Електронних ЗМІ.

Першу підсистему, яку ще називають пресою, складають у свою чергу газети й журнали. Другу підсистему складають радіомовлення й телебачення. Але розвиток сучасної журналістики рухається саме в на­прямку розширення й удосконалення електронних органів масової

інформації.

ЗМІ класифікуються за різними ознаками. Головні засади типо­логії ЗМІ такі:

1.3а регіоном обслуговування: центральні, регіональні, обласні,
міські, районні, міськрайонні, відомчі (виробничих підприємств, на­
вчальних закладів тощо); „

2. За тематичною чи галузевою спеціалізацією: загально-інфор-
маційні (універсальні), спортивні, ділові, юридичні, про здоров'я, рек­
ламні, автомобільні, жіночі, комп'ютерні, городньо-садівничі, телегазе­
ти, розважальні, еротичні, "кримінальні", сенсаційні, партійні органи,
фахово-галузеві;

3. За періодичністю: щоденні, щомісячні, квартальні, щорічники;

4. За типами аудиторії: жіночі, молодіжні, дитячі, студентські і т.д.
У сучасній журналістиці як системі органів масової інформації

головне місце займають преса, радіомовлення і телебачення. З появою електронної журналістики дехто прогнозував занепад друкованої. Але цього не сталося. Виявилося, що кожна з підсистем виконує в системі журналістики свою, пов'язану з її специфікою функцію, обслуговує цілком визначені суспільні потреби в інформації. Радіомовлення вва­жається найбільш всюдисущим, найбільш проникним засобом масової інформації; телебачення має найсильніший вплив на людське сприйнят­тя, переносить людину на місце події, домагається ефекту її присутності в самому її епіцентрі; преса залишається найбільш аналітичною, роз'яс­нюючою формою масової інформації.

За дослідженнями, проведеними в ході виборів Інститутами держа­ви і права та соціології Національної Академії Наук України, найбільш дійовим засобом інформаційно-пропагандистського впливу на вибір гро­мадянами України своєї політичної позиції залишаються й зараз саме друковані (переважно газети) видання. Кожний третій з опитуваних пов'язав свій вибір саме з викладом програм кандидатів на сторінках га­зет, 17% — з розповсюдженням листівок і звернень. Майже стільки як на причину вибору вказали на своє знайомство з теледебатами кандидатів.

Серед журналістів існує приказка: радіо впродовж цілого дня інформує громадян про те, що в цю хвилину відбувається у світі; теле­бачення увечері показує їм, як це сталося; а газети наступного ранку по­яснюють причини цих подій. А відтак вести мову про те, що в ближчо­му майбутньому телебачення нібито витіснить газети і журнали, безпідставно. Швидше за все, існуюча нині система масової інформації закріпиться надовго, а кожен з її елементів буде й надалі виконувати притаманну йому місію в системі журналістики.

У зв'язку з цим важливо розглянути атрибутивні ознаки кожного з провідних типів журналістики, щоб знати й розуміти його місце в системі масової інформації та правильно зорієнтувати свої професійні очікування. 62

Атрибутивні особливості преси такі. Відзначимо спочатку її пере­ваги перед електронними ЗМІ.

1. Інформація фіксується в друкованому тексті. Це найважливіша
атрибутивна ознака друкованої журналістики. При цьому слід врахову­
вати універсальну могутність слова як такого, що не тільки здатне пере­
давати інформацію про факти, але й бути носієм думок і художніх об­
разів. Мова є основою масово-інформаційної діяльності, у якому б типі
сучасної журналістики вона не відбувалася. Друковане слово на пер­
ший погляд ніби позбавлене сили слова розмовного та зображального
ряду, яким воно супроводжується на телебаченні, але воно містить у
собі можливість зображати всі факти і явища, що відбуваються в світі,
змальовувати картини дійсності, передавати характеристики та розмо­
ви героїв, їхні почуття та внутрішні монологи. У цьому відношенні дру­
коване слово значно потужніше й гнучкіше, ніж слово розмовне, позна­
чене властивостями приблизності й неточності внаслідок імпровізова­
ного характеру мовлення. І цими його перевагами на повну силу кори­
стується сучасна друкована журналістика.

2. Преса сприймається без додаткових технічних засобів. Ні
радіо- ні телесигнал не прийдуть у вашу домівку, якщо ви не маєте
спеціальних технічних пристроїв для їх прийняття з ефіру. Газета не по­
требує нічого для сприйняття надрукованого на її сторінках тексту.
Хіба що окулярів, якщо у вас слабкий зір, але вони належать не до
спеціальних пристроїв, а до елементів побуту, як одежа, і не є чимось
відокремленим від особи, що ними користується.

