Загальні напрями матеріальної культури. Соціально-економічний та політичний уклад

Економічною основою античних міст-держав Північного При­чорномор'я були сільське господарство, різні ремесла і промисли. Важливу роль відігравала торгівля з населенням причорноморських степів і з цент­рами Середземномор'я. У спорудженні міст Північного Причорномор'я пе­реважають загальногрецькі античні містобудівельні традиції, проте з часом тут були вироблені особливості, які проявилися у змішаному греко-вар-варському характері архітектури. У великих містах площею понад 50 га при забудові виділяються портові, торговельні, адміністративні й культурні райони. У середніх за площею містах (до 15 га) та містечках квартали безпосередньо тяжіли до акрополів, зміцнених оборонними мурами. Для елліністичного часу характерне значне посилення диференціації забудови за соціальною та виробничою ознаками. Ремісничі квартали і найбідніші житла розміщу валися, головним чином, на околицях міста.

Основу сільського господарства становило вирощування зернових зла­кових культур. Значну роль відігравало й скотарство. Починаючи з еллініс­тичного часу, важливе місце зайняло виноградарство. Городництво, садів­ництво, баштанництво відігравали допоміжну роль. Головними злаковими культурами були ячмінь, просо, пшениця, жито, гречка. З бобових вирощу­вали сочевицю, чину, горох. Серед городніх і баштанних культур перева­жали огірки, кавуни і дині. В садах вирощували яблука, груші, інжир, миг­даль, каштани, грецькі горіхи. Цікаво, що одне з міст Боспору VI ст. до н.е. — Кепи — означає "сади".

Сільськогосподарські знаряддя тих часів становили залізні наральники, мотики, сокири, коси, серпи, виноградні й садові ножі. Зерно і крупу пере­мелювали за допомогою круглих кам'яних жорен та ступок.

Рівень розвитку зернового виробництва не тільки забезпечував потреби населення, але й давав можливість вивозити зерно у Середземномор'я. Найбільшим північнопонтІйським постачальником хліба в Афіни був Боспор. Боспорську пшеницю вивозили також в Мітілену і на Родос.

Тваринництво північнопричорноморських античних держав складалося з таких основних напрямів: 1) велика рогата худоба (бики, воли, буйволи); 2) дрібна рогата худоба (кози, вівці); 3) свині; 4) коні, а також осли і верблю­ди. З домашньої птиці розводили курей, качок, гусей.

Виноградарство було основою виноробства та виноторгівлі. Про це свідчать залишки давніх виноградників, виноробень, а також спеціальних приміщень для зберігання вина у цистернах і керамічній тарі (пІфоси, ам­фори). Ринками для продажу вина були землі Скіфії, потім — Сарматії.

У господарстві античних північнопричорноморських міст важливе міс­це посідав рибний промисел. Азовське і Чорноморське узбережжя, лимани, пониззя річок були багаті різною рибою. Розкопками на античних поселен­нях виявлено значну кількість кісток риб та луски. Відомості про торгівлю рибою зафіксовано у письмових джерелах ІІІ-ІІ ст. до н.е. У Середземно­мор'ї був великий попит на понтійську рибу. У зв'язку з цим чимало антич­них поселень у районі Керченської протоки спеціалізувалися на ловлі риби і її переробці. У Тірітаці та Мірмекії, наприклад, відкрито залишки великих приміщень, в яких обробляли рибу (засолювали, сушили, коптили).

Рис. 74. Вироби з металу (міста Північного Причорномор'я). І 2 —бронза; 3-1!—залізо.

В античних державах Північного Причорномор'я розвивалися залізо-пбробне, бронзоливарне, ювелірне, керамічне, склоробне та інші ремесла, будівельна справа. Письмові історичні документи і дані археологи свід­чать про значний розвиток ткацтва, прядіння, плетіння, шкіряного вироб­ництва та косторізного ремесла.

