Праця як об’єкт вивчення дисципліни

Праця — це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від людсь­кого життя. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спря­мована на створення матеріальних і духовних цінностей; першо­основа і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що також є могутнім чинником суспільного прогресу.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим незрівнянне соціально-економічне значення праці, з ін­шого боку, зумовили активний інтерес до неї різних наук. Особли­вості праці як об'єкта дослідження полягають в тому, що, по-пер­ше, праця — це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг, яка має бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а та­кож суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, регіону, підпри­ємства і мікроколективу.

Праці притаманні кількісні й якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає у тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З еко­номічної точки зору кількісна характеристика праці проявляєть­ся в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочо­го дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо. Якісна характе­ристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих резуль­татів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тощо.

Соціально-трудові відносини вивчаються як ком­плекс взаємовідносин між людьми, пов'язаних із залученням працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили й спрямованих на забезпечення високої якості життя працівників та високої ефективності економічної діяльності.

П'ять елементів процесу праці:

предмет праці — річ, дана природою, або предмет, вироблений попередньою працею, чи об'єкт надання послуг, на котрі спрямована трудова діяльність працівника з метою надання їм нових корисних людині властивостей;

засіб праці — провідник продуктивної дії людини на предмети і сили природи, те знаряддя, за допомогою якого працівник впливає на предмет праці;

технологія діяльності — визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, місцезнаходження в просторі, взаємного розташування складових блага, що виробляється;

організація праці — система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці;

сама праця (жива праця) — процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, техно­логії, організації з метою зміни предметів і сил природи задля задоволення своїх потреб. У процесі праці люди взаємодіють також і з навколишнім середовищем.

Роль та важливість праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці створюються не лише матеріальні та духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але і розвиваються самі працівники, набуваючи нових на­вичок, розкриваючи власні здібності, доповнюючи та збагачуючи знання. Творча праця сприяє продукуванню нових ідей, вдоскона­ленню засобів праці, появі прогресивних технологій, нової продук­ції, матеріалів, енергії, котрі, в свою чергу, створюють нові потре­би. Тобто внаслідок трудової діяльності задовольняються потреби людей та відбувається прогрес виробництва, виникають нові по­треби та подальше їх задоволення, що надалі впливає на відтво­рення населення, сприяє підвищенню матеріального та культурного рівня його життя.