8 страница.

другій половині 1980-х рр. почалося повернення імен жертв репресій, а також тих, хто опинився за кордоном. Масштабну кампанію з популяризації творчості старших колег проводили українські письменники. Були опубліковані твори письменників Розстріляного Відродження -В. Шдмогильного, М. Драй-Хмари, М. Зерова, Г. Косинки, М. Куліша, Є. Плужника М. Хвильового. Г. Чупринки та ін. До читача прийшли незнайомі твори письменників української діаспори -І. Багряного, В. Вннниченка, І, Костюка, Б. Лепкого, Є. Малашока, Т. Осмачки та ін. Для українського нарада відкрилися невідомі досі твори поетів-борців, які загинули у боротьбі з фашизмом, — О. Теліги, О. Ольжича (Кандиби). Повернулися до літератури твори В. Стуса, І. Світличного. С. Сверстюка_: В. Голобородька, В. Рубана та ін., чия діяльність в «обстоюванні української культури Та мови за брежневських часів розцінювалася як «націоналістична» і «антирадянська»

усиллями Спілки художників до історії українського образотворчого мистецтва поверталася творчість митців, які виступили на початку XX ст. Це - О. Новаківський, О. Курилас, О. Кульчицька.

__ І

А. Монастирський, Р. Сельський. І. Трут та ін. Така плеяда привнесла добрі традиції реалістичної європейської школи, створивши групи і творчий напрямок для молодої організації львівської школи радянських художників, що утворилася після і939 р. [II]. Процес реабілітації охоплював дедалі більше імен МИТЦІВ, У 1987 р. відбулася виставка миколаївського художника Андрія Антонюка. якого, за оцінкою Олеся Гончара, «20 років фактично затискували» [12], Невдовзі була влаштована виставка репресованого в епоху застою художника Опанаса Заливали [ІЗ]. У 19°-0 р. V Києві відбулася виставка гравюр відомого художника української діаспори Якова Гніздовського

Розширення соціальної бази українського мистецтва наприкінці 1980-х рр. відбувалося й шляхом фізичного повертання митців на Батьківщину. Так, у липні 1989 р. Клуб українських митців організував зустріч мистецької громадськ-осгІ Львова г відомим у світі українським художником Омеляном Мазуриком. що на той час мешкав і працював у Парижі. У 1990 р. до України повернувся Микола Рудснко, який, провівши десять років у концентраційних таборах, відбувши заслання у Сибіру, вже у період перебудови був висланий за межі країни. Указом Президента СРСР йому було повернуто радянське громадянство. У цьому ж році зміг відвідати Батьківщину опозиційний художник Володимир Стрєльников.

60. Здобутки І проблеми сучасного розвитку української культури.

На початку 90-х рр. в Україні утвердилося усвідомлення необхідності демократичних еоціокультурних змін.

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. починається розбудова самостійної держави і проводиться формування власної культурної" політики, спрямованої на забезпечення вільного розпитку національної культури та збереження культурної спадщини. Держава формус іаконодавчу базу, яка могла б забезпечити розвиток культури та вільний доступ усіх громадян до її ■(добутків. 'Гак, у 1992 р. Верховна Рада прийняла „Основи законодавства України про культуру", ;іе були задекларовані основні принципи державної політики в галузі культури, спрямовані на відродження і розвиток культури української нації та ку^льтУР" національних меншин, забезпечення свободи творчості, вільного розпитку культурно-мистецьких процесів, реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей, створення матеріальних та фінансових умов розвитку культури.

Через матеріальні труднощі, особливо в перші роки незалежності, скорочувалася кількість закладів культури (перш на псе л сільській місцевості), а багато талановитих митців виїжджали за кордон у пошуках достойного заробітку. Загальмувався розвиток кінематографії, за останні роки українські фільми практично не знімаються, а технічні потужності вітчизняних кіностудій пмкористонуються для зйомок реклами та вїдеокліпін. Не кращі часи переживас книго видавництво -більшість видань на полицях книгарень російськомовні, зо того ж видрукувані за межами України.

Ще одна проблема української сучасної культурної сфери - переповнення культурного простору тразками зарубіжної масової культури (кінематографічна продукція, музика, телебачення, літературні твори тощо). Ці далеко не найкращі твори маскультури витісняють національну культуру з активного вжитку, особливо в молодіжному середовищі.

Незважаючи па певні кризові яішща, все ж у розвиткові культури намічаються певні зрушення. Так, велику увагу держана нриділяс розвиткові освіти. Ухвалено національну програму ..Освіта України в XXI ст.", Закон України „Про освіті¹", що передбачають демократизацію та гуманітаризацію освіти, поєднання вітчизняного і світового педагогічного досвіду, приведення освіти у відповідність до вимог сучасного інформаційного суспільства. Крім традиційних шкіл з'явилися альтернативні навчальні чаюіади (гімназії, ліцеї, коледжі, спеціалізовані школи) різних форм власності. З 2001 року впроваджується 12-річна тривалість навчання в середній школі. 12-бальна система оцінювання знань, велика увага приділяється вивченню Іноземних мов. За роки незалежності більшість навчальних закладів України переведена на рідну мову викладання.

У нпрмативно-правових документах щодо вищої освіти вказується на актуальність постійного оновлення змісту освіти та організації навчально-ниховного процес)' відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Передбачається створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалпацІЇ кожного громадянина, інтеграції України в європейський та світовий простір як конкуренти ос проможної держави. Нині реалізується шго європейського та світового освітнього простору в рамках іьних закладах здійснюється підготовка спеціалістів за чотирма

проблеми нхіуіжения України до гди Болонського процесу. У вищих навча освітмьо-квішфікацШними рівнями. Українські телеканали здііісп

іють мовлення переважно українською мові

пропонують глядачеві низькопробну тєлепродукцію. розраховану на невибагливий смак.

Україна с місцем проведення сучасних конкурсів і фестивалів; „Червона рута", „Таврійські ігри'¹, конкурсу артистів балету Імені Сержа Лнфаря, „Євройачения-2005¹' Євро - 2012 та ін.. що сприяє популяризації українського музичного мистецтва на Батьківщині та за її межами.

ГІротйгом XX ст. українська культура пройшла довгий, складний і суперечливий шлях розвитку. Відзначивши початок XX ст. бурхливим феєрверком талантів, розмаїттям стилів і напрямів у різних галузях художньої творчості, українські митні довгі десятиліття в умовах радянського тоталітаризму змушені були працювати в рамках соціалістичного реалізму, постійного втручання в творчий процес, обмежень у виборі тематики та Ідейних оцінок. Сталінські репресії фізично знищили більшу частину діячів української культури - вчених, письменників, художників, церковних діячів, а ІНШИХ змусили поступитися принципами. Все ж кращі представники українства у XX століття вивели нашу культуру на світовий рівень, сприяючи свопо творчістю і громадською діяльністю здобуттю незалежності нашою державою.

Тільки тепер, після здобуття незалежності, в українців з'являються справжні можливості для реалізації свого духовного потенціалу. Державна політика в галузі культури повинна сприяти цьому, адже стати рівноправним членом загальносвітового співтовариства можна лише тоді, коли цілеспрямовано буде розвиватися не лише економіка, а й культурний процес.