Наймасовішим було керамічне виробництво, яке виникло у VI ст. до її е. і подальшого значного розвитку набуло в елліністичний період та особливо у перші століття нової ери. Керамічні майстерні розмішувалися на периферії античних міст (Німфея, Херсонеса, Ольвії, Пантікапея, ). Формували посуд на гончарному крузі. Деякі вироби кераміки виготовляли у формах (рельєфний посуд, будівельна кераміка, теракота).

Керамічні вироби випалювали в печах. У Північному Причорномор'ї знайдено близько 70 гончарних горен. Більшість з них датується Ш-ІІ ст. до н.е. (Херсонес) і першими століттями нової ери (Ольвія). Знайдено за­лишки кількох гончарних печей у Пантікапеї і Німфеї, що Існували у уї-V ст. до н.е. Гончарні печі являють собою (у вертикальному розрізі) двох'ярусні споруди округлої або овальної форми, з центральним опорним стовпом піч основою випалювальної камери з люфтами-продухами. У пер­ші століття нової ери набувають поширення прямокутні або круглі у плані гончарні печі з довгими устями, нерідко з двома опорними стовпами або з вертикальною перегородкою замість них (Ольвія).

Стародавні майстри виготовляли піфоси, амфори, в тому числі і з клей­мами майстерень, кухонні каструлі, сковороди, тарілі, глеки, миски, чаш­ки. За типами амфор, чорнолакового і червонолакового столового посуду вдається встановити, по-перше, напрями торгівлі пївнічнопричорномор-ських міст з центрами Середземномор'я, а по-друге — виготовлення кера­міки у місцевих майстернях з використанням певної модифікації античних привізних зразків.

Із форм столового посуду широко використовувалися канфари, кіліки, чаші, кубки, амфори, гідрії, ойнохої, пеліки та ін. Набули поширення різно­манітні керамічні світильники.

Загалом керамічний комплекс VI-! ст. до н.е. відрізняється від кера­міки римського часу (1-І V ст. н.е.). Замість чорнолакового домінує червоно-лаковий посуд. Серед столового посуду перших століть н.е. виділяється група тонкостінного посуду: стакани, кулясті кубки, глеки, в тому числі на високих піддонах. Порівняно небагато червонолакових глеків, а також ми-сок-тарілей.

Важливу роль у житті античних північнопричорноморських міст віді­гравали торгівля та грошовий обіг. Торгівля з хорою, а також з варварськими племенами мала обмінний характер. Торговці ж, що прибували у Північне Причорномор'я з метрополії, везли сюди гроші для закупівлі товарів або товари, які продавали на місцевих ринках. Основним предметом вивозу було зерно. Геродот повідомляє про скіфів, які жили на північ від Ольвії і сіяли хліб на продаж. Значних масштабів експорт зерна досяг у IV ст. до н.е. Період з Ш ст. до н.е. до перших століть нашої ери характеризується тривожною внутрішньою обстановкою. Історичні дані про вивезення в цей час зерна в інші країни відсутні. У ІІ-ІІЇ ст. н.е. відновлюється активна торгівля причорноморського населення хлібом.

Важливе місце у торгівлі займала солена риба. З Причорномор'я виво­зили також худобу, продукти тваринництва, мед та інші товари. У Причор­номор'я з Іонії ввозили вино, керамічні вироби, прикраси, скульптури, мармурові та теракотові архітектурні деталі. У меншій мірі представлена продукція Хіоса, Родоса, Самоса. За елліністичного періоду на перше місце висувається торгівля з Родосом і містами Південного та Західного Понту — Гераклеєю, Візантією, Синопою, Істрією та ін.

На ранньому етапі провідну роль у торгівлі зі Скіфією відігравала Оль­вія. У УІ-ІУ ст. до н.е. Ольвія збувала у Скіфію бронзові дзеркала й при­краси. Другим важливим торговельним осередком був Боспор. У IV ст. до н.е. торговельна діяльність боспорських купців посилюється, їхні товари поступово витискають ольвІйські.

Всі основні міста Північного Причорномор'я мали досить розвинуті монетні системи, що обслуговували, насамперед, потреби міської торгівлі. Це — монети Тіри, карбування яких починається у другій чверті IV ст. до н.е. випуском мідних монет із зображенням річкового божества Тіраса і голови коня. У другій половині IV ст. до н.е. місто випустило серію сріб­них монет із зображенням голови Деметри і фігури бика. Карбування Тіри тривало до III ст. н.е. У кінці ПІ ст. Тіра випускала золоті статери.

