ЗНІМНІ АПАРАТИ МЕХАНІЧНОЇ ДІЇ

Знімна пластинка на верхню щелепу з вестибулярною ретракційною дугою. На моделі, виготовленій за відбитком верхньої щелепи, із пластинки розігрітого воску формують базис, який вкриває тверде піднебіння і щільно прилягає до піднебінних поверхонь бічних і передніх зубів. Із орто­донтичного дроту діаметром 0,6—0,8 мм вигинають кламери і готують дротяну дугу так, щоб вона прилягала до вести­булярної поверхні верхніх передніх зубів і мала напівкруглі вигини на ділянці ікол. Кінці дротяної дуги розміщують між іклами і першими премолярами, переводять їх на оральний бік і фіксують у базисній пластинці. Кламери і дугу встанов­люють на моделі, моделюють восковий базис. Замінюють віск на пластмасу, обробляють і полірують апарат. Призначення пластинки — обмежити зміщення верхніх фронтальних зубів уперед, перемістити, якщо потрібно, їх назад (орально). Для зміщення передніх зубів орально випилюють пластинку з орального боку на місці прилягання її до шийок пере­міщуваних зубів. Періодично активують дугу шляхом підги­нання (зближення) медіальних і латеральних колін вигинів. За необхідності таку пластинку виготовляють і на нижню щелепу, вкриваючи базисом оральну (язикову) поверхню альвеолярного відростка та зубів. Для створення простору переміщуваним нижнім різцям їх оральну поверхню і верхню частину альвеолярного відростка покривають гіпсом, цементом чи липким пластирем. Товщина такого шару ізоляції — 0,5 мм біля основи альвеолярного відростка і 1—2 мм — біля різаль­ного краю зубів. Виготовлення пластинки закінчують звичай­ним способом. Періодично активуючи вестибулярну дугу, нижні різці нахиляють орально.

Пластинка для орального переміщення різців гумовою тягою. За малюнком, нанесеним лікарем, на моделі щелепи виго­товляють дротяні кламери Адамса, Шварца чи звичайні одноплечові з подовженим вестибулярним плечем (штангою), який обхоплює моляр і йде до ікла. На медіальних ділянках плечей кламерів Адамса чи Шварца, на кінці плеча-штанги одноплечового кламера вигинають гачки на рівні дистального краю ікла біля його шийки. Ці гачки відкриті назад. Встано­вивши кламери на моделі, моделюють базис із воску. На верхній щелепі його роблять укороченим (на передній ділянці піднебіння до лінії ікол), а на нижній — звичайним. Модель біля переміщуваних зубів попередньо ізолюють.3амінюють віск на пластмасу, обробляють і полірують апарат. Припасувавши його в порожнині рота, між гачками біля ікол надягають розтягнуті гумові кільця, які переміщують зуби орально.

Пластинки для вестибулярного переміщення фронтальних зубів. На моделі верхньої щелепи лікар креслить межі базиса, форму сектора-штовхача, місце встановлення гвинта, утри­муючих кламерів та інших дротяних деталей. Технік вигинає дротяні деталі, встановлює їх на моделі, фіксує гарячим воском і готує восковий базис. На зазначеному лікарем місці (кресленні) він розм'якшує віск базиса гарячим шпателем і встановлює, втискуючи у віск, гвинт з тримачем. Із алюмі­нієвої чи олов'яної фольги вирізає дві пластинки завширшки 8—10 мм і довжиною, яка дорівнює довжині лінії розрізів базиса (по межах сектора-штовхача), що йдуть від гвинта до

Мал. 64. Вестибулярне переміщення зубів:

а, б — пружинами; в, г — ортодонтичними гвинтами

краю базиса. Пластинкам надають форму розрізів базиса. Їх частини, які входять у базис, покривають гумовим клеєм. Пластинки встановлюють у базис за лініями розрізів так, щоб край, покритий клеєм, торкався гіпсу моделі, а протилежний виступав над поверхнею воску базиса. При прямолінійних розрізах для цього можна використати старі леза від безпечної бритви. Потім закінчують моделювання апарата і замінюють віск на пластмасу. Розчиняють бензином гумовий клей, видаляють залишки пластмаси, пластинки фольги і тримач гвинта. Апарат обробляють, полірують, перевіряють роботу гвинта і передають лікареві. У знімних пластинках такого типу замість гвинтів можна застосовувати різні протракційні дуги, важелі-штовхачі, пружини (овальні, завитком, змієподібні, Коффіна; мал. 64). Дуги і пружини вигинають і розміщують за кресленнями на моделі в базисі так, щоб сила, яку вони розвивають, діяла перпендикулярно до осі зуба, прикладалася (частіше) поблизу шийки зуба і напрямок її дії співпадав з напрямком переміщення зуба (групи зубів). У базисі вирізають частину, яка відповідає розміру активної частини пружини зі щілиною в 1,5—2 мм між бічними межами пружини і краєм вирізаної частини базиса. Для фіксації кінця пружини біля шийки зуба і

