Сутність та особливості підприємницької діяльності в туризмі

Термін «підприємництво» вперше ввів на початку XVIII ст. французький економіст Ришар Кантильон. Він розглядався як само­стійна діяльність, спрямована на отримання доходу (прибутку) і пов'язана з господарським ризиком. Поняття «підприємництво» асоціюється з економічною активністю, спрямованою на здобуття вигоди, тобто із заповзятливою діловитістю у сфері бізнесу.

Сучасна економічна наука до факторів розвитку бізнесу відно­сить не тільки землю та її багатства, працю та капітал, а й підприємни­цькі здібності, що утворюють особливий ресурс - інтелект. Це дає під­ставу стверджувати: для підприємця в туристичному бізнесі головним ресурсом є не гроші, не знаряддя чи предмети праці, а його уміння го­сподарювати (талант господарника), знання психології споживача ту­ристичного продукту та суспільних потреб у туристичному бізнесі.

Підприємця варто відрізняти від менеджера. Підприємець ви­ступає ініціативним і самостійним агентом ринку. Він діє на «свій страх і ризик», використовує власні ресурси і несе повну відпові­дальність за результати своєї діяльності.

Менеджери найчастіше є найманими працівниками, що вико­нують завдання, поставлені підприємцем. Менеджер у своїй діяль­ності ризикує власністю підприємця, хоча за договором може нести майнову відповідальність за свої дії. Підприємець може поєднувати в собі риси власника ресурсів (капіталу) і менеджера. Його часто порівнюють із гравцем в економіці, який не тільки пускає капітал у гру, а й добре знає правила гри, щоб у будь-який момент ними ско­ристатися самостійно або разом зі своїми менеджерами.

Виникнення туристичного підприємництва пов'язане з переходом туризму на комерційну основу, тобто з появою організації платних подорожей різної спрямованості як основи ринкових відносин.

Бурхливий розвиток туризму в Україні на підприємницькій основі історично збігається з чумацтвом, яке дало поштовх до пізнання нових земель найперше з метою пошуку нових ринків збуту. Зміцнення торговельно-обмінних відносин між регіонами України, а також між Україною та іншими територіями викликало взаємний інтерес до культури, звичаїв, релігії, історичних пам'яток не тільки свого народу, а й народів інших країн.

У чинному законодавстві України підприємництворозглядається як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик діяль­ність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, на­данням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізич­ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти під­приємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.

З цього визначення видно, що до підприємництва відносить­ся й діяльність з надання послуг. Отже, надання туристичних послуг є об'єктом підприємницької діяльності всіх суб'єктів туристичної індустрії.

Статус підприємницької структури одержують фізичні та юри­дичні особи шляхом державної реєстрації у встановленому порядку.

Економічною передумовою існування підприємництва є приватна власність на засоби виробництва. Для розвитку підприємниц­ва в туризмі неодмінною умовою виступає не тільки приватна власність, а й інші умови, зокрема:

- стабільність державної економічної й соціальної політики;

- пільговий податковий режим для соціальних видів туризму;

- розвинута інфраструктура підтримки підприємництва, по­чинаючи з ліцензування і закінчуючи державними органами регу­лювання й контролю;

- гнучкий ринковий механізм участі туризму в глобалізаційних процесах і в інтеграції України в європейські та світові економічні структури.

Основні принципи підприємництва для всіх видів діяльності визначені в законодавстві України.

Головна мета підприємництва в туризмі полягає в розроблен­ні маршрутів, формуванні туристичних потоків за обраними марш­рутами, у виробництві туристичних товарів і наданні туристичних послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до по­питу споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься до під­приємницької. Тому головна відмінність підприємця від інших аген­тів корисної для суспільства і людей діяльності пов'язана з обов'яз­ковим одержанням зиску (прибутку). У такому розумінні термін «підприємництво» ототожнюється з поняттям «бізнес».

Отже, підприємці в туризмі - це ділові люди, поведінка яких характеризується пошуком нового, кращого, прогресивного у сві­товому масштабі. Для них далекі риси самозаспокоєності, застою, самовдоволення та марнотратства.

У сучасних умовах до традиційних рис підприємця (ділови­тість, напористість, енергійність, винахідливість, схильність до ри­зику) додається освіченість, комунікативність, інтелект, почуття соціальної відповідальності, культура ділових відносин і т.п.

Учасниками відносин, пов'язаних з підприємництвом в туристичному бізнесі, є, з одного боку, юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги або здійснюють посередницьку діяльність щодо їх реалізації, а з іншого -громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризміє туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (турагенти) та інші структури (дилери).

Туроператори - це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є ор­ганізація туризму, формування туристичного продукту, його реалі­зація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам. Важливу роль в економіко-технологічному механізмі туристичного бізнесу виконують турагенти, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізації туристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу.

