Валютний курс та фактори, що впливають на його рівень

Зовнішньоекономічні операції здебільшого пов'язані з обміном однієї міжнародної валюта на іншу. Тому виникає необхідність .встановлення співвідношення обміну між валютами, тобто валютного курсу.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Він встановлюється з точністю до 4-5 десяткових знаків.

Встановлення курсу обміну валюти називається котирування валюти. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економіки. За допомогою валютного курсу порівнюється цінність національної валюти через її відносну купівельну спроможність з цінністю грошової одиниці інших країн.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлено такими потребами:

а) здійснення обміну валюти під час торгівлі товарами і послугами та в процесі руху кредитів і капіталів;

б) для порівнювання цін на світових та національних ринках, а також для визначення вартісних показників різних країн, виражених у національній або іноземних валютах;

в) з метою переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Для проведення розрахунків валютний курс розглядається учасниками обміну, як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу. Він визначається за співвідношенням попиту і пропозиції на валютному ринку.

Валютний курс коливається навколо його вартісної основи, тобто паритету купівельної спроможності валют під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Таке співвідношення залежить від багатьох факторів, які відображають зв'язок валютного курсу з такими економічними категоріями, як вартість, ціна, гроші, відсотки, платіжний баланс тощо. Всі фактори, що впливають на валютний курс, можна поділити на дві групи:

1. Кон'юнктурні або тимчасові, які зумовлені коливанням ділової активності, політичною і військово-політичною обставинами, прогнозами, ажіотажем тощо.

2. Структурні або довгострокові. До них відносяться:

а) зростання обсягу національного доходу, який зумовлює підвищення попиту на іноземні товари. Водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти;

б) рівень інфляції — чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо на це не впливають інші фактори;

в) стан платіжного балансу. За активного платіжного балансу підвищується курс національної валюти, бо підвищується на неї попит з боку зовнішніх боржників. За пасивного платіжного балансу може відбуватися зниження курсу національної валюти, так як боржники продають валюту цієї країни на іноземну з метою погашення своїх зовнішніх зобов'язань;

г) різниця відсоткових ставок у різних країнах і її вплив на валютний курс Причинами різниці відсоткових ставок у різних країнах:

1) підвищення відсоткової ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів в т.ч. і національних капіталів за кордон;

2) відсоткові ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів;

- діяльність валютних ринків та здійснення спекулятивних операцій. Валютні ринки досить активно реагують на зміни в економіці і політиці коливаннях курсових співвідношень валют;

- ступінь використання певної валюти на ринку і в міжнародних розрахунках, зокрема операції світового ринку виконуються на 50 – 70 % у доларах США.

Рівень довіри до валюти на національному та світовому ринках, який визначається економічною та політичною обстановкою в країні, станом економічного зростання, інфляційними процесами, купівельною спроможністю валюти, співвідношенням попиту і пропозиції валюти та перспективами їх співвідношення;

- валютна політика, яка визначає державне регулювання валютного курсу, спрямованого на його підвищення або зниження, виходячи із завдань валютно-економічної політики держави;

- рівень розвитку фондового ринку.

Валютні курси можуть бути фіксовані та плаваючі. В умовах фіксованого режиму валютний курс закріплюється до однієї валют/або до кошика валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

4. Валютні системи та валютна політика

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Валютні системи поділяються на національні, регіональні (міжнародні) та світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і є складовими грошових систем окремих країн.

Національні валютні системи включають такі основні елементи:

1) назву валюти, види купюр та характер емісії національної валюти;

2) ступінь конвертованості національної валюти. Українська гривня є частково вільно конвертованою;

3) режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу в Україні Верховна Рада України передала Кабінету Міністрів України та НБУ. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації до вільного плавання;

4) режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Цей режим зводиться до повної або часткової заборони ( заборони з окремими винятками);

5) режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявитися у двох формах:

а) жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної чи іншої валюти (національної, колективної) з установленням фіксованого її курсу до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей;

б) використання валютних запасів дляпідтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей;

6) режим валютних обмежень, які вводяться чи скорочуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, то в країні вводяться певні обмеження, лімітування, заборони щодо операцій з іноземною валютою;

7) регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. В Україні за нормативними актами визначається порядок функціонування біржового ринку і міжбанківського валютного ринку. Крім того, НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків звалютною основою, видає дозволи юридичним особам на відкриття рахунків в іноземних банках, здійснює контроль за надходженням виручки від експортерів в країну, регламентує режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті;

8) регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України визначається порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, порядок здійснення платежів, за окремими видами комерційних операцій та формами розрахунків, а також порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичним особам:

9) визначення національних органів, на які покладається порядок реалізації валютної політики, їх прав та обов'язків у сфері організації національної валютної системи. До таких органів в Україні відносяться:

а) Кабінет міністрів України;

б) Національний банк України;

в) Державна податкова адміністрація;

г) Державний митний комітет;

д) Міністерство зв'язку України.

Названі державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи. Центральним органом є Національний банк України як орган державного валютного регулювання і контролю.

Контроль за валютними операціями, які проводяться на території України, здійснюють органи Державної податкової адміністрації. Контроль за дотриманням правил переміщення валюти через митний кордон України здійснюють органи Державного митного комітету. Контроль за дотриманням правил поштових переміщень та пересилки валютних цінностей через Державний кордон проводять органи Міністерства зв'язку України.

Організація валютної системи пов'язана з розробкою і реалізацією валютної політики. У її формуванні беруть участь Кабінет міністрів України, Адміністрація Президента та Верховна Рада України.

Валютна політика – це сукупність організаційно - правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Кінцевою метою валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики. Вони пов'язані іззабезпеченням зростання зайнятості, виробництва ВВП та стабілізації цін. Механізм валютної політики ув'язується з проміжними і тактичними цілями монетарної політики.

Крім загальномонетарних цілей валютна політика має свої специфічні цілі. Вони проявляються у валютній сфері, зокрема:

а) лібералізація валютних відносин у державі;

б) забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабілізація джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

в) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

г) захист інвестицій (національних та іноземних) у країні;

д) забезпечення стабільності національної валюти.

Реалізація валютної політики забезпечується законодавчим регулюванням валютних відносин та контроль за їх виконанням.