Мал. 65. Пластинки для вестибулярного переміщення передніх зубів: а — вид з боку піднебіння; б — вид з язикового боку; в — дротяні деталі на моделі; г — вид з язикового боку

запобігання деформації пружини при її акти­вуванні виготовляють захисний виступ (петлю). Дріт діа­метром 0,6 мм і завдовжки 35-40 мм згинають удвоє, підги­нають за формою схилів піднебіння та альвеолярного від­ростка. Вершину виступу (петлі) доводять до оральної поверхні зуба впритул над пружиною. Протилежні кінці виступу підводять до краю вирізаної частини базиса, трохи розводять у боки і, відступивши на 4—5 мм, відкушують зайвий дріт. Кінці, які входять у базис,хвилеподібно чи гачкоподібно згинають для кращої фіксації в пластмасі базиса.Пружину встановлюють на 0,8—1 мм від поверхні гіпсу моделі. Для цього на модель під пружину роблять ізоляцію із олов'я­ної чи свинцевої пластинки або з липкого пластиру в декілька шарів (за типом ізоляції торуса).

Готовий виступ фіксують над пружиною у воску базисної пластинки і до моделі дротяною скобкою, невеликими цвяш­ками або покривають його і пружину гіпсовим валиком перед гіпсуванням у кювету, щоб вони не змістилися під час форму­вання пластмасою (мал. 65). Коли пружину перекривають базисною пластинкою, то до моделювання базиса встанов­люють пружину на моделі, її відростки, які входять у базис, прикріплюють гарячим воском, а активну частину фіксують до моделі рідким гіпсом (рідше цементом). Залишки гіпсу видаляють. Товщина шару гіпсу над пружиною має бути мінімальною (0,5—0,6 мм), а поверхня відповідати формі моделі під пружиною. Кламери вигинають і встановлюють на моделі, моделюють із воску суцільний базис. Замінюють віск на пластмасу, обробляють апарат, звільняють робочі вигини пружини від залишків гіпсу (цементу), полірують і передають лікареві (мал. 65, а—г). При виготовленні такого апарата із самотверднучої пластмаси методом холодної полімеризації ділянки пружини, які не покривають пластмасою, і плечі кламерів прикріплюють до моделі гарячим липким воском (дотримуючись зазначених вище правил фіксації пружини гіпсом), а потім закінчують виготовлення апарата.

Подібним способом виготовляють і інші знімні пластинки для переміщення передніх зубів у сагітальному напрямку, наприклад, апарати для орального переміщення фронтальних зубів з ретракційними дугами, пружинами та важелями.

Пластинка Шварца для дистального переміщення бічних зубів. На гіпсовій моделі нижньої щелепи лікар відмічає місця стрілоподібних кламерів, ортодонтичного гвинта, межі базиса і лінію розрізу біля переміщуваних зубів. Вигнувши кламери, їх установлюють і закріплюють на моделі воском. Моделюють восковий базис. У товщу базиса медіальної поверхні пере­міщуваного зуба встановлюють ортодонтичний гвинт з фіксатором — паралельно схилу альвеолярного відростка і перпендикулярно до довгої осі гвинта до лінії розрізу базиса. Переміщуваний зуб (зуби) має бути добре фіксований кламером до сектора (частини) базиса, який прилягає до нього. Після заключного моделювання віск замінюють на пластмасу, обробляють і полірують апарат, розрізають базис навпроти середини встановленого гвинта (за наміченою лікарем лінією), перевіряють роботу гвинта і передають апарат лікареві. Одночасно з дистальним переміщенням бічних зубів можна за показаннями переміщувати ікло орально.

