Методологічні проблеми даного фаху 5 страница

2. Подієва інформація. Це — основний інформативний блок,
створюваний редакційним колективом, його репортерами й кореспон­
дентами. Сюди належать оперативні повідомлення про факти й події
внутрішнього й міжнародного життя.

Подієва інформація надходить з двох джерел: а) від інформаційних агентств і

²⁴ Моисеев Н. Человек и ноосфера. — М.: Молодая івардия, 1990. — С161. 46

б) від власних кореспондентів.

Цей тип інформації створює особливо гарний ґрунт для реалізації творчих можливостей журналіста.

3. Ділова інформація. До неї відносяться виступи фахівців з як­
найширшого кола питань, що цікавлять аудиторію. Це можуть бути ма­
теріали з медицини, освіти, будівництва, агрономії тощо, як створені са­
мими спеціалістами, так і отримані від них у вигляді інтерв'ю.

4. Довідкова інформація і реклама. До цього виду інформації на­
лежать програми радіо і телебачення, театральна й кіноафіша, розклад
руху транспорту. Рекламна інформація займає в сучасній журналістиці
вагоме місце й виконує не тільки функцію повідомлення, але й фінансо­
вого забезпечення видань.

5. Естетична інформація. Це літературні твори, репродукції жи­
вопису й художні фотографії в друкованих ЗМІ; музика, вистави, теле-
й художні фільми на радіомовленні й телебаченні.

6. Публіцистична інформація або просто — публіцистика. Це сер­
цевина, стрижень журналістики, аналітичні матеріали різних жанрів від
коментаря до огляду, статті, нарису. Разом з подієвою інформацією
публіцистика створюється в редакційному колективі. Але на відміну від
першого виду (подієвої інформації), другий пов'язаний не з відтворен­
ням вже готових фактів і явищ, а з створенням нових духовних та інте­
лектуальних цінностей.

Автори підручника "Масова комунікація" (К., 1997) виділяють такі типи соціальної інформації:

1. Масово-розповсюджувана (масова) інформація, до якої відно­
сять усю публічно розповсюджувану друковану або аудіовізуальну про­
дукцію (книжки, брошури, пресу, теле- й радіопередачі, а також будь-
які записи на касетах чи компакт-дисках).

2. Статистична інформація — це офіційно документована інфор­
мація державних органів чи наукових установ про процеси, що відбува­
ються в економічному, соціальному й культурному житті суспільства.

3. Довідково-енциклопедична інформація — це офіційно повідо­
млення або систематизовані відомості, складеш за відповідною формою
з використанням передбачених законом засобів про різноманітні події,
явища, процеси, героїв та персонажів історії та сучасності.

4. Інформація про особу — це сукупність офіційних документова­
них анкетних відомостей про особу.

5. Інформація про діяльність державних органів і організацій
(правова інформація) — це офіційна інформація, що створюється в про­
цесі діяльності органів влади, іромадських чи партійних об'єднань, дер-

жавних та приватних підприємств, установ та організацій²⁵.

Легко помітити, що типологія львівського підручника включає в себе більше розмаїття явищ соціальної інформації, демонструючи їхню участь у творенні журналістики, тоді як київські науковці зосередили увагу власне на двох її типах: масово-розповсюджуваній (п. 1) та аль­тернативній до неї офіційній (п.п. 2-5).

Сучасна людина живе зараз у густо насиченому різноманітною інформацією суспільстві. Щодня на неї зі шпальт газет і сторінок жур­налів, з радіоприймачів і телевізорів навалюється величезна кількість новин і повідомлень найрізноманітнішого характеру. Подальшій еска­лації інформаційної агресії на людину сприяє вдосконалення інфор­маційних технологій, поява новітніх типів журналізму на електронній базі. Разом з тим науковці відзначають, що "фізичні можливості люди­ни пропускати через себе і засвоювати інформацію не збільшилися за останні сімдесят тисяч років"²⁶. А відтак, лише відбір інформації, її уза­гальнення на аналітичній основі може врятувати людину та її ро зум від розчинення в хаосі світу. Цей процес і здійснює масова інформація.