3. Преса надає читачеві можливість оглядовості й вибірковості в
ознайомленні з матеріалами газети. Читач спочатку здійснює огляд га­
зетних заголовків, а потім сам обирає, що читати в першу чергу, що —
у другу, а що лишити поза увагою. У газеті її матеріали існують одно­
часно, хронологічно паралельно, тимчасом як у будь-якому електрон­
ному органі масової інформації журналістські матеріали розташовані
лише послідовно, що виключає можливість їхньої вибірковості і містить
у собі елемент нав'язування їх реципієнтові. Газета й сьогодні зали­
шається найбільш демократичним типом журналістики, надає самому
читачеві право вирішити: що і як читати на своїх сторінках.

4. Преса забезпечує можливість різних ступенів сприйняття ма­
теріалу, серед яких виділимо перегляд, вибіркове ознайомлення, деталь­
не й уважне прочитання, збереження номера або вирізки з нього,
здійснення виписок чи складання конспекту статті, передавання номера
з особливо цікавим матеріалом іншому читачеві, надходження бібліог­
рафічних даних до каталогів наукових бібліотек, спеціальних бібліог-

рафічних покажчиків, через що матеріали в газетах і журналах стають надбанням наступних поколінь читачів.

5. Пресазабезпечує здійснення способу "відкладеного читання",

тобто звернення до тексту в зручний для читача час, тоді як радіо й те­лебачення позбавляють своїх прихильників такої можливості. Пропу­щену глядачем в ефірі радіо- чи телепередачу ніяким чином надолужи­ти не вдасться, якщо тільки вона не буде повторена, згідно з програ­мою, у якийсь із наступних днів. До електронних ЗМІ поки що не засто­совується спосіб "відкладеного прослуховування" чи "відкладеного пе­регляду", хоча не виключено, що в недалекому майбутньому техніка за­пису вдосконалиться й здешевиться настільки, що перегляд пропущеної телепрограми стане звичним у нашому побуті. Але поки що на такий рівень розвитку людство не вийшло.

6. Преса надає читачеві максимальну психологічну зручність:
порядок сприйняття наявного в газеті інформаційного матеріалу вста­
новлює сам суб'єкт, сприймаючи матеріал, він не заважає навколишнім.
Він може це робити в комфортних, максимально зручних для себе умо­
вах. Сприйняття друкованого тексту відбувається без будь-якого на­
пруження, приносить людині психологічне задоволення від пізнання
нового, від осмислення соціального довкілля. Свобода сприйняття —
важлива позитивна сторона друкованої журналістики.

7. Друкована журналістика акулі у: 'осться в бібліотеках, що ство­
рює можливість користуватися нею я для широких кіл сучасників,
гак ідля численних поколінь нащадків.У цьому відношенні газети й
журнали мають безперечний пріоритетперед електронними ЗМІ. Зви­
чайно, кожна радіо- чи телестудії має своє зібрання найкращих про-
ірам і передач, створених у її синах. Але технологія зберігання
. удіовізуальних записів ще не є досконалою настільки, щоб у наших

містах відкривалися громадські фоно- іі відеотеки, як то вже тисячі юків існує з друкованою продукцією. Тому на сьогодні історія жур-лалістики — це переважно історія преси, оскільки методи фіксування й мереження матеріалів електронної масової інформації ще недосконалі. Це, звичайно, не знімає завдання створення історії радіо- й тележур-налістики, яке стоїть перед нашою історико-журналістською наукою.

Якщо названі вище атрибутивні властивості преси належать до її переваг, то дві наступні властивості відносять до її вад:

1. Дискретність (перерваність) потоку інформації, на відміну від радіомовлення й телебачення, де цей потік безперервний. У цьому відношенні преса завжди не встигає зановинами. Потік подій, що відбу­ваються в світі, безперервний, але газета не може синхронно повідомля-

ти про нього. Вона змушена подавати новини порціями. Навіть щоден­на газета через це відстає від оперативності радіо й телебачення, які мо­жуть навіть перервати трансляцію певної програми, щоб сповістити своїх слухачів і глядачів про екстраординарну подію.

2. Пресадоступна лише освіченій людині, більше того, потребу в ній відчувають особи з розвинутими навичками читання, на відміну від РМ і ТБ, що доступні й неосвіченим людям і тим громадянам, які не ма­ють стійких навичок до читання. Аудиторія преси менша, ніж аудиторія електронних ЗМІ. її прихильники дедалі виразніше виявляють свою приналежність до національної еліти, особливо в тих випадках, коли йдеться не про розважальну, а загальну суспільно-політичну газету.

Атрибутивні особливості радіожурналістики такі: