РАННІ СЛОВ'ЯНИ

Найдавніший період історії слов'ян сягає у глибину століть. Існує думі ка, що предками слов'ян були осілі племена доби бронзи і раннього заліз­ного віку, які мешкали між Дніпром, басейном Вісли, а можливо, й Одера. Ранні східні слов'яни займали, очевидно, основну територію лісостепового межиріччя Дніпра і Дністра з виходом на землі Верхнього Подніпров'я і Прип'ятського Полісся.

Про історію слов'янських племен рубежу і першої половини І тисячо­ліття н.е. відомо з писемних джерел. Автори І-ІІ ст, н.е. називають слов'ян, що жили на території Південно-Східної Європи, венедами. За даними Плі-нія Старшого, Птолемея і Таціга, слов'яни-венеди проживали у Повісленні, а також на південний схід від Вісли і на північ від Чорного моря. Отже, йдеться про землі лісостепової смуги і частини Полісся, як однієї зі скла­дових частин розселення слов'ян на рубежі та в перші століття нової ери.

Про давніх східних слов'ян II-V ст. н.е. згадують у своїх творах візан­тійські автори УІ-УІІ ст. н.е. Прокопій Кееарійський, Менандр Протіктор, Псевдо-Маврикій, ФеофілактСімокатта, а також давньогерманський істо­рик VI ст. н.е. Йордан. Ці ранньосередньовічні письменники знали слов'ян під назвою венедів, антів і склавінів. Вони відводять слов'янам важливе місце в історії Південно-Східної та Центральної Європи. За свідченням Прокопія Кесарійського, анти населяли територію від Дніпра до Дністра, а склавіни — від Дністра і далі на північний захід. Отже, порубіжною зоною між антами (східні слов'яни) і склавінами (західні слов'яни) була територія Подністров'я, що, можна думати, не роз'єднувала, а, навпаки, консолідувала спільні здобутки матеріальної і духовної культури східних і західних слов'ян.

Південно-західними сусідами давніх східних і західних слов'ян були гєто-фракійські племена Дністро-Дунайського межиріччя, про які також йдеться у давніх писемних і картографічних джерелах, зокрема в римських подорожніх таблицях (т.зв. карта Касторія, або Певтингерові таблиці). Цікаво, що у Подунав'ї у першій половині та середині І тисячоліття н.е. на північ від фракійців фіксуються поселення слов'ян (Йордан, Прокопій, Псев-до-Маврикій). Це знаходить своє підтвердження і в пам'ятках археології.

Письмові історичні свідчення про слов'ян рубежу і першої половини І тисячоліття н.е. можуть бути конкретизовані на основі вивчення архео­логічних культур Південно-Східної та Центральної Європи. Тут поряд зі слов'янськими старожитностями представлені пам 'ятки гето-фракійських, пізньоскіфських і сарматських племен у Північному Причорномор ї та у лісо­степовому межиріччі Подніпров'я і Подністров'я. Певне місце займають елементи давньогерманського етносу, які просочилися в епоху "великого переселення народів" з ПовІслення через землі Південно-Західної Білорусі на територію лісостепової України і в Північне Причорномор'я.