Рис. 75. Зразки керамічного посуду з міст Північного Причорномор 'я:

І — ойнохоя (Пантікапей); 2 — боспорська черфонофігурна пеліка; 3 — канфар

(Ольвія); 4 — червонофігурна гідрія; 5 — амфора (о. Березань); 6 — скіфос (Ольвія);

7 — аскос;8 — кратер; 10 - іонійський кілік; І! — чорнофігурний кілік (о. Березань);

9 12, ІЗ — посуд з інших місць.

Для раннього періоду історії Ольвії характерне використання литих монет. З середини УІ-У ст. до н.е. тут з'являються литі грошові знаки у ви­гляді дельфінів. Вони були в обігу в Ольвії до епохи еллінізму. Першими державними монетами Ольвії стали мідні литі "асси" із зображенням голо­ви Афіни — колеса (початок V ст. до н.е.), голови Горгони — орла на дельфіні (середина V ст. до н.е.). У другій половині IV ст. до н.е. в Ольвії було випущено серію карбованих монет (золотих, срібних і мідних). На рубежі ІІІ-ІІ ст. до н.е. Ольвія знову випускає срібні монети. УII ст. до н.е. в місті карбуються мідні монети скіфського царя Скілура. Невеликі випуски мідних монет часів Мітрідата VI Євпатора завершують карбування монет в Ольвії елліністичного часу. В середині І ст. н.е. цар Фарзой карбує в Оль­вії золоті статери, але основну грошову масу становлять мідні монети І-ІІ ст. н.е. З кінця П ст. н.е. ольвійські монети — це звичайні провінціальні знаки, на лицьовому боці яких зображено портрети й титули римських імпе­раторів. Останні ольвійські монети були випущені за Олександра Севера (222-235 рр. н.е.).

Рис. 76. Монети міст Північного Причорномор'я;

1,2 — Пантікапея; 3 — Херсонесе; 4 — Тіри^ 5 — Ольвії.

Центр Боспорської держави — Пангікашей — розпочав карбування монет наприкінці VI ст. до н.е. Ранні срібні монети мають на аверсі зображення голови лева, а на реверсі — вдавлений квад-рат, що поступово заповнюється ускладненим малюнком.

У другій половині V ст. до н.е. власні :_Монети карбують Німфей, Фео­досія, Фанагорія. УIV ст. до н.е. Пантікапе^ карбував золоті монети, а також продовжував випуск срібних і мідних знаків. У ІІІ-ІІ ст. до н.е. періо­дично карбується монета від імені царів Левьин Спартока, Перисадів. З кінця II ст. до н.е. у Боспорі, що потрапив під вл%д_у понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, карбування монет повністю, відповідає понтійському. У II-III ст. н.е. тут карбуються золоті статери, а також мідні монети. Наприкінці першої третини IV ст. н.е. карбування монет у Боспорі припиняється.

Побут і культура північнопричорномор._Ських античних держав мали ба­гато спільного із способом життя і культурою всього античного світу Ра­зом з цим у Північному Причорномор'ї були й місцеві особливості, що визначалися географічним розташування^ соціально-політичним укладом і етнічним середовищем. Культура Північ_НОГо Причорномор'я не була од­норідною. Існували, зокрема, певні відм_]ННості в її розвитку у Боспорі, в Ольвії, Тірі та Херсонесі.

Під впливом давньогрецької культуру _у Північному Причорномор'ї поширюється грамотність, про що свідча_ть лапідарні написи і графіті. На фрагментах посуду часто прокреслено шкільні вправи: набори букв, окре мих слів тощо. Знайдені бронзові та кістяні стилі свідчать про поширення писемності серед населення. Виявлено також написи на свинцевих, кера­мічних і кістяних пластинках.