Обов'язковою вимогою для всіх суб'єктів туристичної діяль­ності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

Сукупність підприємницьких структур з обслуговування туриз­му утворює туристичну інфраструктуру, яка являє собою комплекс юридичних і фізичних осіб економічної та соціальної сфер діяльності, що надають туристам послуги з тимчасового розміщення (проживан­ня), харчування, перевезення, екскурсійного обслуговування, відпочи­нку, рекреації тощо. Розвиток масового туризму сприяв переходу його інфраструктури на індустріальну основу, внаслідок чого з'явилася ін­дустрія туристичного бізнесу.

Економічний успіх підприємництва забезпечується інновація­ми, точніше, інноваційним менеджментом. Це пояснюється тим, що інноваційна заповзятливість у туризмі забезпечує появу нових послуг (продукту), привабливих не тільки для туристів, а й для інвесторів.

Варто особливо підкреслити, що Україна має потребу в тако­му туризмі, в якому іноваційність, діловитість, ефективна комуні­кативність стали б нормою господарювання кожного суб'єкта тури­стичного бізнесу.

Середфункцій підприємництва в туризмі виділяються такі:

1) організація маркетингу і реклами з метою визначення міст­кості ринку вироблюваних і запроектованих до впровадження турис­тичних послуг;

2) упровадження інновацій у виробництво туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг);

3) формування ефективної системи забезпечення туристич­ної діяльності необхідними ресурсами;

4) просування на ринок (збут) туристичного продукту.

Щоб виконувати ці функції, підприємництво в туризмі повин­не грунтуватися на науково-технічній, організаційно-управлінській та виробничо-комерційній творчості.

Об'єктом підприємницької діяльності в туристичному бізнесі виступає виробництво туристичних послуг, формування та збут туристичного продукту. Схема формування та збуту (продажу) па­кетів туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб ту­ристів під час подорожування, представлена на рис. 2.2.

.

Рис. 2.2. Схема формування та збуту туристичного продукту

Завершальним етапом економіко-технологічної системи ту­ристичної діяльності, як видно зі схеми, є споживання туристично­го продукту, тобто комплексу туристичних послуг, які включено до вартості обслуговування туру за певним маршрутом.

Загальновизнаними є особливості споживання як окремих туристичних послуг, так і в складі турпродукту, які визначають спе­цифіку туристичної діяльності.

Перша особливість полягає в тому, що для споживання тур­продукту в пакеті або окремих послуг турист повинен прибути в місце їхнього надання. Найчастіше процес споживання туристич­них послуг, що містяться в турпродукті, відбувається в туристич­них дестинаціях, у яких ці послуги надаються.

Слово «дестинація» походить від латинського і означає місце перебування. Цей термін набув широкого вжитку в кінці 90-х ро­ків минулого століття. Дестинація в туризмі розглядається як приваблива для туристів географічна територія. Для подорожі ту­риста - це місце призначення. Індустрія туризму в дестинаціях призначена для перевезення розселення (розміщення), організації харчування, відпочинку, рекреації, розваг, роздрібної реалізації товарів туристичного попиту та сувенірів

Щоб якась територія називалася дестинацією, вона повинна відповідати ряду вимог:

1) виробляти певний набір послуг, необхідних для прийняття туристів за їх вимогами. До такого набору послуг відносяться:

•доставка (трансферт) до дестинації і назад;

• можливість ночівлі (наявність готелів, кемпінгів, дачних будиночків тощо) та харчування (ресторани, бари, кафе та ін.) з відповідним рівнем обслуговування;

2) мати цікаві для туриста пам'ятки культури, історії, релігії, природи та об'єкти розваг;

3) володіти інформаційними системами, необхідними для просування продукту на туристичному ринку (система комп'ютер­ного резервування та бронювання).

Дестинація в туризмі - це територія, на якій пропонується певний набір послуг, що відповідають попиту туриста на перевезення, ночівлю, харчування, відпочинок, розваги тощо.

Оскільки виробництво і споживання туристичних послуг від­бувається на одному й тому самому місці, то виникає мультиплікативний ефект, який характеризується економічним зростанням де­стинації у зв'язку зі споживанням турпродукту, пов'язаного з на­данням транспортних послуг, житла, харчування, системи гостинно­сті в цілому, створенням умов для лікування, розваг, освіти, отри­мання нових вражень тощо.

Друга особливість туристичного споживання пов'язана з рин­ковим середовищем туристичного бізнесу, яке має особливий, час­то культово-інтелектуальний характер, хоча туристичний ринок включає і придбання уречевлених (матеріальних) предметів спожи­вання, у тому числі товарів культової і культурологічної спрямова­ності, що відображають історичну, національну, соціологічну та іншу специфіку місця відвідування туристів. У цьому сенсі турис­тичне споживання і ринок туристичних послуг несуть у собі особ­ливу культурологічну спрямованість, пізнавально-романтичний ас­пект, а туристична послуга має невловимий, нематеріальний харак­тер, хоч і справляє глибоке емоційне враження. Прикладом може слугувати висока пізнавальна сила впливу розповіді екскурсовода.

