Основні розміри людської фігури

Основи художнього конструювання

Створити досконалий виріб промислового виробництва без послідовного методичного відпрацювання неможливо. Весь процес художнього конструювання (проектування) ділиться на стадії, які мають у методичному відношенні загальні риси зі стадіями архітектурного проектування.

Проектування промислових виробів розпочинається з моменту складання і видачі завдання. Бажано, щоб у складанні завдання брали участь майбутні автори – дизайнери. Завдання видається замовником в письмовому вигляді, а інколи доповнюється схематичними кресленнями, на яких проставлені основні розміри виробу, що проектується. У завданні стисло уточнюється функціональне призначення, попереднє конструктивно-технологічне рішення, особливі вимоги, що висуваються до художньо-конструктивної розробки. Завдання на проектування може бути видано для модернізації існуючого виробу або для перспективного проектування.

Інженер-конструктор разом з художником конструктором, а в деяких випадках з технологом та іншими спеціалістами досконало вивчають завдання та вимоги, висунуті до виробу.

У вивченні та аналізі завдання, виданого замовником, повинні бути уточнені наступні основні вимоги:

– функціонально-експлуатаційні, що виходять з порядку та зручності роботи, зручності ремонту, огляду тощо;

– психофізіологічні, що передбачають впливи виробу в процесі його експлуатації на органи відчуття, центральну нервову систему та мускульно-руховий апарат людини;

– продиктовані навколишнім середовищем і конкретними умовами, у яких виріб може бути використаний;

– технологічні, пов’язані з наявністю певної виробничої бази, можливими способами виготовлення тощо;

– конструктивні, що витікають з умов застосування певних матеріалів, компонування, технології виготовлення тощо;

– економічні, направлені на економічну ефективність виробів і враховують вартість виготовлення та експлуатаційні показники: продуктивність, міцність, довговічність тощо;

– художньо-естетичні.

Після докладного ознайомлення з завданням, вивчення літературних джерел і натуральних зразків дизайнер (як правило, у співпраці з інженером-конструктором) приступає до розробки ескізів в кількох варіантах, в яких і виявляється краще художньо-конструктивне рішення. Ескізи представляються у вигляді креслень, в ортогональних і перспективних проекціях, що дають наочну уяву про виріб. Як правило, ескізи роблять у меншому масштабі порівняно з кінцевим проектом. Для переведення ескізів з одного масштабу в інший існують різні способи: аналітичний перерахунок розмірів; перенесення за допомогою пропорційного лінійного масштабу або спеціального пропорційного циркуля тощо. Пропорційний циркуль архітектори, дизайнери, інженери конструктори в процесі ескізування інколи використовують для пропорціювання окремих елементів, зокрема, пропорцій золотого січення. В пошуках композиційного рішення виробу необхідно використовувати об’ємно-зображувальні засоби – макети. Спочатку макети роблять в невеликому масштабі, а по ходу роботи над формою масштаб їх збільшується. Макети виконують з податливих матеріалів (пластиліну, скульптурної глини) і твердих (гіпсу, дерева, металу, пластмаси).

У більшості випадків макет – основний засіб пошуку художньо-композиційного рішення промислових виробів, однак графічні засоби є головними.

Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносяться: розробка креслень, рисунків ескізного проекту та виготовлення макету. На цій стадії проектування складається пояснювальна записка, у якій коротко фіксується прийняте рішення, способи обробки та всі основні показники, включаючи економічні.

Перша стадія проектування – найбільш відповідальна і визначальна, так як вона дає об’ємне рішення, компонування, образність та інші якості виробу. Ескізний проект повинен супроводжуватися високою якістю демонстраційного матеріалу. Перша стадія проектування завершується розглядом проекту на відповідних художньо-технічних радах та у затверджуючи інстанціях.

Друга стадія проектування включає виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. В неї входить загальний вигляд виробу в ортогональних проекціях, конструктивні розрізи, креслення вузлів і деталей, шаблони, тобто всі проектні матеріали, необхідні для промислового виробництва виробу. Інколи друга стадія проектування завершується виготовленням експериментального зразка під наглядом авторів проекту. В цьому випадку всі робочі креслення виробу, призначеного для серійного виробництва, виконується після випробовувань експериментального зразка. В деяких випадках при виготовленні особливо складних виробів розробка технічного проекту входить в другу стадію проектування. Тоді робочий проект відноситься до третьої стадії.

