Спочатку термін композиція застосовувався лише в архітектурі, потім поширився на інші види мистецтва – живопис, музику (музична композиція), а пізніше і на літературу.

Майстерність побудови творів мистецтва, композиції полягає у вмінні художника організувати окремі, розрізнені елементи в єдине ціле.

Розрізняють три основних види композиції: фронтальну, об’ємну і глибинно-просторову. Таке розділення в деякій мірі умовне, так як на практиці ми маємо справу з поєднанням різних видів композиції. Наприклад, фронтальна і об’ємна композиції входять до складу просторової; об’ємна композиція часто складається із замкнутих фронтальних поверхонь і в той же час є невід’ємною частиною просторового середовища.

Характерною рисою фронтальної композиції є розподіл в одній площині елементів форми в двох напрямках відносно глядача: вертикальному і горизонтальному, наприклад фасади будівель, стенди реклами, тканини, тощо.

Об’ємна композиція являє собою форму, що має відносно замкнену поверхню, яка сприймається з усіх сторін. Виразність і ясність сприйняття об’ємних композицій залежать від взаємозв’язку і розміщення їх елементів, виду утворюючої форму поверхні, від точки спостереження. Виразність об’ємної форми залежить також від висоти горизонту. В процесі сприйняття об’ємної форми при низькому горизонті виникає враження її монументальності. З наближенням глядача до предмету збільшується перспективне скорочення його граней. Прикладом можуть бути верстати, машини, побутові прилади тощо. Об’ємна композиція завжди взаємодіє з навколишнім середовищем. Середовище може збільшувати або зменшувати виразність однієї і тієї ж композиції.

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об’ємів, поверхонь і простору, а також інтервалів між ними. Враження глибинності збільшується, коли у композицію включаються елементи, які розчленовують простір на ряд послідовних планів. Глибинно-просторова композиція використовується, наприклад, в проектуванні вулиць, площ, мікрорайонів тощо.

Не існує будь-яких готових рецептів та обов’язкових правил у використанні закономірностей і засобів композиції. Однак пізнання різних прийомів, що лежать в основі загальноприйнятих понять, дозволяє в кожному конкретному випадку досягнути художньої виразності проектує мого виробу.

Для визначення різних видів композиційної будови і різних залежностей користуються такими категоріями, знайомими зі спостережень за явищами природи, як ритм, рівновага, симетрія, асиметрія, динаміка, статика, масштаб і масштабність, пропорція, контраст, нюанс та ін.