Мал. 35. Фіксатор Нападова: а — на моделі; б — каркас фіксатора на моделі; в — каркас поза моделлю; г — фіксатор, знятий з моделі

Зубоясенний фіксатор М. А. Нападова (мал. 35) виго­товляють так. Із відрізків дроту діаметром 0,6—0,8 мм дов­жиною 35—40 мм вигинають опорні частини каркасу, розмі­щують їх у міжзубних заглибленнях на поверхні змикання зубних рядів. Фіксуючі частини каркасу вигинають по боках опорних зубів, розміщують їх паралельно вестибулярній і оральній поверхням альвеолярних відростків на 0,5—0,7 мм від них. Не доходячи до перехідної складки слизової оболонки на 3—4 мм, кінці дроту відгинають під прямим кутом, частіше дистально. Фіксуючу частину каркасу укріплюють у пластмасі пелотів, які обхоплюють коронки зубів, альвеолярні відростки з орального і вестибулярного боків. Пелоти фіксаторів можна виготовити моделюванням із воску і замінити його на базисну пластмасу чи сформувати безпосередньо на моделях, вкри­ваючи фіксуючу частину каркасу на моделі самотверднучою пластмасою. Фіксаторами у порожнині рота укріплюють різні ортодонтичні апарати, а деякі незнімні апарати можна робити знімними, використовуючи фіксатори замість коронок чи кілець, наприклад для укріплення простої дуги Енгля.

Дуга в ортодонтичних апаратах може бути фіксуючою опорною чи діючою частиною, вона виконує одночасно дві чи три функції. Дуги вигинають із нержавіючого стального дроту діаметром 0,6—1 мм. Вони різноманітні за формою залежно від їх призначення. При виготовленні ортодонтичних апаратів і зубних протезів у дітей дуже рідко застосовують бюгельні протези, їх частіше роблять литими, моделюючи із воску, чи збирають із фасонних заготовок з наступним відливанням із нержавіючої сталі, кобальтохромового або ЛК-4 сплавів.

Базиси є основою знімних ортодонтичних апаратів і протезів. Виготовляють їх за звичайною методикою, засто­совуючи пластмаси гарячої полімеризації і самотверднучі. До моделювання базиса на моделі розтопленим воском закріп­люють кінці дротяних деталей, які входять у базис. Розігрітою восковою базисною пластинкою обтискують на верхній моделі склепіння піднебіння, схили альвеолярних відростків і оральні поверхні зубів до поверхонь змикання і різальних країв. Задній край базиса звичайно розміщують по лінії, яка з'єднує дистальні поверхні останніх молярів. Задню ділянку склепіння піднебіння для зменшення площини базиса іноді не покри­вають базисом. На нижній щелепі базисом покривають оральну (язикову) поверхню коронок зубів до поверхні їх змикання і різальних країв, язикову поверхню альвеолярних відростків — до місця переходу слизової оболонки у дно порожнини рота із заглибиною для вуздечки язика. При оральному нахилі нижніх зубів нижній край базисапід час моделювання стовщують для майбутньої корекції апарата при його припасуванні у порожнині рота.

Базиси апаратів також виготовляють із самотверднучої пластмаси за методом холодної полімеризації за умови температури середовища 25—30 °С. Заготовлені елементи апаратів (гвинти, дуги, пружини, кламери та ін.) установ­люють на моделі, закріплюють липким воском на ділянках, які не вкривають пластмасою. Модель обробляють ізоля­ційним матеріалом (ізоколом та ін.). Приготувавши тісто пластмаси (мокрими руками або інструментом для моделю­вання протезів із пластмаси), першими його порціями вкри­вають кінці елементів, які входять у базис. Потім за позна­ченими на моделях лініями закінчують формування апарата пластмасою (базис, щити, пелоти) з урахуванням його полі­рування. Поверхню пластмаси загладжують тампоном, змо­ченим мономіром. Апарат залишають при кімнатній тем­пературі на 45—50 хв для полімеризації.

Апарати поліпшеної якості одержують за допомогою полімеризації під підвищеним тиском у звичайному зуботехнічному вулканізаторі або у спеціально пристосованому посуді, де можна підіймати і контролювати тиск (каструля-швидковарка, стерилізатор). У посуді обов'язково має бути манометр, відвід зі штуцером і кран. До посуду приєднують шланг від автонасоса, компресора, заздалегідь накачаної автомобільної камери. Умістивши модель з апаратом у полі­меризатор, його герметично закривають і поступово підви­щують тиск до 152 кПа (1,5 атм) у пристосованих полімери­заторах і до 304 кПа (3 атм) у спеціальних. Тиск підтримують протягом 45—50 хв, потім поступово знижують і виймають модель. Липкий віск видаляють гарячою водою. Апарат знімають з моделі, обробляють, полірують. Запропоновані полімеризатори, які використовують тиск із водопровідної мережі або стискання води кришкою гідравлічного гвинта, що вгвинчується. Винайдені спеціальні полімеризатори напів­автомати, які працюють від водопровідної мережі, компресора.

Для виготовлення базисів апаратів можна використовувати методи лиття пластмаси, пресування, електропневматичного штампування і пневмовакуумного формування пластмаси. Виготовлення апаратів і протезів методом штампування здійснюють, використовуючи установки: ППС-01, Vacuoform (Чехія), стоматологічну ортопедичну прес-установку СОПУ конструкції Е. Я. Вареса або вакуумну установку конструкції Ю. С. Курочкіна. Деталі (гвинти, дуги та ін.) закріплюють на моделі гіпсом або цементом, залишаючи тимчасово вільними їх частини, які ввійдуть у базис апарата. Потім самотвердну­чою пластмасою (наприклад, стадонт № 0) за 0,5 хв до розм'якшення базисної пластмасової пластинки фіксують вільні кінці деталей до гіпсу моделі. Литу пластинку для базиса із акрилового полімеру (завтовшки 3—4 мм) закріп­люють у спеціальному затискачі апарата для пневматичного чи вакуумного формування і нагрівають її інфрачервоним нагрівачем чи електролампою. Модель щелепи з фіксованими самотверднучою пластмасою деталями ставлять на столик апарата. Після досягнення пластичності пластмаси (визна­чають за допомогою шпателя) нагрівання припиняють, опус­кають циліндр апарата, притискуючи зажимним кільцем краї розігрітої базисної пластинки до столу. В апараті для електро­пневматичного штампування на верхню поверхню листа пластмаси діє повітря під тиском до 405 кПа — 4 атм), а в апараті для пневмовакуумного штампування включають вакуумну помпу. Внаслідок створеного тиску чи вакууму пластмаса притискається до гіпсової моделі, щільно обхоплює її, повторюючи анатомічні особливості рельєфу. Після охолод­ження і витримування в апараті протягом 40—45 хв знижують тиск, виймають відштампований апарат з моделлю, видаляють модель і залишки пластмаси, обробляють краї апарата, полірують їх. Сам апарат одержують з гладенькою поверхнею, яка не потребує полірування.