Формування центру української народності. Розвиток та уніфікація її матеріальної культури

...

Дослідники вважають, що саме етнічна консолідація українсь­кого народу породила уніфікацію його матеріальної культури.

По-перше, вона проявилася у формі знарядь праці. Орне зна­ряддя - плуг став витісняти з ужитку стародавні сохи та рала. Поряд з короткою косою-горбушею населення, особливо степової частини України, стало вживати довгу косу, яка у пізніші часи стала називатися литовкою.

Відповідних змін зазнали серпи, ціпи, жорна та інші знаряддя.

По-друге, зазнав змін транспорт. Зокрема, більш удосконале­ним став віз та його вантажний варіант - мажа, їх колеса з ободом, спицями та буксами були більш міцними та пристосованими до пе­ревезення вантажів на далекі відстані.

Люди пристосувалися до перевезення по воді, використовуючи для цього струги, дубаси, байдаки (чайки) та інші засоби.

По-третє, зазнало конструктивної еволюції житло для людей. Для зведення помешкань застосовувалися зрубний, стовповий та каркасний методи будівництва. Багаті господарі до своїх будинків прилаштовували сараї, комори, кухні, пекарні, шопи та інші приміщення.

Один із перших чужинців, що у 1594 р. побував на Запорізькій Січі, німецький посол Еріх Лясота у своєму щоденнику про Київ зазначав так:

Він великий і дуже укріплений, був колись прикрашений пишними церквами і будівлями як громадськими, так і при­ватними... а сучасне місто збудоване внизу, в долині, на пра­вому березі Дніпра, воно займає досить великий простір, бо майже при кожному будинку є сад. В ньому багато правосла­вних церков, вони майже всі дерев'яні, одна лише кам'яна, стоїть на площі".

Із спогадами Лясоти перегукується згадка про Київ французь­кого інженера Г.Боплана:

"Місто є значним торговим центром країни... будинки тут збудовані на московський зразок, усі на один поверх.., насе­лення користується свічками, зробленими з трісок: вони ко­штують так дешево, що за подвійний динар можна освітлю­вати найдовшу зимову ніч"6.

По-четверте, чимало художніх новинок та вдосконалень за­знав одяг українців. На його пошиття добирали тканини домашньо­го та зарубіжного виробництва - полотно, сукно, сатин, атлас, ок­самит тощо. Серед жіночого одягу була поширена плахта, серед чо­ловіків — шаровари. Верхній одяг - кожухи, кунтуші, жупани, кеп­тарі — довершувало взуття та головні убори (баранячі та оксамитові шапки, довгі жіночі платки тощо).

Певної уніфікації зазнала і їжа українських людей: борщ, сви­нина, сало, пшоняна каша, житній хліб та інші продукти.