Життєвий цикл інновацій

При прийнятті рішення про виготовлення нового продукту, впровадження нової технології, інших технічних чи організаційних новацій слід враховувати їх потенційні можливості, тобто величину вигоди, яку матиме підпри­ємство, реалізувавши інновацію. Потенційні можливості інновації, у свою чергу, залежать від того, на якій стадії її життєвого циклу конкретне підприємство прийме рішен­ня про її залучення у свою діяльність.

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створен­ня новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відпові­дає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов'язаних з розробленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу (рис. 1). Кожен етап життєвого циклу інновації охоплює кілька стадій, які від­різняються за змістом робіт.

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструктор­ських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

Як правило, такі стадії життєвого циклу проходить тех­нічно складна інновація, створення якої вимагає поперед­ніх досліджень ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдосконалення, розроблення техно­логії виготовлення тощо. Цей процес може бути тривалим і не обов'язково завершуватися успіхом. Зокрема, дослі­дження діяльності 120 американських корпорацій у 90-х роках XX ст. засвідчили, що понад 60% усіх їхніх дослід­но-конструкторських розробок не перетворилися на нову продукцію; 50% витрат на НДДКР були спрямовані на но­вовведення, які виявилися комерційне невдалими; комер­ційне успішними були тільки 15% нових видів продукції. Тому нововведення, що вимагають великих витрат, роз­робляються лише великими компаніями, які мають відпо­відні фінансові та інтелектуальні ресурси.

Великий відсоток невдач фахівці пояснюють тим, що інновації часто виникають на базі нових знань, а не но­вих потреб. З метою з'ясування запитів та вимог спожи­вачів і запобігання помилковим рішенням при розроб­ленні нового продукту великі компанії створюють спеці­альні підрозділи для обміну інформацією зі споживачами, на основі якої планують свої подальші дослідження та розробки.

 

 

Рисунок 2. Характер збуту і прибутків протягом життєвого циклу товару

Криві життєвого циклу можуть набувати різного ви­гляду (рисунок 2). Зазвичай життєвий цикл інновації роз­вивається класично (поз.1). Однак у деяких випадках ін­новація є настільки вдалою, що її життєвий цикл триває досить довго. Має місце бум на продукт (поз. 2) або три­вале захоплення (поз. 5). Проте новинка може виявитися невдалою, і споживач, спершу зацікавившись, згодом утрачає до неї інтерес, настає «провал» (поз. 3). Може трапитися й так, що раптовий інтерес до новинки, обу­мовлений вдалою рекламою, перетворить її к«* товар, яким захопляться усі: товар стає фетишам. Та через пев­ний час мода на нього минає і а«иіт'євий цикл завершу­ється (поз. 4). Достатньо часто на ринку з'являються такі новації, які можуть мати численні модифікації. Базову ідею вдос­коналюють, знаходять краще дизайнерське вирішення то­що.

Це сприяє продовженню життєвого циклу інновації, відновленню попиту на неї після кожного вдосконалення чи видозміни (поз. 6). Інтерес до продукту може мати се­зонний характер, тоді крива життєвого циклу набуває гребінчикового вигляду: попит зростає у певний сезон (поз. 7).

Життєвий цикл інновації включає час її перебу­вання у межах фірми-інноватора чи кількох фірм, які створюють новацію, та поза її межами, коли інновація ви­користовується іншими.

Процес передавання новації, яка пройшла певну ста­дію життєвого циклу, іншому користувачеві має таку по­слідовність:

1) новація, створена новатором на попередній стадії, переходить через посередництво ринку (якщо наукову розробку купують в іншої фірми) чи плановий механізм (якщо новація є плановим продуктом одного з підрозділів даної фірми) до наступної стадії, наприклад із дослідно-конструкторського у виробничий відділ для організації пробного виробництва;

2) прийнята для реалізації новація стає інновацією (нововведенням). Наприклад, це може бути новий вид устаткування. Організація здійснює інноваційну діяльність, освою­ючи його виробництво, і на цей період вона стає інноватором;

3) у результаті інноваційного процесу організацією створено новий продукт, наприклад верстат нового типу. Фірма, тепер уже як новатор, пропонує споживачу через ринок свою новинку (верстат) наступному за циклом інно-ватору, який може використовувати її як технічний засіб для виготовлення нової продукції, що за споживчими якостями буде кращою, ніж попередня.

Отже, слід розрізняти життєвий цикл інновації в окре­мо взятій організації й поза її межами, тобто у галузі, до якої належить підприємство-інноватор, чи в економіці за­галом, якщо інновація може знайти застосування в інших сферах.

Класична закономірність поширення інновацій у різ­них галузях економіки характеризується логістичною кривою, яку ще називають S-подібною, оскільки вона на­гадує літеру S, зміщену вправо у верхній її частині й улі­во — в нижній (рис. 3). Ця крива моделює

Рисунок 2. Види кривої життєвого циклу товару

процес переходу від од­ного відносно стабільного стану галузі до іншого, процес радикальних змін, який супроводжує інноваційну діяль­ність сукупності підприємств галузі та відображає етапи життєвого циклу інновації: зародження, дифузію і зане­пад. Дифузія відбувається нерівномірно у часі і поділяєть­ся на періоди

1)інкубаційний період, для якого характерна повільна дифузія; цьому стану властиві дуже малі значення параметрів зростання, які могли бути досягнуті стрибкоподібне за одиничного впровадження інновації (стадія зародження, точка А);

2)період прискореної дифузії: вигідність інновації помічена іншими суб'єктами підприємництва; відбувається масове залучення інновації у виробництво, що сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу продукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до інноваційного процесу;

3)період уповільнення дифузії: зростання відбувається до іншого стабільного на певний період стану з максимальними значеннями економічних параметрів (точка В). При цьому існує небезпека включитися у процес поширення інновації запізно, коли її життєвий цикл наближається до завершення;

4)період насичення — нове сповільнення поширення інновації після досягнення точки насичення, а потім і витіснення її інноваціями нового покоління.

 

Рисунок 3. Класична крива поширення інновації у галузі

Подібний стрибок може бути повторений ще раз, якщо технологія знаходить нове застосування в іншій галузі (розви­ток з повторним циклом), чи навіть кілька разів («гребінчико-ва крива розвитку»), але стадія затухання неодмінно настає.

Продовження життєвого циклу інновації як у межах підприємства, що її створило, так і за рахунок її викорис­тання іншими у процесі дифузії є важливою умовою підви­щення комерційної віддачі від неї. Однак ці процеси мають відбуватися спонтанно, на основі економічної вигоди, яку отримують суб'єкти підприємництва від інновації. Ніякі примусові заходи не спонукатимуть підприємців до впро­вадження нових технологій, якщо їх використання не за­безпечить зростання прибутку.

Продовження життєвого циклу інновацій має стосу­ватися лише тих стадій, які передбачають її промислове використання (чи споживання). Термін упровадження новації повинен скорочуватися, що дасть значну вигоду інноваторам: темпи науково-технічного прогресу сьогодні настільки високі, що затримка у впрова-дженні новинки може спричинити втрату коштів, оскільки на зміну їй прий­де інша. Скорочення часу впровадження новинок і збіль­шення часу їх ефективного використання забезпечується ефективним управлінням інноваційними процесами.

 

ЛЕКЦІЯ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ.








Дата добавления: 2015-03-03; просмотров: 5337;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.