Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу

Інноваційна діяльність та інноваційний процес за сво­їм змістом дещо різняться. Інноваційний процес є шир­шим поняттям, ніж інноваційна діяльність. Він охоплює всі стадії створення новинки: від ідеї до конкретного про­дукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інно­вації, включаючи її дифузію (проникнен­ня) у нові умови чи місця застосування. А інноваційна ді­яльність полягає в діях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновації на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практич­ного використання.

Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — вироб­ництво.

Наука.На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і при­кладних досліджень.

1. Фундаментальні дослідження.Спрямовані на вив­чення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує під­твердження. Результатом фундаментальних досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, власти­вості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і роз­виток цивілізації, слугує джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослі­дження дають позитивний результат лише у 10% випад­ків; практичне застосування із цієї кількості матиме ще менше.

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуко­вий характер, у процесі яких використовуються ідеї щодо матеріалізації існуючих теоретичних знань, то позитив­них результатів буде більше. Ці дослідження завершують­ся обґрунтуванням та експериментальною перевіркою но­вих методів задоволення суспільних потреб, їх результа­том є винаходи.

Винахід — результат науково-дослідницьких і дослідно-конс­трукторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини ін­новацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розви­ток НТП.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризу­ються, як правило, великим проміжком часу від формулю­вання гіпотези до практичного застосування винаходу (інноваційним лагом)

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються у спеціалізованих наукових закладах і фінансуються держа­вою та корпораціями. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майже втратила накопичений науковий по­тенціал, фінансування фундаментальних досліджень не­достатнє, і тому вони не дають відчутних результатів.

2. Прикладні дослідження. Визначають напрям при­кладного застосування знань, здобутих у процесі фунда­ментальних досліджень, їх результатом є нові технології, нові матеріали, нові системи. Ці дослідження також пот­ребують значних інвестицій, є ризикованими і виконують­ся, як правило, на конкурсній основі галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компаній, акціонер­них товариств, інноваційних фондів тощо.

Техніка.На цьому етапі втілюють теоретичні конс­трукції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструк­торських робіт, які спрямовані на розроблення, проекту­вання, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють ін­женерно-технічну документацію на неї, створюють дослід­ні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих організацій (за умови наявності відповідних лабораторій, конструк­торських бюро (КБ), експериментального виробництва) або на їх замовлення у вузах чи спеціалізованих КБ. Фі­нансують ці роботи, як правило, зацікавлені фірми.

Виробництво.Це етап впровадження у виробництво нового продукту, роз­роблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб'єкт господарювання, акумулю-ючи для цього кошти у спеціальних фондах і використо­вуючи позичковий капітал (банківські кредити). Цей етап охоплює кілька стадій:

— дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще не відо­мий ринку, оцінюють можливість формування нових спо­живчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливість її моди­фікації для окремих його сегментів;

— конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономічних, функціональних вимог та з урахуванням преференцій споживачів вибраного сегмента ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;

— ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від продажу;

— дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний процес; складають кошторис витрат;

— ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

— комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; відпрацьовують систему управління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововведення— процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах. Інвестування у придбання нововведень є найменш ри­зикованими, тому багато фірм включаються в інновацій­ний процес саме на цій стадії.

Багато фірм, використовуючи прототип як базове но­вовведення, суттєво удосконалюють його, економлячи значні кошти на пошукових та прикладних досліджен­нях. Таку стратегію обрали свого часу японські фірми. Масово закуповуючи ліцензії, вони зуміли вирватися впе­ред у багатьох високотехнологічних галузях. Зокрема, придбавши у Радянського Союзу ліцензію на конвертор­ний спосіб виплавки сталі, Японія нині використовує йо­го на більшості підприємств, економлячи на енергоспожи­ванні.

Отже, завершальною ланкою і результатом інновацій­ного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то велика імовір­ність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюєть­ся і приносить суттєву комерційну вигоду інноваторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зрос­тання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Підприємство може скористатися готовими науково-технічними розробками, які мають комерційну привабливість, шляхом їх трансферу.

Трансфер технологій – передавання субєктам, які не є авторами технологічних новацій, права на їх використання через продаж ліцензій.

Модель інноваційного процесу в окремо взятій фірмі дещо відрізняється від загальної. Вона охоплює шість етапів.

Рішення про впровадження інновації приймає мене­джер вищої ланки фірми після появи проблеми, яку неможливо розв'язати звичним способом. Це стимулює керівництво до пошуку нових способів дій, розроблення інноваційних проектів, оцінювання їх здійснимості за іс­нуючих ресурсних можливостей та економічної вигіднос­ті, відбору кращого із запропонованих інноваційних про­ектів, їх пробного впровадження, позитивний результат якого дає підстави для тиражування і розповсюдження ін­новації.