностей виробництва. Малі потужності складських приміщень, пакувальних цехів, транспортних засобів формують "вузькі місця" у логістичному каналі, які за значних обсягів виробництва зменшують пропускну здатність логістичної системи. Способи подолання вузьких місць є доволі різними залежно від місця їхнього виникнення: наприклад, введення додаткового обладнання, використання аутсорсингу в період піка сезонності тощо.
Доцільно зазначити, що "вузькі місця" мають таку особливість: після того, як його ліквідовано в одній ланці логістичної системи, не виключено, що воно з'явиться в іншій. Тому потрібно постійно здійснювати моніторинг основних ланок логістичної системи, вивчаючи їхні потужності.
3-й - метод виявлення зайвих потужностей. За змістом він є протилежним до методу "вузьких місць". Усі ланки, де виявлено надлишки потужностей, скорочуються до оптимальних меж.
4. Показники оцінювання логістичних систем
Окрім оптимізації потужностей логістичної системи, оцінювати функціонування логістичної системи можна на підставі комплексної взаємодії таких п'яти ознак, як обсяг, швидкість, асортимент, вартість, нестійкість (від англ. "5V") (табл. 1).
Таблиця 1
П'ять ознак функціонування логістичної системи («5V»)
| Ознака | Характеристика |
| Об'єм (Volume) | Обсяг матеріалопотоку, що проходить через систему чи її елементи (наприклад, виробництво, склад, дистрибуцію тощо) |
| Швидкість (Velocity) | Тривалість циклу виконання замовлення, циклу закупівель, виробничого циклу, термін розроблення та впровадження на ринок нових товарів, оборотність товарних запасів |
| Асортимент (Variety) | Товарна номенклатура, товарна лінія |
| Нестійкість (Volatility) | Коливання попиту, стабільність графіків поставок, надійність всіх ланок логістичної системи |
| Вартість (Value) | Ціна "логістичного продукту", загальні логістичні витрати системи |
На рис. 3 подано приклад такої ознаки функціонування логістичних систем, як швидкість (Velocity), а саме: термін розроблення та впровадження на ринок нових товарів; тривалість виробничого циклу, оборотність товарних запасів.
Рис. 3. Порівняння часу реалізації замовлення й обороту запасів
Цей приклад ілюструє взаємодію всередині тільки однієї ознаки (швидкість), однак реально необхідно вживати заходів для покращання функціонування системи загалом із врахуванням взаємодії всіх ознак ("5V"). Наведемо деякі характерні особливості стосовно балансування, наприклад, асортименту, вартості, швидкості. Таке балансування може бути зумовлене, наприклад, недоцільним збільшенням асортименту продукції, що орієнтована на вузькі сегменти ринку. Внаслідок цього асортимент зростає, обсяг виробництва збільшується незначно, стрімко зростають додаткові витрати, витрати на забезпечення запасів комплектуючих, дотримання якості та гарантій, тоді як ефективність роботи багатьох підрозділів зменшується. Істотно зростають витрати постачальників через збільшення тривалості доставки та виробництва комплектуючих для усього діапазону продукції. Основним вирішенням цієї проблеми є зменшення необґрунтовано розширеного асортименту продукції, що дасть виробнику змогу використовувати однакові комплектуючі в різних виробах, спростити технологічний процес та підвищити продуктивність праці.
Основною помилкою у формуванні взаємодій ознак "5V" є те, що доволі часто увага зосереджується на удосконаленні однієї чи двох ознак, а іншими нехтують, тоді як оцінювання функціонування логістичної системи визначатиметься гармонійним балансуванням всіх "5V".
Використання системи оцінювання логістичної системи покликані вирішити три основні задачі: моніторинг логістичних операцій, контроль над ними та оперативне управління. Моніторингові показники дають змогу прослідкувати за динамікою роботи логістичних систем. До типових моніторингових логістичних показників належать рівень сервісу та елементи структури витрат. Контрольні показники відображають поточні результати діяльності та слугують для коригування логістичного процесу в тих випадках, коли він відхиляється від встановлених нормативів (наприклад, відслідковування пошкоджених вантажів при транспортуванні). Показники оперативного управління призначенні для мотивації персоналу.
Показники, пов'язані із оцінювання вкладу логістики в діяльність підприємства, можна поділити на:
- показники, що характеризують логістичну систему;
- показники, що характеризують роботу логістичної системи.
До першої категорії належать логістичні активи, а саме: склади, транспорт, обладнання, запаси. Логістичні активи можуть становити левову частку активів підприємства. Наприклад, у дистриб’юторів вони перевищують 90% від загальних активів. Оцінювання управління активами показує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (запаси) і наскільки успішно скуповуються інвестиції, вкладені в основні засоби. Відповідними показниками, які характеризують потужності логістичних активів (основних засобів), будуть:
- площа, кв.м;
- місткість, куб.м або кількість товару в тонах;
- пропускна спроможність, т/добу;
- кількість, од..
