РОЗДІЛ 8. СУТНІСТЬ ТНК та їх роль в МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Термін «ТНК» ( transnational corporation) і його еквіваленти (multinational enterprise, multinational company, multinational corporation) вперше з’явилися в 1960-1962 роках. Традиційне визначення ТНК як фірми, яка має власні філіали в 2-х і більше країнах піддалось значній критиці. Ряд дослідників вважають необхідним для ТНК наявність виробничих потужностей як мінімум в 6 країнах.

В наш час є відсутнє будь-яке одне загальноприйняте формулювання транснаціональної корпорації. Дві міжнародні організації - Організація Економічної Співпраці і Розвитку (ОЕКД) і Комісія ООН по Торгівлі і Розвитку (ЮНКТАД) своє трактування, яке вважається найбільш авторитетним.

Згідно ОЕКД транснаціональні корпорації як правило включають компанії приватної, державної або змішаної форм власності, які знаходяться в різних країнах. При цьому одна або більше із цих компаній може здійснювати значний вплив на діяльність інших, особливо в сфері обміну знаннями ті ресурсами.

Останній варіант визначення транснаціональної (багатонаціональної) корпорації, ухвалений ЮНКТАД означає ТНК як підприємство, яке об’єднує юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в 2 і більше країнах, здійснення проведення пов’язаної політики і загальної стратегії через один або більше центрів прийняття рішення.

Виділяють 3 основні критерії приналежності до ТНК :

· структурний критерій;

· критерій результативності;

· біхевіоральний ( поведінковий ) критерій.

Використовуючи структурний критерій, ТНК може бути визначена на базі двох підходів. Згідно першого із них, транснаціональність детермінується кількістю країн, в яких функціонує фірма. Другий підхід передбачає, що транснаціональний статус визначається різноманітною крайовою приналежністю власників фірми або її вищого управлінського персоналу.

З допомогою критерію результативності ТНК визначається на базі абсолютної кількості або питомої ваги ( процента ) активів, числа робітників, об’єму продаж або доходів за кордоном.

Згідно біхевіорального (поведінкового) критерію фірма бути названа транснаціональною, якщо її вищий менеджер «думає інтернаціонально». Це визначення передбачає, що в зв’язку з тим, що транснаціональна (багатонаціональна) корпорація діє більше ніж в одній країні, її керівництво повинно розглядати весь світ, як сферу своїх потенційних ділових інтересів.

Так звані глобальні компанії проповідують стратегію стандартизації виробництва і активного використання економії на його масштабах. Особливість компаній, що відносяться до багатонаціональних є відносно високий рівень диференціації продуктів з метою максимально повного обліку специфіки маркетингових факторів окремих країн або регіонів.

Не залежно від орієнтації міжнародного маркетинга (глобальної або багатонаціональної) під терміном «транснаціональна корпорація» ми в подальшому будемо розуміти групу підприємств, які функціонують в різних країнах, але контрольовані штаб-квартирою, яка знаходиться в одній конкретній країні.

Згідно оцінки ООН, більше 10 000 фірм різних країн світу можуть віднесені до ТНК. Я к правило, середньорічний об’єм продаж ТНК складає не меньше сотень мільйонів доларів. Більш ніж 500 ТНК має річний об’єм збуту більше 1 млрд. доларів. Крупніші 70 ТНК мають річний об’єм продаж від 10 млрд. доларів США.

Історично, перші ТНК функціонували головним чином в добувній промисловості. Їх виробнича діяльність, як в області переробки сировини, так і в виготовленні споживчих товарів активізувалася пізніше. В наш час, саме в виробництво направлена більша частина прямих закордонних інвестицій ТНК ( 60 процентів ), 20 і 5 процентів інвестицій припадає відповідно в нафто- і вугледобувній промисловості. В останні роки ТНК значно збільшили масштаби своєї діяльності в сфері послуг, особливо в області туризму і різних видів консалтингів. Помітно виросла їх активність в банківському бізнесі.

Дуже сильно впливають ТНК на економіку країн, що розвиваються. Серед позитивних факторів такого впливу головним рахується внесок в їх технологічний розвиток і, як наслідок в трансформацію багатьох країн із експортерів сировини в виробників продукції його переробки. Інструкції ТНК в багатьох випадках виявили позитивний вплив на структурну перебудову економіки країн, що розвиваються і її диверсифікацію, а також на вирішення проблем зайнятості і підвищення рівня життя.

