Попит на гроші та чинники, що на нього впливають

Попит відноситься до одного з найважливіших економічних законів ринку. Відповідно до загального положення цього закону за всіх інших рівних умов люди проявляють більший попит на товар по мірі зниження його ціни. Гроші - це також товар, і на них також існує попит.

На відміну від попиту на звичайні товари попит на гроші виокремлює ту їх частину, яку люди бажають зберігати у ліквідній формі, а не в інших активах (акціях, облігаціях, нерухомості, антикваріаті тощо). Це означає, що попит на гроші необхідно розглядати, як попит на запас грошей, що визначається у певний фіксований час. Він відрізняється від попиту у формі потоку грошей, який вимірюється як обіг за певний час.

Якщо власники активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означає зростання попиту на гроші. А якщо ці власники віддають перевагу грошам в активах, то це означає зменшення попиту на гроші. Такий підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом. Він назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Наявність попиту на гроші означає, що в межах цього попиту суб'єкти триматимуть готівкові гроші у себе і не випускають їх на товарний, валютний чи фондовий ринки, і він не порушить сформовану там рівновагу. Тому зростання попиту на гроші розширює економічну межу емісії грошей.

Попит на гроші пов'язаний обернено - пропорційною залежністю зі швидкістю обігу грошей. Чим швидшим буде обіг грошей, тим менше необхідно грошової маси для забезпечення обігу і меншим виявиться попит на гроші. З цієї залежності випливають такі висновки практичного характеру:

а) оскільки попит на гроші — це динамічне явище, то і швидкість обігу грошей змінюється;

б) зростання швидкості обігу грошей внаслідок зниження на них попиту може компенсувати нестачу платіжних засобів і послабити кризу

неплатежів;

в) зниження швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон'юнктуру ринків і знижує його інфляційні наслідки;

г) за спільної взаємодії попиту на гроші і швидкості обігу грошей визначальним є попит, а швидкість обігу грошей - похідним. Тому фактори зміни попиту на гроші безпосередньо впливають і на швидкість їх обігу.

У теорії грошей одним із найактуальніших було і залишається питання визначення мети і мотивів попиту на гроші. Встановлення мети нагромадження грошей випливає із самих функцій грошей як загального купівельного і платіжного засобу та засобу нагромадження вартості, тобто багатства. Задоволення купівельного і платіжного засобів характеризує забезпечення поточних потреб економічних суб'єктів. А задоволення засобу нагромадження характеризує нагромадження грошей як капіталу, спроможного давати їх власникові доход у формі відсотка. В ряді випадків мета нагромадження грошей може задовольняти купівельний і платіжний засоби та нагромадження грошей як капіталу.

Метою попиту на гроші виступають такі чинники:

а) попит на поточний запас платіжних засобів;

б) попит на постійний запас грошей, що призначений давати їх власнику додатковий доход;

в) попит на тривалий запас грошей для забезпечення майбутніх платежів та отримання додаткового доходу.

Визначення спонукального мотиву нагромадження грошей випливає з мети попиту на гроші. З боку економічних суб'єктів виділяються три групи мотивів попиту на гроші.

1. Трансакційний (операційний) мотив в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє особисте і виробниче споживання. Ці гроші мають бути у формі, придатній для їх негайного використання, запас таких грошей називають поточною чи операційною касою. Ці гроші створюють для їх власника значні зручності. Вони забезпечують йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента.

2. Мотив завбачливості полягає в тому, що фізичні і юридичні особи бажають мати запаси готівкових грошей, щоб у будь-який момент мати можливість задовольнити свої потреби, або скористатися перевагами несподіваних можливостей. Непередбачені потреби (хвороба, аварії, вихід з ладу побутової чи виробничої техніки тощо) вимагають утримувати готівковий запас грошей. Його ще називають страховим запасом. Водночас можливі і інші несподівані події. Зокрема, з'являється можливість негайно купити товар за досить низькими цінами. Це так званий мотив завбачливості.

3. Спекулятивний мотив пов'язаний з тим, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх у високоприбуткові фінансові активи (акції, облігації тощо). За умови появи загрози зниження їх прибутковість та ризику збитковості наявні фінансові інструменти можуть бути перетворені у грошову форму, яка є хоч і мало прибутковою, але не має ризиків.

Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші привнесена в економічну теорію Дж. К. Кейнсом. Вона вважається його одним з найвагоміших внесків у теорію грошей. Головна перевага цієї ідеї Кейнса полягає в тому, що вона відкрила шлях до встановлення залежності попиту на гроші та нагромадження грошей від зміни відсотка.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запаси готівкових грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються, як альтернативні види активів (багатства), які дають неоднаковий доход і містять в собі не однакові ризики. Активи у формі грошей приносять мінімальний доход (іноді нульовий) і мають максимальний захист від ризику. Зберігаючи готівкові гроші, їх власники втрачають доходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Її величина залежить від середньої норми відсотка за фінансовими активами та запасу грошей. Активи у формі запасу фінансових інструментів можуть приносити значний доход, але його отримання пов'язано з певним ризиком.

Чинники, які впливають на динаміку попиту на гроші:

1. Зміна обсягів виробництва або обсягів національного доходу. Цей фактор зумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей. Чим більший обсяг виробництва ВВП і ВНП. тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Зміна обсягу ВВП у свою чергу визначається двома самостійними чинниками: динамікою рівня цін та динамікою фізичного обсягу виробництва продукції.

2. Економічні суб'єкти нагромаджують багатства у формі різних активів. Вони відносно рівномірно розміщують їх приріст між усіма активами, у тому числі й у формі запасу грошей. Тому в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

3. В умовах інфляційного зростання цін на товари, запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, знецінюється. Власники грошей зазнають втрат, і це само по собі провокує скорочення попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін підштовхує вгору ставку відсотка і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Внаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових засобів і скорочується попит на гроші.

З інфляційним очікуванням тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків. Зокрема, скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, зниження якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддають перевагу нагромадженню багатства у товарній формі, а не у грошах. Тому попит на гроші під впливом інфляційних процесів скорочується.