Пластинка для медіального переміщення центральних різців (лікування діастеми). За зліпком відливають модель верхньої щелепи. Виготовляють і встановлюють на моделі утримуючі кламери. Із дроту діаметром 0,6 мм і завдовжки 130—150 мм вигинають вестибулярну дугу з активованим М-подібним вигином між центральними різцями і гачками на їх дис­тальному боці. На ділянці ікол на дузі роблять напівкруглі вигини. Кінці дуги між іклами і першими премолярами переводять на оральний бік зубного ряду, хвилеподібне вигинають, залишок дроту відкушують. Установивши дугу на моделі, її відростки закріплюють гарячим воском і моделюють пластинку із воску. Замінюють віск на пластмасу, обробляють, полірують і передають пластинку лікареві. При активуванні (стисканні) М-подібного вигину центральні різці зближують, бічних вигинів — зуби переміщують в оральному напрямку.

Пластинка з рукоподібними (змієподібними) пружинами. Із воску моделюють на моделі піднебінну пластинку з утри­муючими кламерами. Передню ділянку твердого піднебіння до бічних різців чи ікол базисом не вкривають. Із дроту діаметром 0,6 мм вигинають дві рукоподібні пружини з двома петлеподібними вигинами, вигин біля відростка, що фіксують у базисі,

Мал. 66. Пластинка з руко-подібними пружинами (за Калвелісом)

Мал. 67. Важелі з пружинами в пластинках для вертикального переміщення зубів (а, 6)

роблять трохи меншим. Один кінець пружини розплющують і фіксують

у воску базиса, другим обхоплюють центральний різець з дистального і вестибулярного боків (як плечем утримуючого кламера). Шаблон апарата гіпсують в кювету, покривають гіпсом плечі кламерів і пружину. Віск замінюють на пластмасу, апарат обробляють і полірують (мал. 66). Потім його віддають лікареві. Лікар (чи хворий за вказівкою лікаря), періодично активуючи пружину, добивається переміщення зубів один до одного.

Пластинка для вертикального переміщення зубів. За зліпком отримують модель, виготовляють утримуючі кламери. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—1 мм вигинають, починаючи від ікла, важіль з напівкруглим вигином біля медіального краю центрального різця і пружиною із завитком між іклом і першим премоляром. Завиток пружини має бути спрямований дистально і вгору до перехідної складки слизової оболонки. Кінець дроту, який іде від пружини, вигинають у бік оклюзійної поверхні зубів, переводять між іклом і першим премоляром на оральний бік і хвилеподібне вигинають. На моделі встановлюють важіль — пружину і додатково вигнуті утримуючі кламери, фіксують їх воском, моделюють базис і звичайним способом закінчують виготовлення апарата. На переміщувані зуби надягають кільця з кнопками чи гачками для фіксації важеля. Переміщення зубів відбувається за рахунок періодичного активування пружини і напівкруглого вигину (мал. 67, а).

Для витягання ікла роблять таку саму пластинку, але важіль вигинають тільки з пружиною (завитком) без напів­круглого вигину, розміщують її біля медіального краю пер­шого моляра (див. мал. 67, б). Для фіксації кінця важеля на ікло надягають кільце з кнопкою чи гачком.

Поворот зуба знімною пластинкою (мал. 68). На моделі виготовляють базисну пластинку з фіксуючими кламерами на бічних зубах. Із дроту діаметром 0,6—0,8 мм вигинають вестибулярну дугу з активуючими напівкруглими вигинами

Мал. 68. Пластинки для поворота зубів

на ділянці ікол, яка прилягає до вестибулярного краю зуба, що повертається. Оральну змієподібну пружину вигинають із ортодонтичного дроту діаметром 0,6 мм, фіксуючий її кінець укріплюють у базисі, а упор (другий кінець пружини) роз­міщують на оральному краї зуба, що повертається. Передній край базиса доводять до дистальної поверхні ікол, залишають вільними від базиса переміщуваний зуб і пружину. Базис пластинки можна доводити до шийок передніх зубів. У такому випадку оральну пружину не виготовляють. Упор базиса утворюють тільки на оральному краї переміщуваного зуба, залишивши вільною його піднебінну поверхню. Поворот зуба в першому випадку здійснюють активуванням вестибулярної дуги і оральної пружини, у другому — активуванням дуги і нарощуванням вершини упора самотверднучою пластмасою.

