V. Реформаційний рух та міжконфесійна боротьба як один із проявів визвольного руху
Реформаційний рух в Україні в XVI-XVII ст. був складовою і невід'ємною частиною західноєвропейських реформаційних процесів. В Україні усі реформації стали проявлятися у площині боротьби громадськості проти основ феодального ладу, засилля церковників-католиків у суспільному житті, в русі за підпорядкування церкви державним (світським) установам, підтримку діяльності православних установ тощо.
Характерною особливістю реформації під час культурного піднесення в Україні в XVI - початку XVII ст. було виникнення та
розгортання діяльності таких громадських об'єднань, як братства. У згаданий період в Україні оформилися Успенське (Львів), Рогатинське, Городоцьке, Київське, Луцьке та інші братства. їх засновниками виступала патріотично настроєна українська шляхта, яка допомагала їм організаційно і матеріально.
Так, наприклад, київська шляхтянка Гальшка Гулевичівна подарувала братству свій маєток під школу та лікарню, великі кошти київському братству надав П. Конашевич-Сагайдачиий, який разом з Військом Запорізьким став його колективним членом. Можна було б навести і інші приклади.
Саме братствам судилося зробити чимало, щоб послабити позиції духовенства у суспільному житті, розширити систему міського самоуправління, ослабити тиск католиків на українську православну церкву.
Братства дружили між собою, обмінювалися досвідом громадської роботи, літературою, порадами. В листі братчиків міста Вільно від 1588 р. висловлюється подяка львів'янам за книги та поради. Просять цю допомогу продовжувати: "Сто або двісті книг пошліть нам, виставивши за них відповідну ціну, а ми з подякою вашій любові вказану(ціну) вам перешлемо... Про це і про інше просимо, тому що у вас всього багато..."
Особливе чимало було зроблено братствами у розвитку народної освіти. З відкриттям братських шкіл підвищується зміст і рівень освіти, зміцнюються зв'язки освіти з національним життям.
На кошти згаданої вище Гальшки Гулевичівни відкрилася братська школа в м. Києві, яка у 1632 р. переростає у вищий заклад -Київську Колегію.
У листі гетьмана 1632 р. записано, що новостворена колегія буде під козацькою охороною та патронатом.
"Ми, Іван Петрижицький — гетьман, осавули, полковники і все військо його королівської милості запорозьке... заявляємо і обіцяємо в обороні своїй так їх самих, як і церкву, монастир, школи, шпиталь і все, що до них належить, від всіляких неприємностей, противників і перешкод міцно обороняти, заступатися і за них до смерті своєї заставлятися.. ."
Статути братських шкіл були вимогливими щодо учнів і навіть жорстокими. Деякі їх положення не втратили своєї актуальності і сьогодні. Ну ось, наприклад, "Статут Луцької братської шкоті" (1624) вимагає, щоб батьки, які віддають своїх дітей до школи, знали, які науки їх діти вивчатимуть, за якими програмами, формами і методами.
Статут передбачав, що в класі учні сидять на тих місцях, які вони заслужили. Кращі учні вибирають для себе привілейні і зручні місця, гірші - десь ззаду, на гальорці. Особливо негативно керівництво шкіл ставилося до прогульників, учнів, які школу відвідували від випадку до випадку:
"Кгаы бы теж: хлопец в один день до школы ходил, я другой день занедбал, и так едно час бы себе травил, в речи при школе, такого болш не приймати; бо и балвер (лікар) кгды быі хорого во один день лечил, я в другой занедбял, вместо злечения, в большую бы хоробу его приправил "21.
Отже, братства та їх школи були ефективною, дійовою формою боротьби проти політики покатоличення українського народу. Основоположним принципом цієї боротьби була копітка робота в ім'я просвіти власного народу, розвитку його культури, збудження національної самосвідомості.
В кінці XVI - першій половині XVII ст. особливо гострою стала проблема віросповідання у Речі посполитій. "Схизматів", тих, що протестують проти насильного поширення католицизму, прагнули умовити, упокорити представники ордену єзуїтів, які одночасно поширювали й ідею церковної унії. У своїй праці "Про єдність церкви Божої" (1577) ревний католик Петро Скарга піддавав критиці православні канони, висміював їх служителів, переконував читачів у необхідності злиття конфесій.
Боротьба братств, як уже було сказано, не завжди мала ефективний характер.
Відверте втручання константинопольської метрополії у їх внутрішні справи викликало незадоволення деякої частини вищого православного духовенства. Багатьом церковним ієрархам уявлялося, що унія зможе визволити їх з неволі константинопольських патріархів, а також примирити з католиками, консолідувати у Речі Посполитій.
Юридичне оформлення Унії мало відбутися у 1596 р. у м. Бересті. Однак собор розколовся на дві частини - уніатську та православну. Після укладення унії розпочався новий наступ на православну церкву. Унія насаджувалася силою, православні церковні маєтності передавалися уніатам. Водночас уніатська церква перебувала у стані невизначеності. Православні вбачали в них загарбників, а католики не вважала їх повноцінними громадянами. Католицька верхівка вбачала в греко-католицькій церкві лише засіб розширення власного впливу, а не самостійну церковну організацію 2 .
Проект унії викликав протидію у значної частини української шляхти та духовенства. Ідеї уніатського процесу були засуджені Василем Острозьким - сином Констянтина Острозького, який заявив, що православ'я він захищатиме підняттям народних мас на війну, створенням армії "благочестя" тощо.
Православний собор 1596 р. у своєму рішенні засудив діяльність активістів унії, рекомендував усунути їх від церковних посад, вбачав у їх особі зрадників та розкольників.
"..Церква дозволяє... через нас обов'язково наказує на нинішньому соборі, щоб... митрополит Михайло (Рогоза) був скинутий, а також... епіскопи усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені єпископського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані..
Отже, наступ католицизму на українську культуру передбачав форсоване ополячення України, підрив та розгром православної церкви, поступову колонізацію українських земель, згортання їх культури та встановлення неподільного панування польської шляхти в Україні.
Історична ж місія православного духовенства полягала в тому, щоб зберегти українське коріння, подолати дискримінацію української церкви, захистити віруючих від свавілля католиків.
VI. Запитання та завдання
1. Простежте еволюцію матеріальної культури українського народу у XV - першій половині XVII ст.
2. Якою мовою розмовляли українці у ХУ-ХУП ст.?
3. Що ви знаєте про ідеї гуманізму та реформацію в Україні XVI - першої половини XVII ст.? Назвіть представників українського гуманізму.
4. Дайте оцінку конфесійній боротьбі в Україні. Що ви знаєте про Брестську унію?
Борисенко. Історія України
Дата добавления: 2015-02-10; просмотров: 1335;