Останнє десятеліття характеризуються значним посиленням конкурентних позицій ТНК, які належать країним третього світу. «Birla Group» ( Індія ), «United Laboratories» ( Філіпінини ) , «Autlan» ( Мексика ) , в числі деяких сотень ТНК країн, що розвиваються, збільшивших число своїх дочірних підприємств за кордоном з 5 - 10 в 1960 році до декількох тисяч в наш час.

Головною конкурентною перевагою ТНК розглядуваної категорії є їх здатність до ефективного виробництва відносно невеликого об’єму продукції з дуже високим ступенем адаптивності до специфічних особливостей збуту на національних ринках.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються на три основні види:

- головне регіональне управління, відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерна «General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);

- регіональне виробниче управління, що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в Європу);

- функціональне регіональне управліннязабезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

- горизонтально інтегрованікорпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США або мережа підприємств «Fast Food».

- вертикально інтегрованікорпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.

Для ТНК характерна трьохрівнева організація:

• головна компанія;

• підконтрольні філії;

• конкретні підприємства.

Головна компанія, як правило складається з холдингової й оперативної компанії. Холдиногова компанія - компанія власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з громадськістю.

Підконтрольні підрозділи тісно прив'язані до головної компанії у виробничому і технологічному спектах - це:

1. філії і відділення, що не мають юридичної і фінансової самостійності;

2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, що зберігають певну незалежність у фінансово-господарській і дослідницькій діяльності.

конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури ТНК, що займаються виробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.

Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента [4].

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.

Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.

Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці.

Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва.

У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських ТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 із Великобританії, Нідерландів, Італії і Франції.

Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємкому виробництві.

За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика інша - ТНК вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином вони нарощують товарний експорт.

Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає для ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:

- використовувати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;

- максимально використовувати податкові, інвестиційні й інші пільги, надані країнами для іноземних інвесторів.

- маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до кон'юнктури світового ринку;

- використовувати свої дочірні компанії в якості плацдарму для завоювання ринків;

- продовжувати життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в іноземних філіях у міру його морального застаріння в країні основного базування.

Крім цього, необхідно пам'ятати, що у торгівлі в середині ТНК, коли філії компанії знаходяться в різних країнах, використовуються трансфертні ціни. Трансфертні ціни можуть істотно відрізнятися від ринкових цін на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються з таким розрахунком, щоб забезпечити одержання максимального прибутку всієї корпорації. Завищуючи або занижуючи ціни у обороті фірми з урахуванням розбіжностей у законодавствах різних країн про податки, охорону праці і навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати і збільшує чистий прибуток.

Основа світового панування ТНК - вивіз капіталу і його ефективне розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний час грають більш істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за рубежем. При цьому прямі інвестиції зросли в три рази швидше, ніж інвестиції в цілому, хоча вони (прямі інвестиції) усе ще складають приблизно 6% річних капіталовкладень промислово розвинутих країн

Результатом НТР стала сучасна техніка, що дозволяє об'єднувати підприємства, що спеціалізуються на виробництві різноманітних видів продукції, але пов'язаних виробничими зв’язками в рамках однієї корпорації. Раніше такі підприємства належали різним фірмам або були просто самостійними комерційними одиницями. Тепер, вони, підпорядковуючись одній ТНК є складовими частинами загального міжнародного виробничого комплексу.

Важливими досягненнями нового етапу НТР останньої третини XX століття є також розвиток електроніки, інформатики, біотехнології, виробництва нових композитних матеріалів. У цих умовах змінюються місцями "матеріальний" і "інтелектуальний" фактори виробництва. Так, на складання електронних схем сьогодні 2 % витрат йде на первинні матеріали, а 98 % на кваліфіковану працю.

Таким чином, ТНК можуть розміщувати виробництво в будь-якій точці світу - там, де їм вигідно, не обмежуючи себе національними рамками і межами. У одних випадках вирішальну роль відіграє близькість сировини і матеріалів, занадто громіздких і дорогих для транспортування. У інших - використовується близькість ємкого ринку збуту. По-третє, їх залучає насамперед наявність кваліфікованої робочої сили. По-четверте, навпаки, використовується величезний резерв дешевої і малоквалифікованої робочої сили в країнах, що розвиваються.

Принципово новим моментом у транснаціоналізації капіталу є розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких послуг. У результаті біля 55 - 60 % прямих іноземних інвестицій вкладається в сферу послуг: в оптову і роздрібну торгівлю, банківські послуги, страхування і т.д.