До другої категорії можна віднести такі показники, як:
- ефективність логістичної системи;
- продуктивність ланок логістичної системи;
- надійність логістичної системи;
- гнучкість логістичної системи.
Показники ефективності логістичної системи характеризують здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо і визначаються за формулою:
.
Показники продуктивності логістичної системи характеризують ефективність діяльності людей у логістичних процесах. Продуктивність вимірюється співвідношенням між кінцевим результатом роботи системи "на виході" і обсягом людських ресурсів "на вході", що використовуються системою для отримання цього результату.
Показники надійності логістичної системи дають змогу зіставити фактичні результати роботи системи із задекларованими чи встановленими показниками. Для визначення фактичних показників роботи окремих ланок логістичної системи можна використати формулу:
.
Показники гнучкості логістичної системи відображають здатність пристосування всіх ланок логістичної системи до часу, величини, асортименту і способу доставки до індивідуальних запитів споживачів.
На основі даних понять, узагальнимо показники оцінювання логістичної системи в табл. 2.
Таблиця 2
Показники оцінювання логістичної системи
| Показник | Метод визначення | Сутність показника | |
| Кількість розвантажень / відвантажень на 1 робітника | 
| показники характеризують ефективність діяльності людей у логістичних процесах. Вимірюється кількістю логістичних операцій, виконаних одним робітником за одиницю часу (рік, місяць, тиждень тощо) | |
| Кількість скомплектованих замовлень на 1 робітника | 
| ||
| Кількість замовлень на 1 торгового агента | 
| ||
| Оборот логістичних активів | 
| показник ефективності використання логістичних активів | |
| Рентабельність інвестицій в логістичну інфраструктуру | 
| показник прибутковості інвестиційної діяльності підприємства в логістичну інфраструктуру | |
| Завантаженість потужностей логістичних об'єктів | 
| показник характеризує ефективність використання складських площ, транспорту, обладнання тощо. | |
| Оборотність запасів - кількість оборотів - тривалість одного обороту | 
| показник характеризує повернення авансованих оборотних коштів за період від часу нагромадження запасу до отримання готівки за реалізацію | |
| Витрати утримання запасів | 
| показник характеризує обсяг готівки, замороженої в запаси | |
| Частка логістичних витрат в структурі загальних витрат | 
| показник характеризує вагомість витрат, пов'язаних із різними видами логістичної активності | |
| Рентабельність каналів збуту (сегментів, клієнтів) | 
| показник характеризує вигідність та ефективність обслуговування конкретних каналів збуту (сегментів, клієнтів) | |
| Надійність поставок | 
| показник характеризує готовність підприємства дотримуватись умов поставок | |
| Готовність до здійснення поставки (ймовірність дефіциту): | 
| показник характеризує готовність підприємства підтримувати базовий рівень обслуговування | |
| Якість поставки | 
| показник характеризує готовність підприємства виявити та усунути недоліки в обслуговуванні | |
| Гнучкість виконання замовлення | 
| показник відображає спроможність реагувати на спеціальні або неочікувані потреби споживачів, здатність прискорювати виконання замовлення або його зміну | |
| Гнучкість оплати | 
| показник характеризує здатність підприємства пропонувати споживачам вигідні для них форми оплати за трансакцію, зокрема "товарний кредит або відтермінування оплати" |
Метою формування такої системи показників на підприємстві є створення бази даних, яку можна використати для оцінювання логістичної системи та її компонентів та виявлення можливостей підвищення ефективності, продуктивності, надійності та гнучкості.
Після визначення показників логістичної активності підприємства доцільно застосувати бенчмаркінг - порівняти з найкращими показниками у галузі, що дасть можливість виявити: потенціал для удосконалення діяльності підприємства; чинники збільшення капіталізації; джерела прихованих витрат.
5. Вплив зміни плану виробництва на показники діяльності логістичної системи
У виробничо-торгівельних компаніях часто існує конфлікт між власне виробництвом і відділом збуту відносно змін плану виробництва. Вносити до затвердженого плану додаткові замовлення або не вносити? Торгівельні служби прагнуть більше продати, але чи завжди це вигідно?
Мова йде про зміні плану виробництва, коли відділ продажів з будь-яких причин шле на виробництво термінові замовлення (тобто без можливості поставити їх в кінець виробничої черги у вигляді плану на майбутнє, а з необхідністю виробляти їх негайно, відсовуючи поточні завдання). Подібне відбувається практично в будь-якій торгівельно-виробничій компанії з нетривіальним списком вироблюваної номенклатури (якщо компанія постійно випускає лише одну позицію, тобто може бути тільки в двох станах: виробляти цю позицію або стояти, – подібних проблем не буде).
