Особливості основних етапів інтернаціоналізації фірми

Особливості	Етапи
Початковий	Локальної ринкової експансії	Транснаціональний
Завдання менеджменту	Вибір закордонних ринків і форм виходу на них	Підвищення результативності діяльності на конкурентних зарубіжних ринках	Глобальна раціоналізація і забезпечення синергізму
Оцінка значущості міжнародної діяльності	Розглядається як важливе доповнення до діяльності на внутрішньому ринку	Як мінімум однакова за важливістю діяльності на внутрішньому ринку	Стратегічна умова успіху і розвитку
Орієнтація вищого менеджменту (за моделлю EPRG)	E P	P R	R G

Різноманітні мотиви зумовлюють інтерес початково орієнтованої на внутрішній ринок фірми до діяльності за кордоном. Серед найважливіших факторів початкового етапу інтернаціоналізації можна виділити такі: насичення внутрішнього ринку; бажання розподілити ризик між більшою кількістю продуктів і ринків; поява нових ресурсних можливостей, пов’язаних з нижчою вартістю факторів виробництва в інших країнах; активізація діяльності закордонних конкурентів на національному ринку; необхідність підтримки сучасного рівня технології виробництва; урядові стимули (пільгове оподаткування, кредитування, інформаційна та маркетингова підтримка тощо); розвиток інфраструктури міжнародного бізнесу та системи комунікацій.

Головна увага керівництва фірми на першому етапі інтернаціоналізації спрямовується на виявлення найбільш перспективних зарубіжних ринків для вже існуючих товарів. Перевага часто віддається таким ринкам, для яких необхідні мінімальні зусилля щодо адаптації продукту і коректування маркетингової стратегії. Таким чином, за рахунок закордонної діяльності фірма може отримати додаткову економію на масштабах виробництва.

Рис. 1.Модель вибору зарубіжних ринків

Модель «чотирьох фільтрів», концепція якої вперше запропонована Р.Волвурдом дозволяє з великої кількості країн вибрати декілька найбільш перспективних не лише з точки зору загального ринкового потенціалу, але й конкретних особливостей фірми, а також цілей її зарубіжної діяльності.

Вибір форм виходу на закордонні ринки. Визначивши країни - цільові ринки, управлінський персонал фірми повинен вибрати найбільш ефективну форму (стратегію) виходу на них (див. табл. 4).