Проблеми краси в техніці

Людина є частиною природи і зв’язана з нею повсякденно і органічно. Найбільш наглядно цей зв’язок проявляється в творчій діяльності людини при розкритті органічної і неорганічної структури природи, особливо при розкритті її біотаємниць.

Все створене природою носить індивідуальний характер, все безкінечно різноманітне. Продукція, створювана природою, різко відрізняється від продукції, створюваної людиною. Весь широкий матеріально-предметний світ, що оточує людину, є другою природою. Творіння архітектури і містобудування, широка сфера дизайну (знаряддя праці, засоби транспорту, обладнання науково-дослідних інститутів, друкарське обладнання, спортивний інвентар та весь асортимент предметів побуту) – все це дійсно друга природа, заснована на стандартах, створених людиною.

Немає необхідності всю промислову продукцію відносити до сфери дизайну, застосовуючи метод художнього конструювання. Окремі стандарти в техніці та багато утилітарно-технічних виробів (автоматизовані системи, вузли механізмів, гайки, болти, цвяхи) виконують тільки робочу функцію на виробництві і в експлуатації. Тут важливі конструктивно-технічні і економічні показники, якість конструкцій і матеріалів, затрати праці та інші утилітарні властивості виробу. Якщо ж стандарти промислових виробів безпосередньо обслуговують людину, то до них, крім утилітарно-функціональних вимог, пред’являються ідейно-естетичні вимоги. Цим виробам притаманна краса, художня виразність і образ.

Всю продукцію, що виготовляється людиною, можна класифікувати з врахуванням її утилітарно-функціональних, конструктивно-технічних, економічних, соціальних та ідейно-естетичних якостей (рис. 9).

Рис. 9. Вагомість утилітарно-технічних та естетичних властивостей для виробів декоративно-прикладного мистецтва, дизайну і техніки

Природа різноманітна і тому красива. Людина вже давно бере участь в творчому процесі природи, вдосконалюючи її. Шляхом реакцій різноманітних хімічних з’єднань людина навчилася створювати велику кількість нових речовин і матеріалів, почала підкоряти природу і допомагати їй прискорювати життєдіяльність в органічному світі.

На сучасному етапі головні творчі зусилля повинні бути направлені на створення таких стандартних виробів, вузлів та інших елементів, за допомогою яких шляхом нормалізації і уніфікації можна компонувати різні варіанти виробу, системи, комплексу, художнього чи технічного організму.

Часто архітекторів і будівельників критикують за одноманітність і сірість в масовому житловому будівництві утилітарність, економічність, індустріальність), існують і серйозні недоліки – нудна одноманітність об’ємно-просторових композицій житлових масивів в цілому і окремих стандартних будинків. Набір уніфікованих деталей (блоків, панелей, балок, плит перекриття, вікон, дверей), що застосовуються в серіях типових проектів, ще не забезпечують необхідного естетичного вигляду житлової забудови.

У визначенні естетичних якостей в архітектурі і художньому конструюванні існують різні поняття. Одні з них стверджують принцип багатоманітності як одне з головних засобів художньої виразності, інші, навпаки, віддають перевагу одноманітній повторюваності.

Поняття одноманітність і різноманітність, застосовувані до утилітарних виробів промислового виробництва ще не виявляють їх якості і естетичної суті. Стандартні будинки масового будівництва та інші утилітарні вироби різного призначення інколи викликають відчуття одноманітності , сірості і нудьги. Разом з тим з поняттям одноманітність асоціюється й інше поняття – краса. Наприклад, відома вулиця Росії в Санкт-Петербурзі виконана цілком однаковими архітектурними елементами (одноманітність), а між тим вона викликає відчуття краси. Древні єгиптяни побудували в Карнаку гарну алею однакових сфінксів (також одноманітність), однак – це справжнє мистецтво.

Отже, краса не залежить від багаторазового повторення однакових чи різноманітних стандартних елементів. В тому й іншому випадку може бути досягнута художня виразність або одноманітна чи багатоманітна нудьга. Вся справа заключається в тому, щоб з невеликої кількості високоякісних стандартних елементів створювати машинним способом гарні побутові вироби, машини, будинки та цілі комплекси, які відповідали б найновішим досягненням науки, техніки та мистецтва.

В усіх випадках у формоутворенні, завдяки стандартизації промислової продукції, повинні бути максимально використані гармонійні засоби композиції і, в першу чергу, пропорції, ритм, колір і масштабність стосовно конкретних умов.

Місце та роль дизайнера в проектуванні техніки

Дизайнер повинен працювати у творчому співробітництві з інженерами-конструкторами, вченими, технологами, економістами, лікарями, експлуатаційниками, знаходити доцільні рішення виробів, прогресивних не лише за зовнішнім виглядом, а й за структурою, її сумарними даними. Він повинен вміти вести потокове і перспективне проектування, здійснювати творчий пошук на основі нових наукових, технічних та художніх ідей, створювати принципово нові вироби та їх комплекси, вміти не лише виконувати загальні рішення виробів в ескізі та технічному проекті, а й доводити його до робочих креслень, шаблонів, вибираючи найбільш економічні рішення, які забезпечують високі художні переваги.

Дизайнер, як і архітектор, повинен не лише володіти достатніми знаннями в спеціальних галузях (техніка, ергономіка, естетика), а й професійно володіти засобами композиції: добре розбиратися в закономірностях побудови об’ємно-просторових структур, тектоніці, вміти пропорціювати та використовувати ритм, масштаб і масштабність, контрастні та нюансові співвідношення, правильно використовувати колір і тональні співвідношення.

