Трудовий потенціал працівника

Трудовий потенціал особистості формується під впливом таких якос­тей, як уміння і бажання трудитися, ініціативність у праці і господар­ській заповзятливості, творча активність тощо.

Таким чином, можна говорити про трудовий потенціал окремої люди­ни, підприємства, міста, області, усього суспільства, оскільки він являє собою сукупність усіх здібностей людини до праці.

Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал працівника (особистості), що складає основу форму­вання трудових потенціалів більш високих структурних рівнів. Крім то­го, варто враховувати дві важливі обставини. По-перше, до моменту зай­нятості людини працею говорити про її робочу силу можна лише умовно як про фізичну і духовну працездатність узагалі, як про можливий по­тенційний трудовий внесок. По-друге, результат використання індивіду­альної робочої сили — це реальний трудовий внесок працівника, він виражається в конкретному продукті, а також у визначеному рівні ефек­тивності праці, досягнутому працівником.

Трудовий потенціал працівника не є величиною постійною, він без­упинно змінюється. Працездатність людини і творчі здібності, що нако­пичуються в процесі трудової діяльності, зростають у міру розвитку й удосконалювання знань і навичок, поліпшення умов праці і життєдіяль­ності. Але вони можуть і знижуватися, якщо, зокрема, погіршується стан здоров'я працівника, посилюється режим праці і т. п.

Трудовий потенціал працівника включає:

• психофізіологічний потенціал — здатності і схильності людини, стан її здоров'я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. п.;

• кваліфікаційний потенціал — обсяг, глибина і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлюють здат­ність працівника до праці визначеного змісту і складності;

• особистісний потенціал — рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, цін­нісні орієнтації, інтереси, потреби у сфері праці.

Трудовий потенціал працівника залежить від ступеня взаємного узго­дження в розвитку психофізіологічного, кваліфікаційного й особистісного потенціалів.