Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

Трудові ресурси - це працездатне населення у працездатному віці, зайняте в різних сферах суспільне корисної праці й навчанням із відривом від виробництва.

"Трудові ресурси" складаються з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших праце­здатного віку.

Це - чоловіки у віці 16-59 років і жінки у віці 16-54 роки, крім непрацюючих інвалідів праці й війни І та II груп і осіб, які отримують пенсії на пільгових умовах (чоловіки віком 50-59 років, жінки віком 50-54 роки). До трудових ресурсів також відносять населення старше і молодше працездатного віку, якщо воно зайняте в суспільному виробництві.

Ширшим поняттям порівняно з робочою силою і трудовими ресурсами є поняття трудового потенціалу. Визначення останнього поки що має дискусійний характер; у загальному понятті підтрудовим потенціаломрозуміють можливу кількість і якість праці. Він має сукупність якостей, що визначають працездатність людини, тобто фізичний, психологічний, моральний потенціал, обсяг загальних і спеціальних знань і навичок.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох складових, основними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, творчий потенціал, активність.

Узагальненими показниками трудового потенціалу виступають:

* здоров'я населення, яке проявляється в середній тривалості життя, частці інвалідів, смертності за окремими віковими групами;

* моральність населення, що характеризується ставленням суспіль­ства до соціальне незахищених верств населення, релігійністю, показниками соціальної напруженості, злочинністю;

* творчий потенціал населення, який проявляється в темпах науково-технічного прогресу, кількості патентів і міжнародних премій тощо;

* організованість на рівні суспільства, оцінювану стабільністю законодавства і політичної ситуації;

* рівень освіти населення, що характеризується питомою вагою осіб із вищою освітою, середньою кількістю років навчання в роз­рахунку на одну людину, доступністю різних рівнів освіти;

* ресурси робочого часу, що характеризуються чисельністю пра­цездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безро­біття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік.

В економічній літературі, крім указаних категорій, які характе­ризують робочу силу, використовуються також поняття людського капіталу та людського потенціалу. Під останнім прийнято розуміти сукупність знань, умінь і мотивацій населення. Результатом реалізації людського потенціалу виступає людський капітал. Цей термін прийшов до нас із західної економічної теорії. За концепцією Г. Беккера - Т. Шульца людський капітал - це наявний запас здібностей і мотивацій населення, що впливають на зростання обсягів національного виробництва і збільшення доходів населення.

В Україні, на сучасному етапі розвитку економічної системи, перетворення людського потенціалу на капітал потребує створен­ня певних умов, основними серед яких є: формування мотивації до нарощування людського потенціалу та ефективнішого його вико­ристання, стимулювання попиту на послуги постіндустріального суспільства, вихід України на світовий ринок високих технологій тощо.

Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, вмотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін.

На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами залежно від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, ставленням до інва­лідів, дітей, престарілих, показниками соціального напруження, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляють­ся темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і т. ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадсь­кого транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількіс­тю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

На жаль, більшість цих показників за роки кризи 90-х pp. XX ст. значно погіршилася в Україні.

Стан здоров'я населення — одна з найважливіших характерис­тик трудового потенціалу, довге і здорове життя відкриває значно більші можливості як для розвитку людини, так і для її реалізації в найрізноманітніших сферах. Здоров'я та довголіття є не лише наслідком, а й найважливішими передумовами розвитку людсь­кого потенціалу. Зміцнення здоров'я та зниження смертності відкриває можливості накопичення знань як на основі особистого Довшого життєвого досвіду, так і в процесі взаємодії поколінь. Надійнішою стає трансляція культурних цінностей від покоління До покоління, прискорюється розвиток науки. Здоров'я — найважливіша умова здобуття освіти в молодості та подальшого її вдосконалення. Очевидний зв'язок здоров'я зі здатністю до ефективної праці і підвищення особистого та суспільного добробуту.

Водночас низький рівень здоров'я населення перешкоджає розвитку економіки.

Значний вплив на погіршення стану здоров'я населення мають проблеми сучасного способу життя, що істотною мірою визначають рівень здоров'я людини. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріально-побутові умови, незгоди в сім'ях, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Важли­вим чинником погіршення стану здоров'я населення є незадовіль­ний стан навколишнього середовища.

Рівень здоров'я забезпечується також багатьма іншими чинни­ками, серед яких досконалість системи охорони здоров'я і соціаль­но-економічний розвиток країни в цілому. До соціально-економіч­них чинників, що впливають на стан здоров'я населення країни, належать: соціальне розшарування населення, рівень освіти та куль­тури, бідність, безробіття, соціальна незахищеність громадян тощо.

Незадовільний стан здоров'я української нації сформувався ще у радянські часи та поглибився у роки трансформаційних перетво­рень у країні.

Одним з найвагоміших критеріїв, які характеризують сукупний трудовий потенціал країни, є рівень освіти та професійної підготовки економічно активного населення. Високий рівень освіти значної частини населення, як і достатній рівень професійної під­готовки сукупної робочої сили є важливим і активним чинником економічного зростання країни, одним з основних індикаторів рівня людського розвитку і соціалізації економіки.