З одного боку, начебто можна і навіть потрібно змінити план виробництва, адже в результаті компанія отримає додатковий прибуток. Зазвичай продавці роблять упор саме на цю цифру, коли намагаються переконати керівництво в необхідності подібного кроку: «ось конкретна цифра недоотриманого прибутку, а якщо я на цю суму план продажів не виконаю, адже ви мене оштрафуєте». З іншого боку, корекція плану виробництва, коли воно працює на повну потужність, зазвичай має і негативні наслідки. На підприємстві виникає дефіцит деяких видів сировини і комплектуючих, порушується план постачання готової продукції (що може привести до нестачі вже інших вироблюваних позицій), збільшується запас незавершеного виробництва, відбуваються простої устаткування і втрачається час на його переналадку, порушуються оптимальні виробничі цикли. В результаті додатковий прибуток може перекритися додатковими витратами, пов'язаними із змінами, що вносяться.
Таким чином, кожен підрозділ насамперед вирішує свої завдання, звинувачуючи в спільних проблемах інших. І лише логістиці під силу вирішити цю суперечку. Використання логістики як третейського судді корисно не лише тому, що у неї немає свого інтересу, але ще і тому що, знаходячись над ситуацією, саме логістика може запропонувати третє вирішення, яке влаштує всі сторони і буде прийнятним за витратами для компанії в цілому. Треба відмітити, що в таких конфліктах дуже часто чиста організаційна складова. Чітке і своєчасне інформування підрозділами один одного і налагоджена система обліку дозволять зняти виникаючу напруженість. Насамперед необхідно налагодити узгоджену і регламентовану роботу із замовленнями. Правда, це скоріше управлінське завдання, ніж логістичне, але без цього все останнє реалізувати буде неможливо.
Відділ продажів повинен:
- слідувати часовим рамкам і механізму передачі замовлень на виробництво;
- задовольняти вимоги по їх оформленню;
- встановлювати для деяких замовлень властивість «терміновий» (це робиться обумовленими особами, що мають відповідні повноваження);
- не перевищувати в день (або зміну) максимальну кількість замовлень або їх обсяг (якщо замовлення різнорідні по складності або часу виконання).
Виробничий відділ повинен:
- підтверджувати приймання кожного замовлення (з максимально допустимим терміном підтвердження);
- проставляти для кожного замовлення планову дату виробництва і постачання;
- після закінчення замовлень – встановлювати для них властивість «виконаний».
У другу чергу потрібно визначити всі необхідні правила роботи для складних випадків, за підсумками яких виникала яка-небудь проблема. Такими складними випадками, що вимагають окремих домовленостей, є:
- передача на виробництво термінового замовлення, коли там вже йде робота над іншим терміновим замовленням;
- параметри вибору наступного замовлення для його виконання з черги термінових замовлень (ФІФО, прості раніше складні пізніше, додаткова ієрархія відміток серед термінових тощо);
- формат і деталізація замовлення у разі виробництва нестандартної позиції під замовлення клієнта;
- розміщення на виробництві дуже об'ємного по роботі термінового замовлення, яке зробить неможливим і виробництво інших термінових замовлень, і виконання виробничого плану постачання на склад протягом довгого часу;
- та інші, іноді специфічні випадки, що відбуваються, тим не менше, регулярно.
Коли ж всі проблеми взаємодії між виробництвом і продажами вирішені, а випадки втрати або неправильного приймання-передачі замовлення стають рідкісними, виявляється реальне завдання для логістики – оцінка прибутку і збитків від зміни затвердженого плану виробництва для виконання термінового замовлення.
Для оцінки чистої вигоди кожної з пропонованих змін плану виробництва необхідно:
- оцінити збиток від кожного негативного чиннику зміни плану виробництва;
- відняти суму цих збитків з передбачуваного прибутку від реалізації термінового замовлення.
При цьому відзначимо, що по кожному негативному чиннику треба оцінювати не прямий збиток, а мінімальний від всіх можливих рішень по його нівеляції. Саме цей мінімальний збиток доведеться зазнавати компанії, якщо буде вирішено розмістити на виробництві термінове замовлення. Віднімати ж з прибутку треба не пряму суму збитків, а деяку їх композицію, щоб не відбувалося подвоєння одних і тих же збитків, порахованих для різних негативних чинників.
Термінові замовлення бувають двох типів:
- замовлення клієнтом нестандартних позицій, які немає сенсу тримати на складі, вони знадобилися перший і, можливо, останній раз;
- замовлення великої кількості стандартних позицій, яких зазвичай на складі не зберігається в такій кількості.
Дата добавления: 2015-04-15; просмотров: 2114;