Значна увага приділялась фізичній підготовці юних громадян. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгшпії і Танаїсі для занять спортом спо­руджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярністю користувалися спор­тивні змагання з п'ятибор'я, бігу, стрільби з лука тощо. У цих змаганнях брали участь не лише юнаки, а й вищі магістрати.

Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових І кістяних медичних інструментів, В Ольвії існувала аптека. В деяких місцях розта­шування лікувальних грязей виявлено святилища грецьких божеств; звідси бачимо, що давнім грекам були відомі лікувальні властивості грязей.

Певного розвитку у північнопричорноморських містах набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск (Ш ст. до н.е.), який жив у цьому місті. Географією займався Діонісій Ольвіанський (І ст. до н.е.). За ранньоелліністичних часів у Боспорі працював філософ Смікр, а напри­кінці І — у першій половині II ст. н.е. — філософ Стратонік.

У суспільному і культурному житті античного часу важливе місце по­сідав театр. Рештки споруди театру відкрито в Херсонесі. Театри діяли також в Ольвії та Пантікапеї, але їхні рештки поки що не виявлено. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї знайдено чимало теракотових трагічних і комічних масок, пов'язаних, безсумнівно, з театральним мистецтвом. Про розвиток музичної культури свідчать зображення музикантів та інструментів на надгробних стелах, у розписах склепів, саркофагів. Виявлено й окремі зразки музичних інструментів. Найпоширенішими були кіфара, ліра, флейта, труба.

Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-! ст. до н.е. характерне переважання еллінсь­ких художніх традицій. У І-ІУ ст, н.е. значно поширюються варварські елементи, водночас відчувається вплив провінційної римської культури. На Березані, в Ольвії та у Боспорі знайдено фрагменти привізних полі­хромних архітектурних теракот і облицювальних плит, що прикрашали архаїчні храми та вівтарі. Серед них були, наприклад, теракотові антефікси VI ст. до н.е. другого теменоса Ольвії. Місцевими майстрами було виготов­лено, зокрема, керамічну розписну капітель. У монументальному живописі, тісно пов'язаному з архітектурою, простежується використання різних органічних фарб.

У наступні періоди в монументальному живописі простежуються два основні напрями: умовно-ієратичний та реалістичний. Першому властиві релігійний зміст, міфологічні сюжети, а другому — зображення реального життя, створення портретів. Цікаві у цьому плані розписні надгробні стели Боспору і Херсонесу ІУ-Ш ст. до н.е.

Настінний живопис найбільшого поширення набув у Боспорі. Інтер'єри будинків, гробниці розписувалися в техніці фрески. Розпис був орнамен­тальним, сюжетним або комбінованим. Найхарактерніші зразки монумен­тального живопису дають склеп Деметри в Пантікапеї, склеп зі сценою бою двох вершників, склеп Сорака та Ін.

Рис. 77. Стіни гробниці, що була відкрита 1872 року « Керчі, розписані сценами, які зображують битву воїнів Боспору з варварами.

За елліністичного часу у Північному Причорномор'ї розвивалось мистецтво мозаїки. Сюжетною чи орнаментальною мозаїкою були вимо­щені підлоги багатих будинків. Найкраще збереглися мозаїчні твори в Хер­сонесі та Ольвії (II ст. до н.е.). Мозаїчні вимостки складалися з різнокольо­рової морської гальки або невеличких кубиків мармуру, укладених на вапняковий розчин. У центрі композиції херсонеської мозаїки галькою білого, жовтого, червоного і темно-синього кольору зображено двох жінок біля мармурового лутерію. Пластика, невимушеність пози, уміло підібрана різнокольорова галька свідчать про високу майстерність художника. Зразки орнаментальної мозаїки виявлено в Ольвії.

Важливе місце у мистецтві посідав вазопис. У Північному Причор­номор'ї побутували чорнофігурні і червонофігурні зображення на святковій кераміці УІ-У ст. до н.е. Основою розписів були різноманітні міфологічні сюжети і сцени з героїчного епосу, в яких домінувало зображення людської постаті. В елліністичний період набуває поширення поліхромний і моно­хромний розпис кераміки- Такі вироби відомі в Ольвії, Херсонесі, Панті-капеї, Фанагорії, Кепах та в інших містах.