Знімні апарати для розширення зубних рядів. Пластинка з пружиною Коффіна (мал. 69). За відбитком виготовляють модель верхньої щелепи. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,6—0,8 мм роблять утримуючі кламери. Відростки кламерів фіксують до моделі воском. Одинарну чи подвійну пружину Коффіна вигинають і встановлюють на моделі по середній лінії, ближче чи далі від передніх зубів залежно від ділянки, на якій розширюють зубний ряд. Кінці пружини фіксують на моделі воском, моделюють базис. Тіло пружини звільняють, вирізаючи воскову пластинку базиса за формою пружини. Віск замінюють на пластмасу. Розширення зубного ряду досягається дією періодично активованої пружини після розпи­лювання пластинки на дві частини. Пружину Коффіна одночасно можна використати і для подовження зубних рядів. Для цього дві пружини Коффіна встановлюють на ділянці ікол відкритими частинами до зубного ряду і одну пружину на ділянці задньої частини базиса відкритою частиною назад.

Пластинка з пружиною Коллера. Розширення нижнього зубного ряду здійснюють пружиною Коллера. Техніка виго­товлення апарата описана вище (див. мал. 49, а).

Пластинка для розширення нижнього зубного ряду з ортодонтичним гвинтом. За зліпком нижньої щелепи від­ливають модель.

Мал. 69. Різновиди знімних апаратів, розширюючих зубні ряди, з пружинами Коффіна

Виготовляють утримуючі кламери і прикріплюють їх відростки до моделі гарячим воском.

Моделюють восковий базис. У під'язиковій зоні передньої ділянки базисапо середній лінії встановлюють ортодонтичний гвинт з однією направляючою. Його довга вісь має бути перпендикулярною до лінії майбутнього розрізу базиса (на відстані 0,5—0,7 мм від гіпсу моделі). Замінюють віск на пластмасу, обробляють і полірують апарат. Припасувавши апарат у порожнині рота, базис розпилюють по середній лінії і перевіряють роботу гвинта. Розширення зубного ряду здійснюється розкру­чуванням гвинта. Одночасно з розширенням зубного ряду пластинкою з гвинтом передні зуби можна переміщувати орально, якщо до пластинки додати дротяну вестибулярну ретракційну дугу з напівкруглими вигинами біля ікол, або вестибулярно, якщо до пластинки додати оральну протракційну пружину (пружини).

Для розширення з одночасним подовженням зубного ряду в базисі встановлюють два гвинти на рівні ікол (мал. 70). Розпили базиса роблять по середині ікол. Для подовження нижнього зубного ряду в період постійного прикусу встанов­люють два гвинти в базисі біля перших премолярів. Розпили роблять по середині перших премолярів.

Розширювальні пластинки Шварца. На моделі верхньої щелепи на бічних ділянках зубного ряду виготовляють стрілоподібні кламери із дроту діаметром 0,6 мм. їх відростки фіксують до моделі розплавленим воском і моделюють базис із воску. По середній лінії в центрі піднебінного склепіння у віск базиса встановлюють розширювальний гвинт так, щоб напрямок сили дії гвинта був, по можливості, перпендику­лярний до осі переміщуваних зубів (див. мал. 70). Замінюють віск на пластмасу.

Після обробки, полірування і припасування апарата в порожнині рота пластинку розпилюють на дві частини по середній лінії, яка співпадає з центром гайки гвинта. Пово­ротом гвинта частини пластинки розсовуються, тиснуть на зуби і альвеолярні відростки, що призводить до розширення зубної дуги. За показаннями до пластинки приєднують вестибулярну ретракційну дугу. Для нерівномірного розширення зубного ряду базис

Мал. 70. Розширювальні пластинки з гвинтами:

а, б — для нерівномірного розширення зубного ряду;

в, г — для розширення і подовження зубного ряду

пластинки розрізують не по центру, а у вигляді прямокутника чи сектора біля групи переміщу­ваних зубів і застосовують спеціальні гвинти з обмежу­вальними шарнірами (мал. 70, а, б).

При звуженні верхнього зубного ряду зі сплощенням передньої ділянки (друга форма дистального прикусу) в пластинку встановлюють два гвинти на ділянці між іклами і першими премолярами. Це роблять приблизно під кутом 45° до середньої лінії піднебіння. Базис розпилюють на три частини, утворюючи спереду сектор, який дорівнює ширині переміщуваних вестибулярно зубів (мал. 70, в, г).

Апарат Ф. Я. Хорошилкіної для розкриття серединного піднебінного шва з метою розширення зубного ряду (знімно-незнімний; мал. 71,).

