Маса грошей в обігу. Грошові агрегати і грошова база

Грошовий обіг забезпечується певною масою грошей. Кількість грошей в обіг характеризує стан грошового обігу та ринкову кон'юнктуру загалом. Нормальний обсяг грошової маси сприяє інтенсивності обігу грошей, формування платоспроможного попиту, кон'юнктури ринку та економічного розвитку загалом. Занижений або завищений обсяг грошової маси негативно впливають на економічний розвиток. Занижений - призводить до зниження швидкості обігу грошей через недостачу грошей, а завищений обсяг - до інфляції, яка має ще більший руйнівний вплив на розвиток економіки.

До грошової маси, яка має забезпечити грошовий обіг, включаються всі готівкові грошові знаки та короткострокові і довгострокові депозитні грошові кошти. Ряд економістів до грошової маси включають також інші активи, яким властива певна ліквідність. Це облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо. Неоднозначність підходу до визначення обсягу грошової маси зумовлена різним підходом до визначення суті грошей. Вона може змінюватися залежно від мети аналізу і використання певного елемента грошового обігу. Тому в грошову масу можуть включатися або виключатися з неї певні елементи залежно від конкретної ситуації.

Сучасні погляди, базуючись на об'єктивному розумінні суті грошей та грошового обігу, під грошовою масою розуміють всю сукупність запасів грошей і у всіх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу в даний момент. Такими суб'єктами вважаються приватні особи, державні установи та інші структури, що мають у своєму розпорядженні гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Кількісне вираження грошової маси (мільйони чи мільярди грошових одиниць) має досить складну структуру і динаміку руху.

З якісної сторони важливе значення має структура грошової маси, а із сторони практичного регулювання грошової маси важливе значення має динаміка руху її структурних частин.

Грошову масу можна класифікувати за такими ознаками:

а) за ступенем ліквідності, тобто готовністю до здійснення обігу
(готівкові гроші, строкові вклади в банках, кошти на вклади за трастовими
операціями тощо);

б) за формою грошових заходів (готівкові, депозитні);

в) за розміщенням у суб'єктів грошового обігу (приватні особи, господарські суб'єкти, громадські організацій, державні установи);

г) за територіями розміщення.

З метою визначення маси грошей в обігу найважливішим і найскладнішим, є структуризація грошової маси за ступенем ліквідності. Складність полягає у відсутності однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного елемента загальної грошової маси. Крім того, немає чіткості у розмежуванні між грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм сучасна наука і практика виокремлюють кілька елементів грошової маси. За комбінацією окремих елементів загальної грошової маси можна визначити і різні за складом та обсягом показники грошової маси. Залежно від складу, обсягу і ступеня ліквідності грошова маса виражається показником, який називається грошовий агрегат.

Кількість агрегатів, що використовуються в статистичній практиці окремих країн, неоднакова. Це зумовлено істотними відмінностями за складом і обсягом грошової маси, що розглядається як гроші у національній практиці. Так, у Німеччині грошових агрегатів 3, у США - 4, в Англії - 5. У статистичній практиці України визначаються і використовуються 4 грошових агрегати для аналізу і регулювання грошової маси. Це агрегати М0; М1; М2; М3.