У VI-! ст. до н.е. значну кількість скульптур доставлено з Іонії, зокрема з міста Мілета. Вони прикрашали міські акрополі, теменоси, храми, будинки і некрополі. Починаючи з V ст. до н.е., у Північному Причорно­мор'ї виникають самостійні скульптурні школи, в яких, незважаючи на сильний загальний вплив майстрів Середземномор'я, відбилися місцеві традиції і смаки. Найбільше пам'яток скульптури виявлено на території Боспору. Зразками привізної скульптури (кінець VI ст. до н.е.) є голова "куроса" з Кеп з м'яким моделюванням обличчя і тонким розрізом вузьких мигдалеподібних очей, кругла рельєфна база статуї з Пантікапея (друга половина V ст. до н.е.), на поверхні якої у барельєфі зображено урочисту процесію жінок у довгому одязі. Близькі до афінської школи Праксітеля пошкоджені мармурові скульптури Діоніса та напіводягненого юнака (IV ст. до н.е.) з Пантікапея. Рідкісним зразком малої пластики першої половини 111 ст. до н.е. є мармурова статуетка юного Діоніса з Тірітаки. Цікаві й пізньоелліністичні скульптури: мармурова голова Артеміди або Афродіти (перша половина II ст. до н.е.), невелика мармурова статуя Афродіти з Кеп і мармурова голова юної Гігієї з Пантікапея.

До унікальних пам'яток місцевих скульпторів Боспору належить статуя з вапняку богині Астарти (друга половина IV ст. до н.е.). Портретні статуї царів династії Спартокидів було встановлено у Пантікапеї.

Значного поширення у Боспорі набула надгробна скульптура. Основну масу цих пам'яток виготовлено у місцевих майстернях. Зображення люд­ської постаті на більшості стел статичні і площинні. Це, наприклад, над­могильні стели Калуса, сина Діодора, Нікія, Анхіала і синів Анхіала з Панті­капея, Піки і дочок Піки з Гермонасси. Заслуговує на увагу численна І порівняно однорідна серія елліністичних вапнякових стел — напівфігур або бюстів місцевого виготовлення. Часто чоловічі й жіночі образи мають портретний характер.

У Херсонесі також виявлено групу надмогильних пам'ятників з вапняку: високі стели, увінчані фронтоном, карнизом або акротерієм з рослинним орнаментом,.і антропоморфні розписні надгробки.

У скульптурі Ольвії було, очевидно, багато монументальних статуй бо­жеств і героїв. Але культова скульптура представлена тут невеликими при­візними статуетками. В елліністичний період у місті існувала майстерня, в якій виготовлялися вотивні рельєфи з вапняку та мармуру із зображенням Кібели, а також статуетки міфологічних персонажів.

Рис. 78. Надгробні па.» 'япишки (3. 5-7) та теракотові статуетки (І, 2, 4) з міст Північного Причорномор 'я.

У Тірі виявлено також пам'ятки скульптури перших століть нової ери. Це, наприклад, невеликі вотивні плитки з мармуроподібного вапняку з ре­льєфними зображеннями Артеміди АІротери, фракійського вершника, двох жіночих постатей, гемма з головою Діоніса. Відомі і монументальні статуї. Одна з цих скульптур висотою понад 2 м зображує, очевидно, якогось державного діячау військовому панцирі, шкіряних чоботях і прикрашеному рослинним орнаментом одязі.

Під впливом кам'яної скульптури в античних містах Північного Причор­номор'я розвивалася і коропластика. Це своєрідне виробництво теракотових статуеток, які виготовлялися у спеціальних формах. Теракоти зображують персонажів античної міфології, різних тварин і птахів. Але основна маса теракот представляє божества: Деметру, Кору, Кібелу, Артеміду, Афродіту, Діоніса, Геракла. Теракоти використовувалися, головним чином, як вотив-нІ принесення у храми та святилища; їх знаходять також у житлах і похо­вальних комплексах.