О п о р н а ч а с т и н а. На постійні зуби — ікла, премоляри, моляри виготовляють коронки. З вестибулярного боку корон­ки на іклах і молярах з'єднують жорстко припаяними штан­гами (дугами із розплюснутого ортодонтичного дроту діа­метром 1 мм), які закінчуються гачками біля ікол. За допо­могою паралелометра до оральної поверхні опорних коронок на іклах (премолярах) і молярах біля медіального і дис­тального країв припаюють по дві паралельно розміщені вертикальні трубки з внутрішнім діаметром 1,2 мм. За кількістю трубок беруть шматки дроту діаметром 1 мм і завдовжки 20—25 мм. Один кінець гачкоподібно загинають. Короткий кінець гачка вводять у трубку з боку оклюзійної поверхні зубів, а довгим обгинають трубки зверху і вигинають відповідно до схилу альвеолярного відростка на відстані 0,5— 0,7 мм від його поверхні. Для тиску на оральну поверхню премолярів відрізки дроту вигинають з уступом. Краї довгих кінців трохи розплющують чи хвилеподібно вигинають для кращої фіксації в пластмасі базиса.

З н і м н а ч а с т и н а. Моделюють частковий восковий базис, який не доходить до шийок зубів на 5—6 мм, і вкоро­чений (на передній ділянці, на рівні ікол). На ньому укріплюють металеву опорну арматуру і

Мал. 71. Апарат Ф. Я. Хорошилкіної:

а — апарат на зубному ряду; б — знімна частина апарата;

в — незнімна частина апарата

розширювальний гвинт. Віск базиса замінюють на пластмасу, обробляють, полірують, припасовують у порожнині рота, розрізують по середній лінії і перевіряють роботу гвинта. Під час розкручування гвинта тиск передається на зуби і альвеолярний відросток. Для переміщення передніх зубів в оральному напрямку на гачки біля ікол надягають гумову тягу (кільця).

Капа Биніна. Це знімна зубна пластмасова капа, яка покриває коронки всіх зубів нижньої щелепи. Виготовляють моделі обох щелеп. Нижню бажано зробити комбінованою (гіпс з легкоплавким металом, супергіпс). Моделі гіпсують в оклюдаторі в центральній оклюзії. Смужкою розігрітого воску (базисного) обтискують нижній зубний ряд спереду до шийок зубів, в бічних ділянках шийки звільняють від воску. Зістав­ляючи моделі, отримують відбитки поверхонь змикання зубів з підвищенням прикусу на 2 мм вище за рівень виходу верхніх центральних різців з-під перекриття нижніми.

Моделюють вестибулярну поверхню капи за формою зубів і похилу площину, яка є ніби продовженням різальних країв нижніх фронтальних зубів, і направлену трохи вгору і назад у передній ділянці зубних рядів. Замінюють віск на пластмасу, підібрану за кольором зубів, обробляють, полірують і переда­ють лікареві для заключного припасування в порожнині рота хворого. У процесі лікування поступово зішліфовують поверх­ні змикання капи на ділянках бічних зубів для забезпечення роз'єднання прикусу. У разі змикання зубних рядів верхні передні зуби ковзають піднебінними поверхнями похилою площиною і переміщуються вестибулярно.

Накушувальна пластинка Катца (мал. 72). За зліпками верхньої і нижньої щелеп відливають моделі. Модель верхньої щелепи роблять комбінованою. Гіпсують моделі в оклюдаторі в положенні центральної оклюзії. На моделі верхньої щелепи з піднебінного боку накладають пластинку свинцевої фольги завтовшки 1,0—1,5 мм на ділянці

Мал. 72. Накушувальна пластинка Катца

Мал. 73. Капа з похилою площиною

переміщуваних фронтальних зубів від їх шийок до основи альвеолярного відростка. Шийки бічних зубів підгравіровують. На різці виготовляють перекидні гачки. Ділянки гачків, які не входять у пластмасу базиса, полірують, а ділянки, що увійдуть у базис, роблять з на­січками. На молочні чи постійні моляри виготовляють утри­муючі кламери і встановлюють їх на моделі. Базис апарата моделюють із воску, а на ділянці фронтальних зубів утворю­ють похилу площину, яка контактує з оральною поверхнею різального краю нижніх різців.

Гіпсують восковий шаблон з моделлю в кювету прямим методом. Замінюють віск на пластмасу. Призначення плас­тинки — зміщувати фронтальні верхні зуби назад і занурювати їх. Нижні зуби і щелепу зміщують вперед і також занурюють. За рахунок підвищення (фіксації) прикусу на фронтальних зубах і роз'єднання прикусу на бічних відбувається перебудова альвеолярних відростків у вертикальному напрямку на ділянці фронтальних зубів — зубоальвеолярне вкорочення, на ділянці бічних — зубоальвеолярне подовження.

