Липицька культура

Першупам'ятку цієїкультури було відкрито біля с. Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області, де протягом 1889-1890 рр. Й. Коперницький досліджував могильник з трупоспа-леннями. У 1911 р. К. Гадачек виділив липицькі старожитності в окрему культуру. У другій половині XX ст. поселення і могильники липицької культури досліджували М. Ю. Смішко, В. Д. Баран, В. М. Цигилик, І. К. Свєшніков. Всього досліджено близько двадцяти нам 'яток на території Верхнього і Серед­нього Подністров'я.

Поселення липицької культури займали південні, відкриті сонцю, схили надзаплавних терас річок і неглибоких балок (Незвисько, Ремезівці, Заліски, ВозилІв). На поселеннях виявлено житла двох типів: наземні і напївземлянкові чотирикутної у плані форми, з рівною підлогою. В них відкри­ваються вогнища, викладені з каменю й обмазані глиною. Відомі і глино­битні печі (с. Бовшів). За межами жител знайдено печі та вогнища, які використовувалися, очевидно, в літній період. На поселеннях відкрито чи­сленні господарські ями. В одній з них (Верхньолипицьке поселення) ви­явлено багато обвугленого проса.

На деяких липицьких поселеннях відкрито залишки залізоробного вироб­ництва, зокрема, сиродутні горна досліджено на поселенні біля с. Ремезівці. Вони мали округлу у плані форму з майже вертикальними стінками і рівним дном. Діаметр горен становив 0,20-0,25, висота — 0,8-0,9 м. У нижній частині виявлено продухи — отвори для сопел, через які з шкіряних міхів нагніталося повітря. На місцях розвалів горен та поблизу них виявлено крицеве залізо та залізні шлаки.

Липицькі могильники розташовані, зазвичай, на підвищеннях поблизу поселень (Верхня Липиця, Болотне, Звенитород, Гринів, Возилів та ін.). Основним поховальним обрядом було трупоспалення. Перепалені людські кістки зсипали в керамічні горщики, які перекривалися мисками, чашами, кам'яними плитками. Поховання супроводжували фібули, поясні пряжки, ножі, шила, бритви, ключі, кресала, намистини, дзеркала, прясельця. Крім трутюспалень, на деяких могильниках липицької культури зафіксовані звичайні трупопокладення.

Два багатих липицьких поховання виявлено в селах Колоколин Івано-Франківської та Чижиків Львівської області. У похованні в с. Колоколин знайдено чотири бронзові фібули, пряжку, частину пояса, ручку від глека із зображенням Пана, фрагменти срібних пластинок і ніжок від сакрального столика. Поховання датовано М. Ю. Смішком початком нової ери.

У с. Чижиків досліджено трупопокладення. Серед поховального інвен­тарю виявлено бронзову ойнохою з широкою масивною ручкою, прикра­шеною зображенням голови і лап лева, сферичну миску на кільцевому піддоні, ручку від палиці (патер) із зображенням голови барана, дві шпори з фігурною основою, пластинку напівовальної форми, ліпну керамічну ча­шу на високій ніжці, невеликий товстостінний горщик, а також нижню частину гончарного горщика.

Поховання з Колоколина і Чижикова, на думку дослідників, могли нале­жати племінній верхівці, що свідчить про зародження соціальної нерів­ності серед населення Верхнього Подністров'я.

Кераміка липицької культури представлена ліпними і гончарними виробами. Ліпна кераміка має нерівну шерехувату або рівну залощену поверхню. До посуду з шерехуватою поверхнею належать кухонні вироби: округлобокі та тюльпаноподібні горщики, конічні кружки з масивною вер­тикальною ручкою. Цей посуд часто прикрашений наліпними валиками, косими насічками. Керамічні вироби з рівною, залощеною поверхнею представлені біконічними горщиками, мисками із загнутим всередину він­цем, посудинами з двома ручками, чашами на високій ніжці.

Рис. 84. Старожитності .їипицької культури:

І--3 — фібули; 4-6 — пряжки; 7, 9-12 - глиняний посуд; 8 — бронзова айнохоя; ІЗ, 14 — ножі; 15-17— пряслиця.

Гончарна кераміка — сірого або чорного кольору. Поверхня її добре загладжена, нерідко орнаментована пролощеними прямими або хвилястими заглибленими лініями. Типові форми гончарного посуду — чаші на високій ніжці, посудини з двома ручками, округлобокі горщики, глеки.

З металевих предметів виявлено залізні наральники, сокири, долота, ножі, шила, напилки, ключі, кресала, пряжки, бритви, а також бронзові підвіски, фібули, дзеркала. Липицькі племена користувалися також виро­бами з кістки (гребені, проколки, рукоятки ножів, орнаментовані свистки), каменю (жорна, точильні бруски). Рідше зустрічаються вироби зі скла (кубки, намистини).

