Визначення ступеня стійкої непрацездатності у відсотках

У тих випадках, коли стійка втрата працездатності є наслідком трудового каліцтва або професійного захворювання, що одержані працівником з вини підприємства (господарства), у потерпілого виникає додаткове право на певне відшкодування шкоди. Питання вирішується на основі відповідного рішення МСЕК про втрату професійної працездатності у відсотках.

Нормативна регламентація цих питань забезпечується такими документами:

- Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” від 23.09.99.

- Наказ МОЗ України: „Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків” від 22.11.95.

- Наказ МОЗ України: „Зміни і доповнення Порядку ... від 22.11.95” від 05.08.98.

Огляд таких потерпілих на МСЕК має суттєві особливості, а саме:

а) комісія ізольовано вивчає тільки таке порушення здоров’я і працездатності, яке зумовлене лише даним трудовим каліцтвом або профзахворюванням; всі можливі інші порушення при цьому до уваги не приймаються;

б) визначається ступінь втрати професійної працездатності, тобто здатності потерпілого виконувати роботу за своєю професією, спеціальністю;

в) втрата працездатності визначається у відсотках, від 10 до 100%, з округленням останньої цифри до нуля або п’яти.

Спрощено розглянемо промірну градацію відсотків втрати працездатності :

1) 100 – 70 % встановлюється у тих випадках, коли у потерпілого виявляють порушення працездатності, що є адекватними критеріям встановлення І або ІІ групи інвалідності, залежно від потреби у постійному сторонньому догляді;

2) 60 – 30 % встановлюється при таких наслідках трудового каліцтва або професійного захворювання, які адекватні критеріям ІІІ групи інвалідності;

3) 25 – 10 % встановлюється при відносно невеликих порушеннях працездатності, що звичайно не дають підстави для встановлення інвалідності.

Рішення МСЕК дає потерпілому підстави для одержання відшкодування збитків з боку винного підприємства (господарства), або уповноваженого ним Фонду соціального страхування не тільки у вигляді щомісячних страхових виплат, що компенсують втрачений заробіток, але і в оплаті показаних видів допомоги (за здійснення догляду, санаторного лікування тощо).