Потоки грошового ринку та їх характеристика

Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти і методи управління грошовими потоками. У механізмі грошового ринку важлива роль належить його структуризації.

Класифікація грошового ринку:

1. За видами інструментів, які застосовуються для переміщення грошей від покупців до продавців:

а) ринок позичкових грошових коштів (зобов'язань) охоплює відносини, що виникають з приводу залучення кредитними установами грошових коштів у фізичних і юридичних осіб та їх надання у формі кредитів, тобто на умовах повернення, строковості та платності. Об'єктом кредитних відносин виступають не стільки гроші, скільки право на тимчасове користування цими грошима;

б) ринок цінних паперів включає кредитні відносини і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами або цінними паперами (акціями, облігаціями, казначейськими зобов'язаннями, ощадними сертифікатами, векселями., депозитним свідоцтвом тощо). Цінні папери можуть продаватися, купуватися і погашатися. З їх допомогою переважно реалізуються прямі відносини між продавцем і покупцем грошей;

в) валютний ринок - це процес купівлі, продажу іноземних валют за національним курсом, який формується за співвідношенням попиту і пропозиції на ці валюти. Необхідність валютного ринку зумовлена розвитком економічних зв'язків, які завершуються формуванням національних валютних систем.

2. За характером взаємозв'язків між суб'єктами грошового ринку, які реалізуються через потоки грошей та інструменти ринку:

а) фондовий ринок (на ньому відбувається переміщення небанківського позичкового капіталу. Він приводиться в рух за допомогою фондових цінностей, тобто акцій, середньострокових облігацій, довгострокових облігацій та інших фінансових інструментів тривалої дії. Цей ринок відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. Функціональним органом, що здійснює регулювання фондового ринку, служать фондові біржі);

б) ринок банківських кредитів - це процес залучення грошових коштів на умовах повернення платності та строковості. Джерело коштів, що функціонують на кредитному ринку, є залучені депозити на рахунках банків, залишки коштів на рахунках в банках юридичних і фізичних осіб, вільні кошти населення та кошти, залучені НБУ. Розміщення залучених коштів відбувається за кредитними угодами між банками, юридичними і фізичними особами. За економічною суттю на цьому ринку відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання з метою їх ефективного використання і отримання прибутку, який перевищує сплату відсотків за кредит;

в) ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ. Вони здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи, тобто у цінні папери та кредити. Вони функціонують аналогічно з банками у сфері грошового ринку, купують свої ресурси у формі боргових зобов'язань та розміщують у доходні активи, їх діяльність відрізняється від банківської тим, що вони, по-перше, не зачіпають процесу створення депозитів і не впливають на динаміку пропозиції грошей. Формування грошових ресурсів не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими вкладами. Вони вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк; по-друге, вони вузько спеціалізовані.

Не депозитне залучення грошових коштів може здійснюватися двома способами:

1) на договірних засадах шляхом продажу посередникам своїх цінних паперів (страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові та факторингові компанії);

2) через інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти шляхом продажу кредиторами (інвесторами) своїх акцій, облігацій, паїв тощо (інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні спілки, товариства)

3. За економічним призначенням грошових коштів, які купуються на ринку:

а) ринок грошей (на ньомукупуються грошові кошти на короткий термін (до року). Ці кошти використовуються в обігу грошей позичальника (покупця). Вони застосовуються для приведення, в рух нагромадженого капіталу. Завдяки цим коштам вкладені ресурси швидко вивільняються з обігу і повертаються кредитору. Ринок грошей характеризується тим, що він досить чутливий до будь-яких змін в економіці та фінансовій сфері. Тому попит на гроші і їх пропозиція досить мінливі, а відсоток за їх користування змінюється під впливом попиту і пропозиції. Тому грошовий ринок є найбільш реальним індикатором рівня ціни на гроші. Він служить базою для формування відсоткової політики в суспільстві;

б) ринок капіталів (на ньому купують грошові кошти на тривалий термін - більше одного року). Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і обігового капіталів, зайнятих в обігу позичальника. Основними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами: акціями, середньостроковими і довгостроковими облігаціями, що куплені для зберігання, довгостроковими депозитами та позичками комерційних банків, операціями спеціалізованих інвестиційних і фінансових компаній тощо. На ринку капіталів можуть працювати всі суб'єкти грошового ринку, тобто кредитори, позичальники, фінансові посередники. Характерною особливістю ринків капіталів є те, що попит і пропозиція тут відносно стабільні. Більш стабільною є і відсоткова ставка. Це мають враховувати банки у своїй відсотковій політиці з метою створення сприятливих умов для інвестування економіки.

Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер. Це зумовлено тим, що запозичення грошей на строк до одного року не гарантує того, що наявний в обігу позичальника капітал не збільшиться протягом цього терміну. І навпаки, запозичення грошей на термін більше одного року не гарантує того, що ці грошові кошти не будуть використані для здійснення короткострокових платежів і не вплинуть на кон'юнктуру ринку грошей. Але навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне значення для їх функціонування. Воно дасть можливість суб'єктам цих ринків здійснити свою діяльність більш цілеспрямовано і ефективно.