Господарство липицьких племен базувалося на орному землеробстві і приселищному скотарстві. Про досить високий рівень землеробства свід­чать залізний наральник, ротаційні жорна, а також господарські ями з решт­ками обвугленого зерна, відбитки зерен, полови і соломи на денцях кераміч­них горщиків і на глиняній обмазці стін будівель. Основу приселищного скотарства, виходячи з остеологічних матеріалів, становило розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, коней.

Певного розвитку набули залізоробне, деревообробне, бронзоливарне, ювелірне, ткацьке та інші ремесла і промисли. Важливу роль відігравала торгівля. Римські монети та деякі Імпортні речі засвідчують економічні і куль­турні зв'язки литшцького населення з Дакісю та іншими провінціями Римської імперії.

Датування пам'яток липицької культури здійснюється на основі монет, фібул, фрагментів амфор. Найранішими вважаються гостропрофільовані фібули (І ст. н.е.). Поховання в Колоколині і Чижикові датуються І ст. н.е. Фібули з емаллю, монети Фаустіни Молодшої, гема із зображенням Гермеса належать до II ст. н.е. На II ст. н.е. вказують і виявлені у Верхній Липиці та Ремезівцях залізні шпори з асиметричною дужкою і невеликим гачком зверху шипа. Кінцем П — початком III ст. н.е. датуються вузькогорлі амфори з асиметрично профільованими ручками. Таким чином, хронологічні межі липицької культури визначаються І — початком III ст. н.е.

Карта 18. Поєднання різнокультурних рис на пам'ятках першої чверті 1 тис. н.е. (за В. Д. Бараном).

І— зарубинецькі пам 'яткії з пшеворськими елементами; II— пшеворські пам 'ятки з зарубинецькими елементами; ПІ — пам 'ятки з лишцькими, пшеворськими та за-рубинецькими елементами: IV — липицькі пам 'ятки з пшеворськими елементами; V— пам 'ятки типу Лукашівки.

І — Страдоч; 2— Черськ; 3 — Грині; 4 —Вишеньки; 5 — Рохни; б — Хутір Карбов-ськип; 7 — Носівці; 8 — Мар 'янівка; 9 — Гнатівка; 10 — СокічьцІ; її — Остапківці; 12 — Бортничі; 13 — Ровець; 14 — Підріжжя; 15 — Вербковиці;І6 — Великі Гриневичі; 17—Ремезівці; 18 — Вороняки; 19—Майдан Гологірський; 20 — Болотня; 21 — Пряжів; 22 — Черепин; 23 — Незвисько; 24 — Підберізці; 25 — Сокільники; 26 — Чишки; 27 — Звенигород; 28 •— Коритне; 29 — Кам 'янка; ЗО — Кут Бінзький; 31 — Глибока; 32 — Мага,'Іа; 33 — Припруття; 34 — Рідківці; 35 — Тарасівці; 36 — Топпрівці; 37—Грубна; 38 — Зелена; 39—Кельменці; 40—Ярівка; 41 —Макарівка; 42—Круглик; 43 — Ставчани; 44 — Малинці; 45 — Новосілка; 46 — Гореча; 47 — Малий Кучерів; 48 — Прилипче; 49 —Вербівці; 50 — Возилів; 51 —Дорогинці; 52 — Рудь; 53 — Алчедар; 54 — Сипотени; 55 — Тиржолтени; 56 — Лозова; 57 — Ульма; 5В — Васцени; 59 — Лукашінка; 60 — Мана; 61 — Петруха; 62 — Іванча IV; 63 — Машкауци; 64 — Бранешти; 65 — Требужени; 66 — Калфа; 67 — Пуркари; 68 — Оселівка; 69 — Поянешти.

Проблема етнічної Інтерпретації липицької культури досить складна. Аналіз матеріалів цієї культури, зокрема кераміки, Привів вчених до виявлення прямих аналогій серед дакійських старожитностей Румунії. Разом з тим на деяких поселеннях (Вороняки, РемезІвці, Майдан Гологірський та ін.) у керамічному комплексі наявні також елементи зарубинецької культури. Це означає, що населення Прикарпаття у І-Ш ст. н.е. контактувало і з давніми слов'янами зарубинецької культури Волині, Отже, можна вважати, що , липицька культура (фракійська у своїй основі) увібрала в себе й елементи ранньослов'янських зарубинецьких старожитностей. У цьому зв'язку цілком можливий змішаний характер етносу носіїв липицької культури,