Третя особливість туристичного споживання пов'язана з тим, що надання туристичних послуг обумовлене договором купівлі-продажу конкретного туру. За таким договором одна сторона (туропе­ратор, турагент) за узгоджену плату зобов'язується забезпечити на­дання замовленого іншою стороною (туристом) комплексу туристич­них послуг, тобто туристичного продукту. Договір на туристичне об­слуговування укладається за загальними положеннями договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законодавством України, у письмовій (електронній) формі. Він може укладатися шляхом видачі ваучера, який являє собою форму письмового договору на туристичне та екскурсійне обслуговування. В договорах обумовлюються строки надання та види туристичних послуг, їх загальна вартість, розмір фі­нансової відповідальності турагента (тур-оператора) або межі відпові­дальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування, інші дані, обумовлені характером угоди. Ваучер є документом суворо­го обліку.

До початку надання туристичних послуг споживачеві за його вимогою надається вся інформація, яка його цікавить.

Четверта особливість споживання турпродукту (послуг) по­в'язана із зовнішніми ефектами для туристичного ринку, які по-іншому називаються екстерналіями. Суть цих ефектів полягає в тому, що виробництво, формування, реалізація та споживання тури­стичних послуг утворюють зовнішні вигоди для туристичного бізне­су різного рівня і спрямованості. Однак зовнішні ефекти, що ство­рюються туризмом, можуть бути позитивними й негативними. По­зитивні ефекти — це доходи не туристичних суб'єктів підприємницт­ва, пов'язані зі збільшенням реалізації товарів і послуг, що не вхо­дять до туристичного продукту; розвиток інфраструктури дестинації у зв'язку з туризмом; збільшення кількості робочих місць і скоро­чення безробіття; зростання державних доходів за рахунок одержу­ваних податків і мита від туристичної діяльності. До негативних впливів туризму відносяться: забруднення зовнішнього середовища, нанесення збитків живій природі і погіршення екології в цілому.

І, нарешті, важливою особливістю туристичного продукту є те, що багато його складових не можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Це стосується, наприклад, непроданого місця в готелі, каюті на круїзному кораблі, автобусі, поїзді. Якщо продаж не відбувся, це означає, що туристична послуга пропала для її володаря. Ось чому застосовуються знижки або інші пільги при реа­лізації квитків в останні хвилини перед відправленням транспорту.

Оскільки туристична діяльність є нерозривною єдністю вироб­ництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєд­нана в часі і просторі система виробництва і споживання послуг, необхідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі -це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибутку під­приємцям. Отже, туристичне підприємництво передбачає діяльність з метою отримання прибутку від виробництва й реалізації продукту (окремих послуг), необхідного для задоволення потреб туристів.

Туристичну діяльність слід розглядати як товарно-грошові відносини між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності та обслуговування в дестинаціях.

Зростаючий попит на туристичні послуги звичайної якості по­родив масовість їх виробництва, у результаті чого надання послуг і ре­алізацію товарів для туристів поставлено «на конвейєр». З'явилися рі­зноманітні підприємницькі структури і суспільні інституції, що виго­товляють різні компоненти для формування й реалізації турпродукту. Це викликало необхідність сертифікації та стандартизації у сфері ту­ристичної діяльності, гармонізації вітчизняних стандартів, норм і пра­вил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами та прави­лами, що стосуються вимог до об'єктів туристичних відвідувань, вза­ємодії туроператорів, раціонального використання обмежених турис­тичних ресурсів, якості туристичних послуг. Перелік туристичних по­слуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, стосуються безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони до­вкілля. Порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи роль підприємництва як на рівні всієї сфери ту­ристичної діяльності, так і окремої дестинації або суб'єкта туристи­чного бізнесу, слід зазначити, що воно виконує ряд функцій:

по-перше, виступає важливим фактором зміни структури ту­ризму через механізм переливання капіталу з менш прибуткового бізнесу в більш прибутковий, оскільки спонукальним мотивом підприємництва є максимізація прибутку. Гонитва за максималь­ним прибутком виступає «живильним » середовищем для конку­ренції;

по-друге, сприяє ефективному формуванню і використанню туристичних ресурсів, мінімізації витрат та економічних ризиків, пов'язаних з банкрутством;

по-третє, створює стимули для підвищення кваліфікації працівників туризму, що забезпечує наближення рівня обслугову­вання туристів до світових вимог.

У цілому підприємництво сприяє відновленню і розвиткові економіки туризму, створенню інноваційного середовища, відкри­ває шлях до перетворень, а тому стає рушійною силою розвитку економіки не тільки туризму, а й економіки всієї країни.