Пам 'ятки прикладного мистецтва в античних містах півдня нашої краї­ни представлені імпортними предметами з бронзи, срібла, золота або електра і місцевими виробами. Ольвійські майстри, наприклад, виготовляли литі бронзові дзеркала з ручкою, що завершувалася рельєфним узором або скульптурним зображенням, значну кількість прикрас.

Місцевими майстрами були виготовлені оригінальна золота поховальна маска з ольвійського некрополя і золотий перстень скіфського царя, а також різні інші прикраси зі скіфських курганів та некрополя Ольвії (вінки з листового золота, намисто, золоті сережки та персні). Інтерес становлять золота сережка у вигляді постаті Кібели, гривна з золотого дроту, кінці якої прикрашено насадками з лев'ячими голівками, золоте намисто з 13 голівок Деметри, різноманітні сережки з головою лева, золоті підвіски з головою Гери і т. п. Серед предметів прикладного мистецтва Херсонеса переважають дрібні прикраси — золоті штамповані бляшки із зображенням Геракла та інших міфологічних персонажів, срібні пряжка, намисто, персні, сережки та медальйони.

Визначними є твори торевтики, виявлені в багатих похованнях Бос-пору і в скіфських царських курганах У-ПІ ст. до н.е. Це золоті оббивки горитів і піхов мечів, посуд з коштовних металів, золоті й срібні прикраси одягу. До шедеврів античної торевтики належать золота пектораль зі скіф­ського кургану Товста Могила, чортомлицька амфора, золотий гребінь із Солохи, срібна чаша з Гайманової Могили.

Поряд з іншими видами прикладного мистецтва були досить розвинуті різьба по дереву та кістці. Майстерно оформлені дерев'яні меблі, скриньки, посуд, знаряддя праці користувалися значним попитом. До наших днів, на жаль, збереглося мало речей з дерева. Значних успіхів у художній різьбі досягли боспорські майстри У-ІІ ст. до н.е. Так, знайдено саркофаги, при­крашені рельєфними малюнками. Це рослинний орнамент, а також рельєфи із зображенням людей і тварин.

Рис. 79. Твори мистецтва з міст Північного Причорномор'я:

І — рельєф, що прикрашав дерев 'яний саркофаг в Пантікапеї; 2-4 — різьба по

кості (2, 4 — Боспор; 3 — Херсонес); 5 — золота сережка з Херсонесу; б — гемма;

7,8 — персні.

Античні майстри залишили й вироби з кістки. Фігурки еротів, різних птахів, грифонів були додатковими прикрасами дерев'яних речей. Кістяні пластинки УІ-У ст. до н.е. з Ольвії у вигляді голівок лебедя та інших птахів прикрашали навершя спинок крісел. З Ольвії походять також кістяні фі­гурки Кори-Персефони та АфродІти.

У містах Боспору виявлено кістяні пластинки з сюжетними зображеннями Афродіти, яка веде бесіду з еротом; бородатого Борея, що викрадає Оріфію; постаті юнака з палицею в руці; жінки, яка грає на лірі, та ін.

Релігія в античних містах Північного Причорномор'я була політеїстич­ною. Давні греки, як і інші європейські народи, до прийняття християнства поклонялися багатьом божествам, що уособлювали різноманітні явища при­роди. Природа, на думку давніх греків, була населена надприродними істо­тами. З часом виникають культи окремих божеств, що відігравали значну роль у житті античних полісів.

Дослідники розрізняють два визначних етапи у розвитку релігії насе­лення північнопричорноморських міст. Перший (VI-І ст. до н.е.) харак­теризується Існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (І-І٧ ст. н.е.) — появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадженням культу римських імператорів і формуванням монотеїстич­ної релігії — християнства.

