Підходи до визначення навчання
Навчання забезпечує наступність поколінь, повноцінне функціонування суспільства і відповідний рівень розвитку особистості. Головними механізмами навчання є цілеспрямовано організована у спеціальних формах взаємодія та спільна діяльність дітей і дорослих, їх змістовне пізнавальне спілкування.
Розглянемо загально психологічну основу формування напрямків навчання. З другої половини ХVІІІ ст. навчання стає об’єктом психологічного осмислення. В надрах асоціативної психології, біхевіоризму та гештальтпсихології були сформульовані основні положення навчання (навести приклади). У другій половині ХХ ст. виникли самостійні теорії (напрямки) навчання.
Основні напрямки навчання:
- на основі опосередкованості (безпосередності) навчальної взаємодії виділяють контактне і дистанційне навчання;
- на основі принципу усвідомленості (інтуїтивізму) – інтуїтивне засвоєння (н-д, рідної мови або сугестопедичний напрямок Г.К.Лозанова) та усвідомлене навчання (важливо у цьому контексті є врахування того, що є предметом усвідомлення).
Предмет усвідомлення | Вид навчання |
правила засоби | традиційне, повідомляюче |
дії | теорія поетапного формування розумових дій |
алгоритм дій | алгоритмізоване |
завдання, проблема, засоби | проблемне |
- на основі наявності управління – традиційне (ґрунтується на управлінні) та програмоване, алгоритмізоване, теорія поетапного формування розумових дій (управління виступає основним механізмом засвоєння).
Навчання – це багатосторонній процес, який включає різні елементи різних напрямків.
Спосіб учіння | Метод навчання | Основні частини змісту | Позиція учня | Стратегія діяльності |
засвоєння | пропонуючий | описові | рецептивна | інформаційна |
відкриття | проблемний | пояснюючі | дослідницька | проблемна |
переживання | експонуючий | оцінюючі | афективна | Емоційна |
діяльність | практичний | нормативні | активна | оперативна |
У вітчизняній і зарубіжній психології навчання трактується по-різному. Найбільш розповсюдженими є такі способи опису навчання.
Навчання:
- передача знань (соціальні функції);
- групова діяльність (системна структура);
- єдність викладання та учіння (системна структура);
- управління пізнавальною діяльністю (механізм навчання);
- розв’язання педагогічних, дидактичних завдань (способи здійснення).
Кожне з представлених визначень відображає певний аспект навчання і розглядати його окремо некоректно. Однак розгляд навчання як управління навчальною діяльністю є стрижневою лінією аналізу системи навчання і його проектування.
Отже, навчання традиційно передбачає взаємодію того хто навчає і того, хто навчається. Ця взаємодії пов’язана зі змістом навчального матеріалу та діями з ним, які повинні стати для учнів предметом засвоєння. Тісний взаємозв’язок викладання і учіння вказує на необхідність визначення змістових і операційних аспектів навчання.
Дата добавления: 2014-12-12; просмотров: 1291;