Якщо завдання видається на вже освоєний чи освоюваний промисловістю виріб, то він вважається завданням на модернізацію. В цьому випадку не можуть бути повністю використані можливості художнього конструювання як методу, так як повертатися до пропущених стадій проектування організаційно надзвичайно складно та не економічно. А, отже, дизайнер не приймає участі в художньому конструюванні на всіх стадіях розробки проекту.

Загальний вигляд виробу в ортогональних проекціях і перспективі виконується з побудовою тіней.

Спосіб побудови перспектив та тіней здійснюється за всіма правилами нарисної геометрії або з застосуванням комп’ютера.

Послідовність художнього конструювання наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Послідовність художнього конструювання в проектуванні промислових виробів

Процес проектування

Процес проектування виробів промислового виробництва здійснюється послідовно у відповідності з викладеними в таблиці 3 даними і охоплює наступні розділи проектування: художньо-конструкторська пропозиція, компоновку виробу, художньо-конструкторський проект і робоче проектування з авторським наглядом.

Художньо-конструкторська пропозиція.Це пошук основної ідеї виробу, його копоновки та узагальнення форми. Цей процес розпочинається після детального вивчення завдання, використання літературних джерел та матеріалів художньо-конструкторського аналізу.

Робота над ескізними варіантами зводиться до знаходження доцільної компоновки вузлів та окремих деталей, до пошуку їх просторового взаємозв’язку і завершується найвідповідальнішою творчою роботою наз зовнішньою формою виробу, логічно зв’язаною зі змістом. В цьому процесі дизайнер та інженер-конструктор повинні чітко представляти реальні основні оздоблювальні матеріали, а також виробничо-технологічні можливості виготовлення виробу в конкретних умовах.

Об’ємний пошук – основний метод творчості дизайнера на протязі всієї роботи. Модель дає йому найбільш правильну уяву про майбутній виріб. Моделі і макети розробляються для всього виробу та окремих його вузлів. Із наближенням до кінцевого рішення вибраного варіанту масштаб моделі макета збільшується. У більшості випадків макет виготовляється в натуральну величину.

В процесі ескізування основні показники раціональної конструктивної схеми, зменшення маси, габаритів, потужності, застосування нових матеріалів, врахування стандартів і типажу, а також технологічні, експлуатаційні, економічні, естетичні та інші вимоги повинні знайти логічне відображення вже в перших ескізах форми.

Компоновка виробу. Це один із найвідповідальніших моментів процесу художнього конструювання.

Зазвичай процес компоновки виробу здійснюється одночасно дизайнером та інженером-конструктором. Конструктор визначає основні вузли, що входять у виріб, їх габаритні розміри і схематичну компоновку. Дизайнер, вільно володіючи графікою та просторовою уявою, шукає можливі варіанти компоновки та об’ємні рішення, що з них витікають. Після цього конструктор може відпрацювати та підрахувати вибрані варіанти.

Подальший творчий процес – композиційне уточнення форми, яка виникла в компоновочній схемі. Залежно від прийнятої композиції загальних мас виробу відпрацьовуються членування (з врахуванням кольору, фактури, пластики) викликані способом виготовлення, обумовлені режимом експлуатації і матеріалами, що відображають робочу функцію, а тапкож наявністю гостованих елементів. В цей період творчості процес естетичного узагальнення форми максимально наближається до знаходження краси виробу.

Великий вплив на естетичне формування виробу справляють умови середовища та зміст форми (образність). На форму виробу впливають різні фактори: чистота повітря або забруднюючі матеріали, місце експлуатації виробу (на відкритому повітрі, з закритому приміщенні, у воді), температурний режим, агресивні впливи середовища, кліматичні умови.

Отже, естетичні якості виробу пов’язані з конкретними умовами, які визначають його форму та зміст. Обов’язковою умовою процесу художнього конструювання є застосування засобів гармонізації (правильне підпорядкування основних мас та їх пропорцій, масштабність, статичність або динамічність, симетрія або асиметрія, ритмічний або метричний устрій композиції виробу).