Мілетський культ Аполлона — покровителя колоністів, захисника но­вих полісів — був надзвичайно поширений у північнопричорноморських містах. Поряд з ним у пантеонах причорноморських міст значну роль віді­гравали олімпійські культи Зевса, Афіни, Артеміди, Афродіти, Гермеса. По­кровителькою Херсонеса була Артеміда. У містах і селищах Боспору дуже популярним був культ Афродіти. Культ Афіни існував у Ольвії, ТІрі, Ніконії. З сільським господарством на Боспорі пов'язаний культ Деметри. Культ Діоніса-Вакха — покровителя виноградарства — був яскраво представ­лений в Херсонесі. У північнопричорноморських містах шанували також давньогрецьких міфологічних героїв АхІлла і Геракла.

Шанованим божествам в античних містах Північного Причорномор'я зводили спеціальні храми й святилища, на місцях яких виявлено вівтарі, жертовні загородки тощо. У жертву язичницьким богам приносили биків, овець, свиней, рибу, різні злаки і плоди. Сцени окремих жертвоприношень відомі, зокрема, з вазового живопису. Виготовлялися також вотивні речі з глини та інших матеріалів, які мали замінювати натуральну жертву. Крім суспільних культів у Північному Причорномор'ї було досить поширене домашнє поклоніння божествам. При розкопках житлових комплексів вияв­лено багато теракот, різних вотивних речей, а також невеличких вівтарів з мармуру, вапняку чи глини.

Під впливом римської провінційної культури у перші століття н.е. в релігії Північного Причорномор'я поширюються негрецькі божества. У Херсонесі, Хараксі, Ольвії і Тірі виявлено мармурові рельєфи з зображенням фра­кійського кінного бога. В образі цього божества відтворена легенда про фракійського воїна-мисливця. Значної популярності на Боспорі набули й малоазіатські божества. Поклонялися, зокрема, КІбелі. На акрополі Пан-тікапея стояла мармурова статуя богині. У розписах боспорських склепів зображено містерії на честь малоазіатського божества родючості СабазІя. Цей культ на Боспорі був пов'язаний з шануванням Кібели.

Простежено також елементи пізньоскіфських і сарматських культів родючості. На окремих боспорськнх поселеннях виявлено ліпні ідоло-подібні зображення жіночого божества, вкриті товстим шаром гіпсу або глини. Це, як вважають вчені, мало символізувати тимчасове поховання зерна у землю. Культ родючості був взаємопов'язаний з поховальними обря­дами. Про це свідчать поховання дітей у керамічних посудинах (амфорах і піфосах). З землеробськими культами був пов'язаний також і культ іран­ського бога світла Мітри, що виник на Боспорі в І ст. до н.е. Вважають, що в цьому культі, як і в згаданому культі фракійського бога-вершника, вияви­лося тяжіння до монотеїзму.

У кінці III ст. н.е. на Боспорі з'являються перші ознаки нової — хрис­тиянської — релігії, а протягом перших десятиліть IV ст. н.е. тут формується християнська община на чолі з єпископом. У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім'я боспорського єпископа Кадма. До ранніх пам'яток християнської релігії в Боспорі (у Пантікапеї та Херсонесі) належать над­гробки і склепи із зображенням хрестів. Але паралельно із зародженням християнства традиційні античні культи і вірування ще довгий час побуту­вали в Північному Причорномор'ї.

Таким чином, історичні й археологічні матеріали античних міст Пів­нічного Причорномор'я засвідчують майже тисячолітній період співісну­вання прийшлого давньогрецького і місцевого населення (скіфів, сарматів, фракійців, синдів, меотів і таврів). Цей історично прогресивний процес відбився у серії археолого-архітектурних пам'яток, а також у письмових історичних документах. Підтримуючи міцні економічні й культурні зв'язки з місцевими племенами, центри давньогрецької цивілізації на Чорномор­ському узбережжі позитивно вплинули на побут і культуру місцевого насе­лення. Занепад давньогрецьких міст у Причорномор'ї був пов'язаний із загальною кризою античного рабовласницького світу. Вторгнення ж у Південно-Східну Європу в Ш ст. н.е. готів з Прибалтики і в IV ст. н.е. гунів з Центральної Азії прискорило кінець існування у Північному Причор­номор'ї міст-держав. Закінчується скіфо-сарматський і античний період в історії України. У Північному Причорномор'ї починається епоха ранньо­го середньовіччя.