Вогнегасні речовини і складові

У якості вогнегасних речовин і складових найбільш широко використовують: воду, хімічну і повітряно - механічну піну, водяну пару, вуглекислоту, інертні гази, хладони і порошки.

Воду використовують у вигляді компактних струменів і в розпиленому стані. Вогнегасна здатність води виявляється:

1. У її охолоджуваній дії завдяки значній теплоємності і теплоті паротворення.

2. У збільшенні вологості біля вогнища горіння, що утвориться при випарі пари витісняє кисень повітря з зони горіння.

3. У механічному впливі на вогнище горіння.

У вигляді компактного струменя воду застосовують для гасіння більшості твердих пальних речовин та матеріалів, важких нафтопродуктів, для створення водяних завіс і охолоджуючих об’єктів, які знаходяться поблизу вогнищ пожежі. Однак нафтопродукти й інші пальні рідини можуть спливати і продовжувати горіти на поверхні, тому вогнегасний ефект води в таких випадках підвищують шляхом подачі її в розпиленому стані.

Воду не можна застосовувати:

1. Для гасіння об'єктів які знаходять під напругою.

2. Для гасіння речовин і матеріалів, взаємодіючих з нею.

Хімічну піну одержують двома способами: з порошку, що складається з лужної і кислотної частин змішуванням його з водою в піногенераторах, і водних розчинів лугів і кислот, що змішуються у вогнегасниках, перед подачею піни у вогнище горіння. Хімічна піна містить (по обсязі) 80% вуглекислого газу, 19,7% води і 0,3% піноутворюючої речовини. Піна має щільність близько 200 кг/м³, кратність (відношення обсягу піни до обсягу продуктів, з яких вона отримана) - близько 5 і стійкість (час з моменту утворення піни до повного її розпаду) - близько 40хв.

При гасінні пожежі піна, покриваючи поверхні, ізолює їх від повітря, а вуглекислий газ знижує концентрацію кисню в навколишньому середовищі. Однак у даний час у зв'язку з високою вартістю і складністю організації пожежегасіння хімічна піна застосовується дуже рідко.

Повітряно-механічну піну одержують при змішуванні водного розчину піноутворювача з повітрям. Кратність піни буває:

низкою - до 20; середньої - до 300; високої - до 1000.

Піна кратності 100 містить 99% повітря, 0,94- 0,96% води і 0,04 - 0,06% піноутворювача, має щільність близько 10кг/м³, стійкість - 5...20хв. Ефект гасіння повітряно - механічної піни засновано на ізоляції й охолодженні гарячих речовин і матеріалів.

Повітряно - механічну піну не застосовують для гасіння спирту, ацетону і т.п.

Водяной пар застосовують переважно для гасіння пожеж у замкнутому просторі до 500 м³. Гасіння вогню парою заснований на зменшенні концентрації кисню. Вогнегасна концентрація водяної пари в повітрі при гасінні складає приблизно 35% обсягу. Інтенсивність подачі повинна бути не менш 0,002...0,005 кг/(м³*с).

Вуглекислота (двооксид вуглецю) застосовується в газовому і снігоподібному стані. Її вогнегасний ефект заснований на зниженні концентрації кисню у вогнищі горіння до такого ступеня, при якій горіння неможливе, охолодження і збільшення концентрації СО₂.

Коли вуглекислота, що викидається у вигляді снігу, вона робить різку охолоджувальну дію(-79 С).Вогнегасна концентрація - не менш 30% (по обсязі). З 1л рідкої вуглекислоти утвориться 506л газу. Вуглекислота не робить додаткової дії, що руйнує об'єкт, тому і застосовується для гасіння пожеж при загорянні різних речовин, матеріалів і об'єктів, включаючи електроустановки під напругою.

Галогенізовані вуглеводи (бромистий етил, фреон, хладони 114В2), застосовуються в пожежегасінні завдяки хімічному гальмуванню на реакцію горіння. Фреон 114В2 майже в 12 разів ефективніше вуглекислоти. Галогеновуглеводи не роблять додаткової дії, що руйнує об'єкти тому застосовуються для гасіння пожеж різних речовин, матеріалів і об'єктів, включаючи електроустановки під напругою. Основний недолік фреону 114В2 - висока вартість і екологічна шкідливість.

Порошки відрізняються високою вогнегасною здатністю й універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали, у тому числі негасимими іншими засобами. Порошкові складові є єдиним засобом гасіння палаючих лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних з'єднань. Вони швидко ліквідують горіння при відносно малій витраті, не замерзають, не викликають корозії металів, у зоні горіння неелектропроводні, не псують речовини і матеріали. Сутність гасіння порошками полягає в уповільненні реакції горіння, у розведенні парів палаючих матеріалів і кисню в зоні горіння порошковою хмарою і газоподібними продуктами його розкладання. Порошки, розплавляючись, можуть утворювати на палаючих поверхнях плівку, що ізолює матеріал від доступу повітря.

Широко використовують порошкові складові на основі карбонатів і бікарбонатів натрію і калію. Для одержання порошків використовують фосфорно - амонійні солі (порошки ПФ і П - 1А). Вони відносяться до порошків загального призначення і призначені для гасіння твердих пальних матеріалів, що містять вуглець, а також ЛЗР і ПР.

Спеціальні порошки: ПС - на основі бікарбонату натрію з добавками стеаринів металів і графіту (для гасіння палаючих лужних металів). МП - на основі графіту (для гасіння металів). СИ - 2 - являє собою комбінацію твердого сорбенту і фреону 114В2 (для гасіння пірофорних - самозаймистих на повітрі - з'єднань). ПХ - на основі хлоридів натрію і калію (для гасіння практично будь-яких палаючих матеріалів).

Недоліки порошків - висока гігроскопічність, здатність до злежування й утворення грудок.