Пластинки і капи для усунення перехресного прикусу (мал. 73). За зліпками верхньої і нижньої щелеп відливають моделі. Лікар встановлює і фіксує конструктивний прикус (шляхом переміщення нижньої щелепи хворим у потрібне положення). Технік гіпсує моделі в оклюдаторі, виготовляє утримуючі кламери і укріплює їх на моделі воском, моделює восковий базис за межами, нанесеними лікарем на моделі. За необхідності роз'єднує прикус на 1,5—2 мм (рідко більше) для забезпечення можливості росту і розвитку блокованої щелепи і виправлення форми зубної дуги. На боці, протилежному зміщенню нижньої щелепи, на бічній ділянці зубного ряду з орального боку моделює направляючу похилу площину для встановлення нижньої щелепи у правильне положення у разі змикання зубних рядів. Замінює віск на пластмасу, обробляє, полірує і віддає пластинку лікареві.

Капи для лікування перехресного прикусу виготовляють за подібною технологією, але пластмасою покривають тільки коронки зубів. Якщо апарат фіксують на нижній щелепі, то похилу площину моделюють на бічній ділянці апарата на боці зміщення нижньої щелепи по конструктивному прикусу. При змиканні зубних рядів похила площина ковзає піднебінними поверхнями верхніх бічних зубів, відхиляє їх вестибулярно і одночасно переміщує нижню щелепу в протилежний бік. Для апаратів, фіксованих на верхній щелепі, направляючу похилу площину моделюють на бічній ділянці апарата на боці, протилежному зміщенню нижньої щелепи. Апарат виправляє положення нижньої щелепи і відхиляє нижні бічні зуби вестибулярно на боці, протилежному зміщенню щелепи.

Пластинка з накушувальною площадкою. На моделі верх­ньої щелепи виготовляють кламери: перекидні, Адамса чи інші, а у разі потреби — вестибулярну дугу з компенсаційними петлями на фронтальній ділянці зубного ряду із ортодонтичного дроту діаметром 0,6—0,8 мм. Відростки встановлених на моделі кламерів і дуги прикріплюють розплавленим воском, моделюють із воску базис, на передній ділянці якого утво­рюють площадку завширшки 3—4 мм.

Накушувальна площадка має контактувати з різальними краями всіх нижніх передніх зубів і роз'єднувати прикус на 2—2,5 мм на бічних зубах. Віск замінюють на пластмасу, пластинку обробляють, полірують і віддають лікареві. У процесі лікування висоту накушувальної площадки коригують, періодично нарощуючи її самотверднучою пластмасою. При­значення пластинки — підвищити тиск на зуби і альвеолярний відросток на фронтальній ділянці зубного ряду для зубоальвеолярного вкорочення. При лікуванні глибокого прикусу за рахунок роз'єднання прикусу на бічних зубах застосування пластинки забезпечує їх зубоальвеолярне подовження (див. мал. 24).

Пластинка з оклюзійними накладками для усунення відкри­того прикусу. За зліпками відливають моделі верхньої і нижньої щелеп, гіпсують їх в оклюдаторі в центральній оклюзії. На моделі нижньої щелепи моделюють восковий базис. На нижні бічні зуби, які потрібно занурити, накладають валики із розм’якшеного воску завтовшки 5—6 мм. Додатково розм'якшивши віск поверхні валиків, отримують відбитки поверхонь змикання зубів-антагоністів, зіставляючи оклюдатор з підвищенням прикусу на бічних зубах на 2—3 мм. Оклюзійні бічні накладки (валики) з відбитками антагоністів прикріп­люють розплавленим воском до базиса і остаточно моделюють пластинку. Закінчують виготовлення апарата як звичайно.

Застосовують апарат разом з підборідною пращею і гумовою тягою.

Піднебінна пластинка з роз'єднанням прикусу на різцях і молярах, її виготовляють як звичайну пластинку, яка роз'єд­нує прикус, однак окрім накушувальної площадки на фрон­тальній ділянці на таку ж саму висоту накривають пластмасою перший і другий молочні моляри. Призначення таких накушувальних пластинок — занурити нижні різці і молочні моляри і забезпечити за рахунок роз'єднання прикусу вису­вання зубів (частіше всього постійних молярів) і ріст бічних ділянок щелеп на ділянці постійних молярів.

За необхідності в накушувальну пластинку вварюють гвинти, пружини Коффіна й інші пристрої для одночасного розширення зубного ряду.