Те, що повинен робити інженер-конструктор, технолог, ергономіст, не входить в обов’язки художника-конструктора, однак і в цих питаннях він повинен бути достатньо освіченим.

Крім того, дизайнер може також відробляти теорію художнього конструювання, вести дослідницький пошук, займатися науково-педагогічною чи методичною діяльністю. Особливої уваги він повинен приділяти зв’язку дизайнера з наукою. Співпрацюючи з інженерами, технологами, архітекторами, художниками, ергономістами, економістами, соціологами, дизайнер повинен намагатися знайти найбільш раціональний спосіб створення цілісної структури і гармонійної форми. Тому від нього вимагається широкий діапазон наукових знань, розуміння професійної мови будь-якого із суміжних спеціалістів.

Дизайнер в своїй діяльності повинен розрізняти серед багатьох наукових дисциплін дійсно необхідні йому, розуміти й оцінювати в них те, що представляє наукову цінність для дизайну.

До сфери діяльності дизайнера відноситься також експертиза промислових виробів або проектів до них. Для проведення експертизи, як і для всієї діяльності дизайнера, він повинен вміти проводити глибокий і усесторонній художньо-конструкторський аналіз виробів.

Дизайнер повинен мати широкий світогляд та гарний естетичний смак, бути достатньо освіченим в питаннях виробництва, вміти перспективно мислити , володіти аналітичними і об’ємними методами пошуків форми, добре знати конструкційні та оздоблювальні матеріали.

Якщо інженер-конструктор виконує проекти в основному в ортогональній проекції, то художник-конструктор у більшості випадків – в перспективному виді. Дизайнер повинен володіти вмінням зображати в проекті падаючі і власні тіні, блиски і рефлекси при різних напрямках променів світла. Він має безпосереднє відношення до моделювання – виготовлення макетів (моделей). Інколи макети виготовляються для вивчення та дослідження певних питань, пов’язаних з проектуванням виробу.

Таким чином, дизайнер – одна з основних фігур в галузі художнього конструювання при проектуванні складних виробів, де технічна і естетична сторони однаково важливі.

Основні принципи художнього конструювання

Художнє конструювання – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинно забезпечувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне перетворення навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці та побуту.

У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш розповсюджені наступні: приладобудування, машинобудування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості (побут), інструменти, промислова графіка та упаковка. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування – архітектурного, містобудівного, промислового, та особливо нових видів дизайнерського проектування – системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального тощо.

Процес художнього конструювання виробів промислового виробництва і технічних систем надзвичайно складний. За методикою цей процес багато в чому аналогічний процесу архітектурного проектування, а в окремих випадках ще складніший.

Готових рекомендацій про те, як виготовити певний промисловий виріб досконалим в технічному і художньому відношеннях, дати не можна. У кожному окремому випадку необхідний конкретний підхід, що залежить від певних умов. Однак існують принципи та об’єктивні закономірності, що випливають із закономірностей природи, які в деякій мірі є загальними для найрізноманітніших галузей технічної та художньої творчості, в тому числі й для дизайну.

Вчені московського Вищого художнього училища визначили три основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:

1) комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних конструктивно-технологічних, економічних та естетичних питань;

2) врахування навколишнього середовища та конкретних умов;

3) єдність форми та змісту (образність).

1) Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних конструктивно-технологічних, економічних та естетичних питань.Утилітарно-функціональні питання є визначальними, вони підкоряють всі інші питання. Річ, зроблена людиною, має певне призначення і виконує певні функції. Якщо будь-яка річ (предмет, виріб) незручна в експлуатації і не відповідає утилітарно-функціональним вимогам є непридатною. Погані меблі, якщо вини незручні в побуті, поганий той інструмент, який натирає руки, погані та машина чи верстат, якщо вони незручні в експлуатації та низькопродуктивні, поганий непривабливий ювелірний виріб. При конструюванні форми виробу в цілому та окремих його частин необхідно в першу чергу прагнути до того, щоб ця форма в максимальній мірі відповідала його утилітарно-функціональному призначенню. Тому проектування і конструювання будь-якої речі слід розпочинати з вивчення її утилітарного призначення та функції.

Для більш повного і наглядного розкриття суті першого принципу художнього конструювання розглянемо табл. 1.

В сучасній проектній і конструкторській практиці суть першого принципу у відповідності з табл. 1 можна коротко виразити наступною формулою:

КОРИСТЬ + ЗРУЧНІСТЬ + КРАСА.

Кожний член цієї формули представляє собою сукупність певних факторів: перший – техніко-економічних; другий – ергономічних; третій – естетичних. Тому в процесі художнього конструювання повноцінний результат може бути отриманий лише при взаєморозумінні і творчій співпраці дизайнера, інженера-конструктора, технолога, ергономіста тощо. Не можна основними якостями виробу – зручністю і функціональністю – знехтувати на користь спрощеним конструкції і технології виготовлення, економічним та іншим вимогам.

Для підтвердження викладеного розглянемо машину для пресування пластмасових виробів (рис. 10). Пульт керування розміщений на вертикальній площині майже біля самої підлоги і керувати роботою машини незручно. Робітник на цій машині бачить кнопки під гострим кутом скорочено та спотворено. Для натискання певної кнопки йому необхідно кожний раз пригинатися або присідати. Такі рухи робітника не полегшують його роботу і не підвищують продуктивність праці. Крім того, дана машина в естетичному відношенні не зовсім вдала за загальною композицією та пропорціями окремих елементів.

Рис. 10. Приклад невдалого рішення промислового виробу

Таблиця 1