В результаті роботи на стадії художньо-конструкторської пропозиції повинні бути створені два-три варіанти конструкторського і композиційного рішення, що відповідають основній прийнятій принциповій схемі. Затвердження художньо-конструкторської пропозиції – це проміжний етап, на якому відбувається вибір кращого із представлених варіантів. Цей варіант повинен максимально відповідати вимогам, встановленим в процесі художньо-конструкторського аналізу. Склад проектної документації на даній стадії роботи у кожному конкретному випадку залежить від складності виробу та умов виробництва. Наближений склад документації:

а) короткий опис, що містить суть художньо-конструкторської пропозиції з технічними обґрунтуванням і характеристикою тенденції розвитку форми виробу;

б) перелік використаного інформаційного та наукового матеріалу (журнали і проспекти, наукові праці, звіти творчих відряджень, рисунки, фотознімки, ілюстрації, рецензії), фотографії аналогів і прототипів;

в) макети і моделі, виконані на стадії художньо-конструкторської пропозиції;

г) компоновочні схеми, рисунки, ортогональні та перспективні креслення варіантів виробу, що проектується.

Художньо-конструкторський проект.Ця стадія проектування (стадія технічного проекту для складних виробів), яка передбачає посиленої розробки художньо-конструкторського проекту з врахуванням зауважень та пропозицій, прийнятих при його розгляді. Характерною особливістю цієї стадії є те, об’єм роботи інженера-конструктора значно більший, ніж об’єм роботи художника-конструктора.

Більшу частину часу на цій стадії займають об’ємне моделювання виробу та його окремих елементів, уточнення загальної композиції, пропорцій, компонування елементів промграфіки (текстові й цифрові таблички, шкали, щитки керування і контролю). Макети, як правило, виконуються в натуральну величину, а для серійного виробництва – у вигляді еталона зовнішнього вигляду.

На цій стадії дизайнер зобов’язаний виконати креслення загального вигляду відповідно до останньої затвердженої моделі, дати схему забарвлення і рекомендації щодо оздоблювальних матеріалів.

Процес затвердження проекту вимагає дуже уважного аналізу всієї проектної документації з урахуванням завдання на проектування, в якому повинні бути відображені результати досліджень.

В художньо-конструкторський проект, який представлений до затвердження, входять наступні матеріали: пояснювальна записка; виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції; креслення загального вигляду та вузлів, аксонометричні зображення, рисунки; фотознімки макетів, моделей, рисунків по стадіях розробки; фотознімки аналогів і прототипу; еталон зовнішнього вигляду або макет.

Робоче проектування і авторський нагляд.

Після затвердження художньо-конструкторського проекту дизайнер обробляє креслення і принципи геометричної систематизації складних поверхонь виробу, бере участь у розробці плазових креслень, виготовленні майстер-моделі, виконує елементи промграфіки, схеми і макети, складає супроводжуючу документацію.

Плазове креслення (плаз) для серійного або масового виробництва виробу виконується на алюмінієвих листах, покритих світло-сірою фарбою. Точність його рівна 0,25 мм при розбивці сітки з інтервалом 200 мм. Виконання плазу на алюмінієвих листах підвищує точність і схоронність проекту. Лінії сітки обводять чорною тушшю або роблять насічки голкою, так як і всі важливі контури і січення.

Майстер-модель виготовляється при передачі виробу в серійне або масове виробництво. Модель роблять у повній відповідності з плазовим кресленням і виконують із добре висушеного дерева твердих порід, легкого металу або пластмаси. Вона складається з блоків, кожен з яких відповідає окремим укрупненим деталям. Стики між блоками дуже точно приєднують. Призначення майстер-моделі полягає в тому, що її блоки служать зразками для виготовлення на копіювально-фрезерних верстатах штампів майбутніх деталей облицювання.

На даній стадії розробляються також креслення технологічного оснащення з врахуванням технологічних можливостей підприємства. При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера дуже велика. Він повинен слідкувати за тим, щоб замисел, відображений в затвердженому художньо-конструкторському проекті, не був перекручений, постійно контролювати виконання робочих креслень, деталей і вузлів, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вигляд виробів.

У виготовленні дослідного зразка та його випробуваннях дизайнер також бере активну участь. Якість дослідного зразка перевіряється в реальних умовах експлуатації з врахуванням вимог, які лежать в основі проектування. Дизайнер та інженер-конструктор проекту здійснюють авторський нагляд за реалізацією проекту в умовах виробництва. Нагляд є невід’ємною частиною процесу створення нового виробу.