Поєнешти-лукашівська культура

Пам'ятки поєнешти-лукашівської культури поширені у Карпато-Дністровському регіоні на території Молдови, Румунії, України. У 1936 р. на території Румунії К. Чіходару відкрив могильник Поєнешти поблизу м. Васлуй. У 1949 р. Р. Вульпе продовжив розкопки могильника, а також відкрив синхронні йому поселення. Г. Б. Федоров у 1953 р. дослідив могильник біля с. Лукашівка Оргеєвського району (Молдова), що мав ба­гато спільного з Поєнештським. На підставі подібності морфологічних ознак дослідник об'єднав ці пам'ятки у поєнешти-лукашівську культуру.

На території України у Придністров'ї відомо 40 пунктів, де зафіксовано пам'ятки цієї культури. Розкопки проведено на поселеннях біля сіл Круг-лик, Перебиковці, Остриця в урочищі Кодин Чернівецької області, Сокіл Хмельницької області, а також на могильнику в с. Долиняни Чернівецької області та окремих похованнях у селах Круглик і Гринчук Хмельницької області. Пам'ятки досліджували І. С. Винокур, С. П. Пачкова, Б. О. Тимо-щук, І. П. Русанова, Л. В. Вакуленко, Г. І. Смирнова.

Селища поєнешти-лукашівської культури розміщувалися на мисах або по краю надзаплавних терас. Вони не мали укріплень, були невеликі за площею (близько 2 га). Житла представлені наземними І напівземлянко-вими спорудами зі стінами дерево-каркасної конструкції, обмазаними рід­кою глиною з рослинними домішками; стіни будинків, очевидно, білили. Житла опалювали задопомогою відкритих вогнищ або глинобитних печей. За межами жител виявлено вогнища, якими користувалися влітку, а також господарські ями для зберігання збіжжя.

Окремі споруди на селищах пов'язують з рештками виробництв. Так, на поселенні Ульма виявлено будову з залишками горна для переплавки бронзи. На підлозі, біля печі, лежали уламки керамічного сопла, шматки бронзового шлаку. У Бранештах у господарській споруді була піч для випа-| лювання кераміки. Залишки гончарного горна виявлено на поселенні Вели-Іка Слобідка II Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, І у керамічних матеріалах якого представлені елементи зарубинецької, поє­нешти-лукашівської і східнопшеворської культур.

Основним заняттям населення було орне землеробство і приселищне скотарство. На поселеннях знайдено залізний наральник і залізні серпи, кам'яні зернотерки. Мешканці поєнешти-лукашівських селищ вирощували просо, ячмінь, коноплі, полбу-двозернянку, м'яку пшеницю. У тодішньому стаді, як свідчить остеологічний матеріал, були велика рогата худоба, свині, дрібна рогата худоба, коні. Певне допоміжне значення у господарстві мали, очевидно, лісові промисли, полювання і рибальство.

Залізні шлаки і речі з заліза засвідчують існування місцевого залізороб­ного виробництва. Місцеві майстри знали не тільки сиродутне залізо, а й сталь, володіли технікою зварювання заліза і сталі. Залізоробне і ковальське виробництва у поенешти-лукашівських племен були приблизно на тому самому рівні, що й у носіїв зарубинецької культури.

Археологічні знахідки також підтверджують факт місцевого виготов­лення виробів з міді та бронзи.

Переважно домашній характер мали прядіння, ткацтво, виготовлення виробів з дерева та кістки, інші види виробництва, які існували для задо­волення життєвих потреб в умовах натурального господарства.

Кераміку виготовляли, очевидно, з використанням ручного гончарного круга: тулови горщиків і мисок мали симетричні форми. Частина посуду, переважно столового, має досить якісне чорне або сірувате лощення, проте у побуті поєнешти-лукашівських племен були й кухонні та для інших госпо­дарських потреб керамічні вироби, виготовлені з досить грубого глиняного тіста з домішками шамоту. Миски столового посуду за формами і технікою виготовлення надзвичайно подібні до аналогічних виробів зарубинецьких майстрів. Ліпний кухонний посуд і піфосоподібні посудини мають безпосе­редні аналогії у пам'ятках гетського населення Дністро-Дунайського ме­жиріччя.

У Середньому Подністров'ї серед пам'яток з елементами зарубинець­кої, поєнешти-лукашівської і схІднопшеворської культур простежуються перші кроки у виготовленні гончарного сіролощеного посуду (Велика Слобідка II, Бережанка).

У побуті поєиешти-лукашівських племен було чимало залізних виробів. Крім згаданих наральника і серпів з Круглика на поселеннях знайдено серії ножів. Є серед знахідок залізні сокира-кельт, долота, голки, бритва та туалетні щипці. Представлено кам'яні точильні бруски.

Предмети озброєння зафіксовано порівняно невеликою серією знахідок. Це — залізні наконечники списів з Круглика та пам'яток Молдови. Виявлено також залізні наконечники стріл, мечі, залишки щитів.

З предметів убору найчиеленніші фібули, переважно середньолатенської схеми, виготовлені з заліза, бронзи, рідше — зі срібла. На території України серія таких фібул походить з Долинянського могильника. Знайдено багато залізних і бронзових браслетів, а також намиста зі скла, скляної пасти, іменю, глини. Трапляються окремі намистини з бронзи і золота.

Рис, 81. Старожитності поєнеиїти-лукашівської культури: 1-4, 12 — прикраси; 5 — наконечник списа; б - заіізний ніж; 7, 8, 10, II \Слиця; 9 — гяиняна ліячка; 13-15 — залізні серпи; 16, 17 — глиняний посуд.

Могильники та окремі поховання поєнешти-лукашівських племен (Поє-Іешти, Лукашівка, Долиняни, Круглик, Гринчук) відносять до ґрунтових >упоспалень в урнах і ямах. Серед супровідного інвентарю знайдено сераміку, фібули, браслети та інші побутові речі. Поховальний обряд, як Іна з найбільш консервативних рис духовної культури, дає змогу просте жити генетичні зв'язки з гетськими старожитностями попереднього часу. Цікаві і спеціальні культові пам'ятки. Це залишки дослідженого поблизу с. Долиняни круглого у плані жертовника, що має прямі аналогії у дакій-ських старожитностях рубежу і перших століть нової ери. З поселення Лукашівка II походить фігурка бронзового антропоморфного ідола. На території Молдови знайдено також спеціальні підставки для вогнищ, так звані коньки з каменю та глини, прикрашені меандром і солярними зна­ками.

Хронологія старожитностей поєнешти-лукашівської культури базується на типах фібул, фрагментах пізньоелліністичних амфор, виявлених на посе­леннях і могильниках. У комплексі з іншими побутовими речами вони дають можливість датувати культуру рубежем Ш-П ст. до н.е. — другою половиною І ст. до н.е.

Щодо етнічної інтерпретації поєнешти-лукашівських пам'яток існують різні думки. Більшість дослідників вважають, що субстратом, на якому сформувалася ця культура, були гетські старожитності Карпато-Дунайсь-кого регіону ІУ-ІІІ ст. до н.е. (Г. Б. Федоров, М. А. Романовська та ін.). Окремі вчені зважають при цьому й на певну роль міграції центрально­європейських племен (С. П. Пачкова), До цього слід до дати, що у Середньо­му Подністров'ї відчутний вплив на поєнешти-лукашівські племена мали також носії зарубинецької культури.