Латенська культура

У VI-V ст. до н.е. у межиріччі верхів'їв Дунаю та Рейну, на території сучасних Швейцарії, Франції і Німеччини, сформувалася латен-ська культура, яку більшість дослідників пов'язують з кельтами. Латенська культура, як свідчать археологічні матеріали, справила певний вплив на пам'ятки Південн о-Східної Європи рубежу нової ери. Знайдені тут окремі кельтські предмети вчені розглядають як імпортні. Відчутний вплив Латену виявився у поширенні технічних досягнень у чорній металургії, в обробці заліза, бронзи, а також у ювелірній справі.

Пам'ятки латенської культури відомі на території Закарпатської облас­ті України. Разом з пам'ятками Словаччини, Польського Прикарпаття, пів­нічної частини Румунії та Угорщини вони становлять віддалену групу середньоєвропейського Латену. Латенські старожитності представлені у Закарпатті неукрілленими поселеннями, ремісничими центрами, курган­ними могильниками, речовими скарбами й окремими знахідками. У 60-х роках XIX ст. Т. Легоцький відкрив перше поселення латенської культури Закарпаття — Галіш-Ловачка. Протягом XX ст. тут працювали Я. Ейснер, брати Я. і Е. Затлукало, П. П. Сова-Гмитров, В. І. Відзіля, Е. А. Ба­лагурі, С. І. Пеняк.

Нині на території Закарпаття відомо понад 40 поселень латенської куль­тури. Розташування поселень на вододілах гірських річок сприяло розвит­ку землеробства, приселищного скотарства і ремесел. Населення широко використовувало гематитові й болотні залізні руди, міднорудні джерела, різні породи каменю, а також поклади графіту, бурого вугілля, будівельний ліс. Латенські поселення Закарпаття не мали штучних укріплень — місцевий гірський рельєф робив їх практично неприступними для ворогів.

Найкраще досліджено залишки латенських поселень Галіш-Ловачка, Великі Ратівці, Осій, Горбок, два селища на околицях Ужгорода, Нове-Клинове, Дякове, Виноградове II, Олешник. На поселеннях вивчено назем­ні й заглиблені в землю житла площею 15-20 м². У житлах виявлено залиш­ки круглих вогнищ, викладених з каміння і обмазаних глиною. На площі між житлами відкрито господарські ями циліндричної форми 1-1,5 м у діа­метрі та глибиною близько 1 м.

Окремі селища були значними, як на ті часи, ремісничими центрами. На поселенні Галіш-Ловачка відкрито металургійні майстерні й сиродутні горна. У деяких житлах цього селища знайдено ковальську крицю, ковадло, молоток, ковальські кліщі, а також залізні наральники, серпи, втульчасті сокири, наконечники списів, тесла, свердла, сокири, вудила, ножі для об­робки шкір. У культурному шарі селища знайдено три великих і три малих ковадла, два молоти-кувалди, чотири ручних молотки, три зубила, про­бійник і напилок, що свідчить про існування кількох кузень. Крім того, у Галіш-Ловачці виявлено залишки виробництв, пов'язаних з обробкою кольорових металів і виготовленням ювелірних виробів. Тут знайдено чи­мало фібул, браслетів, поясних ланцюжків тощо. На поселенні знайдено ножиці для стрижки овець, швайки, ножі для обробки шкір.

Численні круглі ротаційні кам'яні жорна і довгасті зернотерки пов'я­зані з землеробством. З предметів озброєння виявлено два мечі середньо-латенської схеми, кинджал з антропоморфною рукояткою, 27 наконечників списів, 2 наконечники дротиків і 14 наконечників стріл.

Рис. 83. Старожитності латенської культури:

1. 12 — глиняний посуд; 2 — кинджал; 3 — коса; 4 — серп; 5 — молоток; 6 — сокира; 7 — ножиці для стрижки овець; 8 — наконечник списа; 9 — ніж-сікач; 10 — наральник; II — меч; ІЗ — бронзовий браслет.

Кераміка представлена гончарним посудом пізньолатенських форм і міс­цевими ліпними виробами. В цілому матеріали Галіш-Ловачки засвідчу­ють, що це був один з великих ремісничих і економічних центрів латенської культури останньої чверті І тис. до н.е.

У Закарпатті досліджено ще кілька виробничих залізоробних осередків. Поблизу сіл Нове-Юшнове, Дякове, Юлівці, Чепа, Вовчанське в заболоче­ній місцевосці біля р. Ботар, лівої притоки Тиси, знаходяться окремі скуп­чення сиродутних залізоробних горнів. Всього тут виявлено 284 залізоробні горна. Цей район виробництва заліза увійшов в літературу під назвою Закарпатського центру чорної металургії ІІ-І ст. до н.е. (В. І. Бідзіля).

Для поховального обряду латенського населення Закарпаття характерне трупоспалення під курганними насипами. Залишки кремації зсипали в кера­мічні урни або ями. Поховання супроводжують миски, черпаки, горщики ліпної та гончарної роботи.

Відомо кілька речових скарбів і монетних знахідок латенського часу. Скарб ювелірних виробів і культових предметів, знайдений у с. Мала Бе-гань, містив браслет з голубого скла, мідний браслет для ніг з трьох напів-куль і дві бронзові статуетки. У с. Клячаново виявлено скарб знарядь праці, що складався з чотирьох залізних сокир-кельтІв, залізного наральника, ста­мески, пробійника і кухонного ножа. У скарбі з с.Гараздівка було понад 100 срібних монет. Ці монети фахівці вважають своєрідною імітацією тетрадрахм Філіппа П Македонського І датують II ст. до н.е.

Керамічні вироби знайдено на всіх латенських пам'ятках Закарпаття. Гончарні вироби виступають у формах сіроглйняного, лощеного, графіто­вого і розписного посуду (горщики, миски, глеки, кубки, зерновики), подіб­ного до середньоєвропейських латенських виробів. З кельтами, очевидно, пов'язаний і розписний посуд. Ліпна місцева кераміка, на думку Г. І. Смир-нової та Е. А. Балагурі, сформувалася на базі куштановицької культури раннього залізного віку.

Переважна більшість знахідок Закарпаття, вік яких вдалося визначити, має аналогії в комплексах латенських старожитностей Середньої Європи ІІ-І ст. до н.е. На підставі цих речей, а також інших побутових виробів з комплексу пам'яток, старожитності Закарпаття латенського часу датують від рубежу 1ІІ-ІІ ст. до н.е. до початку нової ери. Отже, латенські старожит­ності Закарпаття історично пов'язані з попередньою куштановицькою культурою. Щодо етнічної приналежності, то більшість дослідників основ­ними носіями закарпатського Латену вважають північнофракійське насе­лення і водночас вказують на наявність кельтського етнічного компоненту.