Основною причиною такої диверсифікації послуг, що зумовлена корпораціями, стало те, що сучасні засоби зв'язку й обчислювальна техніка, об'єднані в глобальні інформаційні мережі, належать ТНК. Це у свою чергу дозволяє бути в курсі подій на ринках багатьох видів послуг.

Важливим чинником, що сприяв економії сировини в останні роки, є ріст використання вторинної сировини. Технологія використання вторинної сировини істотно менше енергоємна, і за рахунок цього досягається значна економія палива й енергії.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково-технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями і науково- технічними знаннями, активно брати участь і науково-технічному прогресі і сприяти структурним зрушенням у світовій економіці. Їхній успіх пояснюється такими чинниками:

• наявністю спеціалізованих дослідницьких лабораторій і інших інженерно-технічних підрозділів, де акумулюються досвід і кваліфікація за багатьма науковими і технічними дисциплінами;

• наявністю значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що перевищує потреби поточного виробництва, а також часу для дослідження потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їх до свого досвіду і сформованого профілю виробництва.

ТНК відіграють сьогодні величезну роль не тільки у світовій економіці, але й у міжнародному політичному житті й усе більш інтенсивніше впливають на політичні процеси у світі. Вони роблять втручання у формування зовнішньої і внутрішньої політики держав, безпосередньо вводять її в життя, мають у своєму розпорядженні цілий арсенал засобів і можливостей реалізації та контролю своїх інтересів, є джерелом політичної активності, носієм предметно-практичної діяльності, спрямованої на здійснення своїх цілей у сфері світової політики, обумовлених економічними інтересами, а також маючи під собою науково-технічне підгрунття.

Майже всі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії.

Головну роль у світі відіграють ТНК США. По оцінці американського часопису "Форбс", у 1995 році 500 найбільших американських компаній загальною вартістю 8,1 трлн. дол. продали продукції на 3,6 трлн. дол. І мали прибуток у 179 млрд. дол.

Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (не американських) компаній загальною вартістю 21 трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. і мали прибуток у 113 млрд. дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструють масштаби і вплив ТНК у світовій економіці.

Країна, що приймає, у цілому виграє від притоку інвестицій. Трудящі і постачальники, що обслуговують нові підприємства, поряд із місцевою владою, що одержують податки, виграють більше, ніж утрачають конкуруючі місцеві інвестори.

Негативний вплив ТНК на економіку тих країн, де вони функціонують. Спеціалісти вказують на: протидію реалізації економічної політики тих держав, де ТНК здійснюють свою діяльність; порушення законодавства країн перебування. Так, маніпулюючи політикою трансфертних цін, дочірні компанії ТНК, що діють у різноманітних країнах, уміло обходять національні законодавства, укриваючи прибутки від оподатковування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу; установлення монопольних цін, диктат умов, що ущемляє інтереси країн, що розвиваються.

Основні джерела ефективної діяльності ТНК:

- використання переваг володіння природними ресурсами, капіталом і знаннями;

- можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність;

- можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій;

- використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу.

Джерелами їх фінансування виступають не стільки головні американські компанії, скільки фізичні і юридичні особи з третіх країн, що приймають. Для цього іноземні філії ТНК широко використовують позики комерційних і фінансових інститутів держави , що приймає , і третіх країн, а не тільки країн базування материнської компанії.

РОЗДІЛ 9. Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК

Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 p. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону. В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства.

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контролюються вони ззовні.

Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

Важливим кроком у цьому напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК.

З точки зору західних країн у такому визначенні повинно бути вказано, що ТНК — це будь-яке державне, приватне або змішане підприємство. А це означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер.

Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу поведінки ТНК. Цей проект має 6 частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки).

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

- повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

- підпорядкування законам цих країн;

- врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах;

- повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

- невтручання у внутрішні справи;

- відмова займатися діяльністю політичного характеру;

- утримання від практики корупції;

- дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування;

- дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН.

РОЗДІЛ 10. ФОРМУВАННЯ ТНК ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПРОЦЕСУ

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ФІРМИ

Так само, як і ТНК, термін «інтернаціоналізація фірми» не має одного вичерпного визначення. У найбільш спрощеному вигляді інтернаціоналізація характеризується як «процес зростаючого залучення фірми в міжнародні операції».

Найчастіше виділяють три основні етапи процесу інтернаціоналізації (табл. 2):

1) початковий;

2) локальної ринкової експансії (від лат. expansio – розширення, поширення);

3) транснаціональний.

<456 7 8 9 10 >

Дата добавления: 2014-12-05; просмотров: 5283;