Особливості нормативної бази безготівкових розрахунків

Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкрит­тя банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією про від­криття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою поста­новою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527, зі змінами і доповненнями.

Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Між суб'єктом господарювання і банком укладається договір про надання бан­ківських послуг, де обумовлюється предмет договору, обов'язки та відповідальність сторін.

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані з провадженням ними підпри­ємницької діяльності, регулюються цивільним правом (розділ 74 "Розрахунки"), нор­мативними документами НБУ та іншими нормативними документами.

Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений Інструкці­єю про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою по­становою Правління Національного банку України від 29.03.01 р. № 135, зі змінами і доповненнями.

Форми розрахунків, передбачені Інструкцією, наведені на рис. 10.1.

При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових опера­цій аудитор повинен знати, що:

у разі відсутності (недостатності) коштів на рахунку платника банк не здій­снює обліку заборгованості платника, не сплаченої вчасно, та не веде реєстру розрахункових і виконавчих документів (4.11);

якщо до банку надійшло одразу кілька розрахункових документів, то при їх виконанні дотримується такий пріоритет (п. 18):

— платіжні вимоги за рішенням суду;

— платежі до бюджету;

— платежі за іншими виконавчими документами;

— всі інші у порядку послідовного надходження.

Згідно з Інструкцією, ніхто не має права примусового списання коштів з рахун­ків у банку, в т. ч. податкові органи без виконавчих документів за рішенням суду.

Рис. 10.1. Класифікація розрахунків у національній валюті

Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється Законом Укра­їни від 19.02.93 р., зі змінами і доповненнями. При проведенні перевірки необхідно враховувати такі вимоги до розрахунків в іноземній валюті.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні рахун­ки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в контрак­тах, але не пізніше ніж через 90 календарних днів від дати митного оформлення (ви­писки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання ак­та або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну вимагає індивіду­альної ліцензії Національного банку України.

Виручка резидентів у іноземній валюті за експорт фармацевтичної продукції віт­чизняного виробництва (коди ТН ЗЕД 30.01 — 30.06) підлягає зарахуванню на її ва­лютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначе­ні в контрактах, але не пізніше ніж через 180 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) експортованої фарма­цевтичної продукції. Перевищення зазначеного строку вимагає індивідуальної лі­цензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення постав­ки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів від моменту здій­снення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), вимагають індивідуальної ліцензії Національ­ного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у фор­мі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першої цієї статті, діє від моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпе­чення виконання зобов'язань перед нерезидентами, повинні здійснювати перерах­ування таких сум протягом 5 робочих днів від моменту зарахування таких сум на ва­лютні рахунки резидентів.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валю­ті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом чи Морською арбітражною ко­місією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стяг­нення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерези­дентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього закону, призупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) справи чи залишення позову без розгляду, терміни, передбачені статтями 1 і 2 закону, поновлюються, і пеня за їх по­рушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було призупинено.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позо­ву пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього закону, не сплачу­ється з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

У разі порушення резидентами термінів, передбачених статтею 3 цього закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально перераховується до Держав­ного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати гос­подарської діяльності резидента.

У разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього закону, в разі ви­конання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, постачання складних технічних ви­робів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надава­ти індивідуальні ліцензії.

Форми розрахунків в іноземній валюті показані на рис. 10.2.

Порядок відображення безготівкових розрахунків у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання регламентується Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опе­рацій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, та відповідними Положеннями (стандартами) бухгал­терського обліку.

Рис. 10.2. Форми розрахунків в іноземній валюті

Аудитору необхідно звертати увагу на наступні моменти.

П(с)БО 2 "Баланс" передбачає поділ дебіторської заборгованості на довгостроко­ву і поточну. Остання відображається в балансі як чиста реалізаційна вартість та сум­нівні борги. Поточні й довгострокові зобов'язання показують окремо.

П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначено поняття сумнівного бор­гу, порядок створення резерву сумнівних боргів, дано нове поняття безнадійної дебіторської заборгованості, "щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності". Порядок списання без­надійної дебіторської заборгованості визначено П(с)БО 16 "Витрати", згідно з п. 20 якого безнадійна дебіторська заборгованість списується на операційні витра­ти (рахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги"), або за рахунок створеного ре­зерву безнадійних боргів (рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів"). Списана дебі­торська заборгованість обліковується на позабалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" не менше трьох років від дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового ста­новища боржника.

При вивченні дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу, чи відпові­дають суми, подані у звітності як дебіторська заборгованість, встановленим П(с)БО критеріям. На рис. 10.3 подано критерії визнання активом дебіторської заборгова­ності.

Цивільним законодавством встановлено терміни позовної давності, які аудитор повинен знати з метою перевірки їх дотримання клієнтом.

П(с)БО 11 "Зобов'язання" визначає порядок формування та відображення у звіт­ності інформації про зобов'язання. На рис. 10.4 подано класифікацію зобов'язань за П(с)БО 11.

Рис. 10.3. Критерії визнання активом дебіторської заборгованості

Рис. 10.4. Класифікація зобов’язань за П(с)БО 11