Закон кількості грошей, необхідних для забезпечення обігу

Грошовий обіг не відображає простого повторення обороту товарів. Він підпорядковується своєму специфічному закону. Його суть полягає в тому, що протягом визначеного періоду для обміну потрібна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Цей закон виражається так: фактична маса грошей в обігу (Мф) повинна дорівнювати об'єктивно необхідній масі (Мн). Тобто Мф = Мн.

Якщо фактична маса грошей в обігу більша від об'єктивно необхідної (Мф > Мн), то це означає, що в обігу з'явилися зайві гроші на величину "А", яка становить Мф - Мн.

Навпаки, якщо фактична маса грошей в обігу менша від об'єктивно необхідної (Мф < Мн), то це означає що в обігу не вистачає грошей.

Вимоги грошового обігу поширюються на всю його сферу, тобто готівкову і безготівкову. Тому величина Мн включає всі форми грошей, що обслуговують потреби обігу.

Виходячи з відомого рівняння І.Фішера, кількість грошей, необхідних для забезпечення обігу товарів і послуг можна виразити такою формулою:

де PQ- обсяг реалізації товарів і послуг в грошовому виразі за певний період;

V- середня кількість обігів грошової одиниці за цей же період.

В процесі обміну не всі товари, що реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається з відстрочкою платежу, тобто в кредит. Для реалізації таких товарів гроші в даний момент не потрібні. На цю величину зменшується кількість грошей, необхідних для забезпечення обігу. Водночас гроші в обігу обслуговують не лише реалізацію товарів і послуг, виконуючи функцію купівельного засобу. Вони також забезпечують погашення різних боргових зобов'язань. Зокрема, погашення заборгованості за товари, що куплені в кредит.

В цьому випадку гроші виконують функцію платіжного засобу. Для цього в обіг необхідно додати масу грошей понад ту величину, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Крім того, не всі боргові зобов'язання погашаються грошима. Частина операцій з обміну між суб'єктами господарювання, що мають зустрічний характер, взаємно зараховуються без участі грошей.

Якщо врахувати усі фактори, що впливають на збільшення грошової маси в обороті і тих, що впливають на її зменшення, то величину кількості грошей необхідних для обігу протягом визначеного часу, можна розрахувати за такою формулою:

Де - обсяг реалізації товарів і послуг у грошовій оцінці;

- сума продажу товарів в кредит;

- обсяг продажу товарів і послуг, строк оплати яких настав;

- сума платежів, яка погашається шляхом взаємозаліку (з врахуванням сум до доплати або до отримання);

V- середня кількість обігів грошової одиниці за цей же період.

Величина об'єктивної необхідності кількості грошей для забезпечення обігу протягом певного часу (Мн) служить об'єктивним центром, навколо якого змінюється фактична маса грошей в обігу (Мф).

Маса грошей в обігу обернено пропорційна їх швидкості в обігу. Це означає, що у випадку зменшення маси грошей, яка обслуговує ВНП, швидкість кожної одиниці має зростати. Недостатня маса грошей, необхідна для обслуговування обігу на ринку товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. В умовах ринку прискорення чи сповільнення швидкості обігу грошей відбувається автоматичним саморегулюванням за співвідношенням між попитом і пропозицією на грошовому ринку.