АПАРАТИ ФУНКЦІОНАЛЬНО НАПРАВЛЯЮЧІ

Направляючі коронки Катца застосовують для виведення верхніх передніх зубів із зворотного прикусу (прогенія) при достатньому перекритті їх нижніми різцями. За одержаною моделлю виготовляють тонкостінні ортодонтичні коронки на центральні різці верхньої щелепи. Це роблять без препа­рування зубів і моделювання коронок зубним техніком. До обох коронок припаюють біля медіальних кутів на різальному краю відрізки відпаленого ортодонтичного дроту діаметром 1 мм і завдовжки 25 мм, відбілюють і передають в ортодонтичний кабінет. Лікар приміряє коронку і вигинає із дроту направляючу петлю, перекриваючи нею 2/3 висоти коронок нижніх передніх зубів. За необхідності петлю підводять під піднебінну поверхню верхніх бічних різців. Кінці петель підгинають до дистальних країв коронок центральних верхніх різців. Коронки передають техніку, який припаює петлі з дистального краю і напаює додаткові стержні (2—3), які йдуть від нижньої частини петлі до різального краю коронки для зміцнення похилої площини. Після паяння коронки відбі­люють, обробляють, полірують і фіксують на опорних зубах цементом.

При змиканні зубних рядів верхні передні зуби, вкриті коронками, і ті, що стоять поряд, підхоплені петлею, переміщуються вестибулярно за рахунок контакту петель з вестибулярною поверхнею нижніх передніх зубів у разі роз'єднання прикусу на бічних. Нижні передні зуби ковзають похилою площиною накушувальної петлі і за наявності трем відхиляються орально. За відсутності трем у примусовому мезіальному прикусі нижня щелепа переміщується дистально (в оральному напрямку; див. мал. 23).

Коронка Курляндського зі знімною похилою площиною. Показання до застосування ті ж самі, що і для коронки Катца. Ортодонтичну коронку виготовляють звичайним способом. Із пластинки нержавіючої сталі завтовшки 0,15—0,18 мм готують квадратну трубочку перерізом 1,2x1,2 мм і завдовжки 3—4 мм, обтискуючи пластинку по заздалегідь заготовленому квадрат­ному стержню. Трубочку в місцях стикання країв зачищають і приклеюють до зачищеної коронки по середині її вести­булярної поверхні. Паяють так, щоб одночасно був пропаяний і шов трубочки. Коронку відбілюють і полірують. Кінець ортодонтичного дроту діаметром 1,5 мм заточують чотири­гранно за внутрішнім розміром трубки, відпалюють, відбілю­ють і передають лікареві. Лікар формує із цього дроту похилу площину.

Апарат зі знімною направляючою оральною петлею Кур­ляндського. На нижні бічні різці виготовляють коронки з вертикально припаяними з орального боку чотиригранними трубками перерізом 1,2x1,2 мм. Коронки з вестибулярного боку з'єднують горизонтальною дотичною штангою із орто­донтичного дроту діаметром 0,8—1 мм, захоплюючи ікла. Із відрізка ортодонтичного дроту діаметром 1,5 мм вигинають направляючу петлю, яка контактує з піднебінною поверхнею верхніх різців. Кінці її загинають паралельно вертикальним трубкам, надають їм квадратної форми так, щоб вони щільно входили (при встановленні петлі) у вертикальні трубки. Петлю настроюють таким чином, щоб вона тиснула при змиканні зубних рядів на зуби верхньої щелепи і відхиляла їх вперед (вестибулярно).

Капа Шварца. Відбитки знімають з обох щелеп. Відлиті за ними моделі гіпсують в оклюдаторі в центральній оклюзії. Восковою пластинкою завтовшки 0,5—0,8 мм обтискають групу передніх нижніх зубів до ясен. За вестибулярною поверхнею від різального краю вгору із воскової пластинки моделюють похилу площину висотою, яка дорівнює половині висоти коронок верхніх зубів. Площина має прилягати до під­небінної поверхні верхніх зубів при дещо роз'єднаних зубних рядах. При заключному моделюванні вирізають вестибулярну поверхню капи на зубах, залишаючи біля шийок зубів вузьку смужку (1—1,5 мм).

Воскову модель пакують в опоку, відливають із металу, відбілюють, обробляють і полірують. Капу на зубах фіксують цементом, її призначення — переміщувати верхні фронтальні зуби вестибулярно, не зміщуючи нижні. Подібну капу можна виготовити із пластмаси без вирізання вестибулярної поверхні. Для цього із воску моделюють на моделі капу, покривають воском вестибулярний бік нижніх передніх зубів до шийок. З язикового боку базис доводять до других молочних молярів, покриваючи воском альвеолярний відросток (ясна). Із воско­вого валика моделюють похилу площину, яка йде вгору на 1—1,5 см під кутом не більше ніж 35° до різальних країв верхніх різців. Восковий шаблон капи лікар приміряє в порожнині рота. Технік остаточно моделює на капі рельєф зубів з вестибулярного боку і замінює віск на пластмасу, що підібрана за кольором зубів. Готову пластмасову капу лікар припасовує в порожнині рота хворого.

Капа Биніна. Це знімна зубна пластмасова капа, яка покриває коронки всіх зубів нижньої щелепи. Виготовляють моделі обох щелеп. Нижню бажано зробити комбінованою (гіпс з легкоплавким металом, супергіпс). Моделі гіпсують в оклюдаторі в центральній оклюзії. Смужкою розігрітого воску (базисного) обтискують нижній зубний ряд спереду до шийок зубів, в бічних ділянках шийки звільняють від воску. Зістав­ляючи моделі, отримують відбитки поверхонь змикання зубів з підвищенням прикусу на 2 мм вище за рівень виходу верхніх центральних різців з-під перекриття нижніми.

Моделюють вестибулярну поверхню капи за формою зубів і похилу площину, яка є ніби продовженням різальних країв нижніх фронтальних зубів, і направлену трохи вгору і назад у передній ділянці зубних рядів. Замінюють віск на пластмасу, підібрану за кольором зубів, обробляють, полірують і переда­ють лікареві для заключного припасування в порожнині рота хворого. У процесі лікування поступово зішліфовують поверх­ні змикання капи на ділянках бічних зубів для забезпечення роз'єднання прикусу. У разі змикання зубних рядів верхні передні зуби ковзають піднебінними поверхнями похилою площиною і переміщуються вестибулярно.