Для того, щоб уявити процеси її творення та спосіб функціону­вання важливо взяти до уваги таке. Унаслідок запровадження дедалі більшої спеціалізації в житті суспільства люди і$се більше втрачають здатність розуміти одне одного, оскільки предметом їхньої діяльності стають дедачі вужчі ділянки дійсності.

Науковці створюють статті й монографії, висувають гіпотези, пи­шуть звіти про свої дослідження, здійснюють відкриття. Причому пред­ставники навіть суміжних дисциплін вже далеко не завжди розуміють сутність проведеної їхніми колегами роботи. Наукова інформація, як різновид соціальної, має характер езотеричної, внутрішньої інформації, вона не доступна масовій аудиторії у тій формі, в якій виробляється і потребує свого роз'яснення, витлумачення у звичних для реципієнта-не-спеціаліста поняттях.

Ще одним різновидом соціачьної інформації є професійніш її тип. Кожна спеціальність (фах) має свої секрети, потребує певних спеціаль-

²⁵ Така ж типологія викладена в працях: Москаленко А. 3. Теорія журналісти­
ки: Підручник. — К.: Експрес-об'ява, 1998. — с. 67 — 68 та Основи масово-
інформаційноїдіяльності: Підручник / А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський, В.
Ф. Іванов. — К.: Б. в., 1999. — 159 — 160. Джерела цієї типології в Законі Ук­
раїни "Про інформацію'' (1992). де у статті 18 "Види інформації" викладено са­
ме таку її типологію.

²⁶ Лильо Тарас. Криза макротексту // Публіцистика і тенденції розвитку світу:
36. наукових статей. — Львів, 1999. — С. 66.

них знань, навичок і вмінь. Для того, щоб розповісти широкому читачеві про професійні обов'язки та діяльність інженера чи агронома, учителя чи лікаря, будівельника чи митника, необхідно також звернутися до про­стих і звичайних понять, зуміти професійну термінологію (часто цілий соціальний діалект) перекласти на зрозумілу масовій аудиторії мову.

Те ж сайе справедливо сказати й про художній тип соціальної інформації. Художня думка в XX столітті ускладнилася' настільки, що далеко не всі твори музики, живопису, театру, кіно,'літератури є зро­зумілими широкій аудиторії безпосередньо. Процес їхнього сприйняття сьогодні вимагає опосередкування мистецькою критикою. Афористич­но це висловив французький філософ і літературний критик Роланд Варт, сказавши: "Критика не є наука. Наука вивчає смисли, критика їх виробляє. (..) Відношення критики до твору є відношенням змісту до форми"²⁷. Іншими словами, художній твір залишається певною річчю в собі без роз'яснюючого його витлумачення літературної (чи якоїсь іншої мистецької) критики, яка й відіграє роль перекладача художньо­го висловлювання на мову масової інформації.

Нарешті, кожна особистість, навіть звичайна людина, володіє ве­личезним обсягом індивідуальної інформації, яка складається з її життєвого досвіду, погляду на явища й процеси дійсності, ставлення до героїв та персонажів історії та сучасності. Ця індивідуальна інформація також становить величезну цінність, оскільки саме людство являє со­бою спільноту окремих особистостей, які складають цілісність саме за­вдяки тому, що комунікативно пов'язані між собою.

А відтак, далеко не вся соціальна інформація, що функціонує в суспільстві, доступна широкій аудиторії навіть тоді, коли відзначається важливістю й актуальністю. Пресічна людина не зрозуміє наукових но­винок, складних художніх творів, комерційних таємниць, професійних секретів, хоч би вони й були їй повідомлені. Журналістикасьогодні — це спосіб перетворення наукових, професійних та фахових, ко­мерційних та бізнесових, художніх та індивідуальних повідомлень на за­гальнозрозумілу масову інформацію. Якщо люди здатні розуміти один одного, так це тому, що в соціальній інформації г шар, який виконує ролі, духовного мосту між представникам» різних соціальних спільнот — це шар масової інформації.

²⁷ Варт Р. Критика н истнна // Зарубежная зстетика и теориялитературьі ХІХ-ХХ вв.: Трактатьі, статьи, чесе. — М., 1987. С. 377.

Індивіду аль