Поняття і елементи договору постачання

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки.

Договір –це основний документ, що визначає права та обов‘язки сторін з поставок усіх видів товарів. За договором поставки постачальник, який є підприємцем, зобов‘язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов‘язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну ціну.

Сторонами (суб‘єктами) цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю.

Підприємство – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені у правоздатності та дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст. 2 закону України "Про підприємництво").

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Ця продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

Договір поставки є консесуальним, двостороннім, оплатним. Якконсесуальнийдоговір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством. Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов‘язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Наприклад, у сфері поставок діє міждержавна угода від 20 березня 1992 р. "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць СНД".

Угода про поставки підтверджує загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин:

а) складання одного документа, що підписується обома сторонами;

б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;

в) обмін телеграмами, телетайпограмами, радіограмами або повідомлення за допомогою факсу.