Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
З середовищ, де віруси знаходяться у низьких концентраціях, наприклад, питної води, віруси виділяють з досить великих об’ємів проб (3 л для питної води). Методи концентрації вірусів з води умовно поділяють на три групи:
- фізичні (ультрацентрифугування, ультрафільтрація, випарювання під вакуумом, заморожування, пінна флотація);
- фізико-хімічні (преципітація етиловим спиртом, амонію сульфатом, двовалентними катіонами та поліелектролітами, а також преципітація в ізоелектричній точці вірусного білка і концентрація його поліетиленгліколем);
- адсорбційні (адсорбція на марлевому тампоні, активованому вугіллі, природних мінеральних сорбентах – бентоніті та ін., на іонообмінних смолах).
Методи концентрації вірусів з ґрунту, повітря, змивів з предметів вжитку та харчових продуктів детально описані у відповідних інструкціях з вірусологічних методів досліджень.
Істотним моментом у підготовці матеріалу для вірусологічних досліджень є його деконтамінація, тобто вивільнення від супутньої мікрофлори. Цього досягають різними методами.
Фізичні методи:
- центрифугування, яке забезпечує осадження бактерій, внаслідок чого віруси залишаються в надосадовій рідині;
- пропускання через різні фільтри (при цьому разом з бактеріями затримуються різні віруси, тому метод застосовується рідко).
Хімічні методи:
- обробка ефіром матеріалу, в якому є віруси (метод застосовується тільки для виділення простих вірусів, які не мають ліпідів у складі оболонки);
- додавання до матеріалу суміші фреону та гептану у співвідношенні 1 : 3.
Внесення антибіотиків (пеніциліну, стрептоміцину, ністатіну) найчастіше застосовують у комбінації з іншими способами деконтамінації.
Дата добавления: 2015-03-19; просмотров: 897;