Основні поняття і визначення

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі, створює загрозу життю та здоров’ю людей, навколишньому середовищу та наносить матеріальний збиток.

Горіння - це хімічна реакція окислювання, що супроводжується виділенням великої кількості тепла і світіння, що можлива при наявності трьох основних факторів:

- окислювача;

- джерела запалення (підвищеної температури);

- наявності пального матеріалу.

Горіння при достатньому і надлишковому вмісту кисню називається повним, а при недостататьньому - неповним.

Продуктами повного горіння є непальні матеріали. При неповному горіння утворяться отрутні, пальні і вибухонебезпечні речовини.

По швидкості поширення полум'я горіння може бути дефлаграційним (у межах 2 - 7м/с), вибуховим (при десятках м/с) і детонаційному (при тисячах м/с).

Види горіння:

1) Спалах - швидке згоряння пальної суміші без утворення підвищеного тиску газів.

2) Займання - виникнення горіння від джерела запалювання.

3) Спалахування -займання, що супроводжується появою полум'я.

4) Самозаймання - горіння, що виникає при відсутності зовнішнього джерела запалювання.

5) Самозапалювання - самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

6) Тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило розпізнається з появою диму.

7) Вибух - надзвичайно швидке горіння, при якому відбувається виділення великої кількості енергії, і утворення стиснутих газів в обмеженому просторі за короткий проміжок часу, здатних робити механічні руйнування.

Температурою спалаху називається найнижча температура пальної речовини, при якій над його поверхнею утворяться пари і гази, здатні давати спалах у повітрі від джерела загоряння, але швидкість утворення пару і газів недостатня для стійкого горіння.

Легкозаймиста рідина (ЛЗР) - рідина з температурою спалаху до 45⁰с (у відкритому типі – 60⁰с)

Пальна рідина (ПР) - рідина з температурою спалаху вище 45⁰с(60⁰с).

Температура спалахування - найменша температура пальної речовини, при якій воно виділяє пальні пари і гази з такою швидкістю, що при піднесенні джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температурою самоспалахування називають саму низьку температуру речовини, при якій вона загоряється в процесі нагрівання без безпосереднього контакту з вогнем. Характеризується нижньою концентраційною межею вибуху (НКМВ) і верхньою концентраційною межею вибуху (ВКМВ).

У залежності від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання поділяються на хімічні, мікробіологічні та теплові.

Хімічні - від впливу на речовини кисню повітря, води або від взаємодії речовин.

Мікробіологічні - відбувається при відповідній вологості і температурі в рослинних продуктах.

Теплові - відбувається в результаті тривалої дії незначного джерела тепла при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані.

Непальні - речовини, що не здатні горіти в повітрі нормального складу при температурі до 900⁰с.

Важкогорючі - речовини, що можуть займатися під дією джерела запалювання в повітрі нормального складу, але не здатні до самостійного горіння.

Пальні - речовини, здатні загорятися від джерела запалювання в повітрі нормального складу і що продовжують горіти після його видалення.

Пальні речовини підрозділяються на:

легкозаймисті - здатні воспламеняться від короткочасного впливу джерела запалювання з низькою енергією;

середньої займистості - здатні воспламеняться від тривалого впливу джерела запалювання з низькою енергією;

важкої займистості - здатні воспламеняться тільки під дією могутнього джерела запалювання.

Межа вогнестійкості конструкції - це час, виражена в годинах від початку іспиту її по стандартному температурному режимі до виникнення одного з наступних ознак:

· утворення в конструкції наскрізних тріщин або отворів;

· підвищення температури на не пальній поверхні конструкції в середньому більш, ніж на 140⁰с або в будь-якій крапці цієї поверхні більш ніж на 180⁰с;

· утрати конструкцій несучої здатності

I ступінь - 1,5 – 3г; II ступінь - 0,5 - 2,5г; III ступінь - 0,25 – 2г; IV ступінь - 0,25 - 0,5г.

I і II ступеня вогнестійкості - усі конструктивні елементи неспалені.

III ступінь - основні несучі конструкції неспалені, а що до не несучих – частково спаленні,

VI ступінь - усі конструкції частково спаленні. V ступінь – усі конструкції спаленні.

Облицювання сталевої колони гіпсовими плитами товщиною 6 cм. межу вогнестійкості підвищує з 0,25 до 3,3 години.

Облицювання колони в половину цегли забезпечує її захист протягом 5 годин, а у чверть цегли - до 2годин.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, при якому з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі, а при його виникненні забезпечуються умови для локалізації, захисту людей і матеріальних цінностей.

Пожежна безпека об'єкта забезпечується:

· системою запобігання пожежі;

· системою протипожежного захисту;

· організаційно – технічними заходами.

1. Короткі відомості про основні принципи пожежегасіння,