Класифікація грошового обігу за економічним змістом і формою платежу

Суб'єкти грошового обігу, тобто всі юридичні і фізичні особи беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Кожен з них отримує грошові доходи, витрачає їх чи зберігає. Між ними виникають певні економічні відносини. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами ринку зумовлюють три різноманітні потоки руху грошей:

1) еквівалентний грошовий обіг;

2) фінансовий грошовий обіг;

3) кредитний грошовий обіг.

Еквівалентність грошового обігу зумовлюється такими процесами:

а) рівноцінність (рівнозначність) обігу, яка проявляється в тому, що назустріч переданим покупцю матеріальним цінностям, переміщуються рівновеликі номінальні вартості грошей;

б) безповоротність — отримані продавцем гроші не повертаються до попереднього власника. Вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу;

в) віддаленість — з кожним наступним обігом гроші все більше віддаляються від початкового їх власника. Кожен наступний суб'єкт ринку використовує їх для нових закупівель чи платежів.

Гроші у фінансовому обігу охоплюють відносини, які мають безповоротний і нееквівалентний характер. Ці відносини здебільшого характеризуються відчуженням. Зокрема, коли визначена законом частина доходів економічних суб'єктів вилучається у формі податків та інших обов'язкових платежів і відрахувань у розпорядження держави для виконання своїх функцій. В результаті виникає нееквівалентний і безповоротний рух грошей.

Гроші кредитного обігу. Вони являють собою відносини, що характеризуються перерозподілом грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентній основі, але на умовах поворотності, платності і строковості. У кредитному обігу грошові кошти передаються лише у тимчасове користування. Рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли вони повертаються власнику в обумовлений угодою термін, крім того з доходом у формі відсотка чи дивідендів.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, останній поділяється на готівковий і безготівковий. Критерії для такого поділу досить формальні. Водночас між цими частинами існують суттєві відмінності. Зокрема, у сфері готівковою обігу гроші рухаються поза банками. Вони безпосередньо обслуговують економічні відносини суб'єктів ринку і здебільшого відносини, що пов'язані зі сферою особистого споживання.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це дає можливість здійснювати контроль і відповідний вплив на відносини економічних суб'єктів не лише ними, але і третіми особами - банкам, органам державного управління тощо. На основі законодавчо закріплених прав та обов'язків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий обіг, а через нього і на весь процес суспільного відтворення. У цьому головна перевага безготівкового обігу над готівковим.