ТА ЗМАГАННЯ ГРУШЕВСЬКОГО ЗА її ВТІЛЕННЯ

М.С.Грушевський розглядав питання про національну Академію згідцо з своєю теорією про безперервність історичного процесу на Україні в історичній ретроспективі як продовження традиції наукових центрів та установ на Україні, починаючи з софійського науково-культурного осередку Ярослава Мудрого XI ст., Острозь­кої колегії-академії кін. XVI - поч. XVII ст., Києю-Могилянської академії та розвитку її традиції з XVII ст.⁵⁹ В цьому довгому лан­цюгу становлення єдиного наукового центру на Україні на рівні європейських зразків конкретної доби М.С.Грушевський особливо виділяв заходи київських і галицьких вчених кін. 80-х - поч. 90-х pp. XIX ст. Саме тоді виникла ідея створення національної Української АН, яка прозвучала назагал,у березневій 1889 р. книжці „Правды", де говорилося про необхідність друкованого наукового органу, реформації Товариства ім. Шевченка, надання йому титулу академії і урядової дотації. Це засвідчило б „українській культурі, українсь­кій мові, українській народності - перед культурним світом їх існування і культурну вартість"⁶⁰.

59 ЦНБ ім. ВЛ.Вернадського АН України, Інститут рукопису (далі - ЦНБ, IP), , ф.Х, спр. 17427, арк. 8-9; Гру шевський М. Три Академії //Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. - К., 1930. - 36. І,- С. 2-14.

^0 ЦНБ, IP, ф. X, спр. 14831, арк. 5; Грушевський М. Українська Академія наук // Україна. - 1925. - Кн. 12. - С. 212; Його ж. Ювілей льнінських „Записок" і постулату Української Академії наук //Україна. - 1930. - Бер.-квіт. - С. 3-4. -(Дану тезу без усяких застережень, пін и чаючись на § 14 австрійської конституції, повторює Т.О.Щербань (її ж. Ф> пдаїорм... - С. 14-15).

Зо

У Києві дану ідею обстоювали В.Б.Антонович, О.Я.Кониський, М.В. Лисенко, К.П.Михальчук, Ф.Р.Рильський, В.Ф.Симиренко, В.Н.Вовк-Карачевський. Зі слів В.Б.Антоновича М.СГрушевський знав, що суть ідеї полягала в принесеній галичанами звістці, ніби достатньо при українському товаристві у Львові заснувати науковий орган, який хоча б 2-3 роки регулярно публікував наукові праці, щоб надалі автоматично воно отримало статус Академії і державну дотацію згідно §14 австрійської конституції. Саме тоді на базі наукового товариства у Белграді виникла Сербська Академія наук (1866), була утворена Югославська Академія наук та мистецтв, а в Празі - Чеська Академія наук і мистецтв (1889), такий саме титул дістало Краківське наукове товариство (1871). У Галичині це не відповідало реальному стану речей, але можливість створити Українську Академію у Львові все ж жваво обговорювалась і були здійснені відповідні заходи, які, однак, не увінчалися успіхом. На той час у Києві про УАН не могло бути й мови після відомого указу 1876 р. про заборону української мови. Саме тому робили ставку на австрійську Галичину. „Відповісти УАН на царські заборони українського слова і українського життя - се був такий нечуваний ефектний реванш, що від нього аж дух захоплювало", -писав М.СГрушевський. Вважалося також, що Австрія могла погодитись на це як на акт протидії Росі?¹.

Цю ідею популяризували і поширювали на Галичині, як заува­жував М.СГрушевський, „люди не з академічними науковими інтересами, а люди з громадським нервом". Пізніше про плани 1889-1890 pp. від І.Я.Франка, який скептично ставився до цієї затії, дізнався М.Драгоманов. „Головну увагу кладуть українці, - писав І.Франко до М.Драгоманова, - на навязання чисто наукових зносин з Галичиною, т.е. на перетворення Товариства ім.Шевченка з комер­ційного... на наукове. На лихо, і тут діло основано на спекуляції і обмані. Барвінський, бувши в Києві, підвіз їм такого москаля, що коли б тільки Товариство видало 2-3 томи праць наукових, то

"' ЦНБ, IP, ф.Х, спр. 14831, арк. 5; Грушевсышй М. Українська Академія наук // Україна. - 1925. - Кн. 1/2. - С 212; Його ж. Ювілей львівських „Записок" і постулату Української Академії наук //Україна. - 1930. - Бер.-квіт. - С. Ъ-4.

цісар буде мусив по конституції (!?) признати Товариству характер академії наук, що сполучене з річною субвенцією 30.000 гульденів. Чи Барвінський сам вірить у сю нісенітницю, чи просто дурив українців, щоб від них витуманити праці для заповнення наукового збірничка... не знаю. Українцям ця ідея припала до смаку, і вони зараз принялись рисувати широкі плани наукового видавництва" (головно - Житецький, Антонович, Михальчук).

Франко висловив Антоновичу свою думку, що вважає "се діло мертвородженним і не ведучим до цілі, вже хоч би для того, що українці не посміють друкувати за границею своїх праць з підписами, а з колекції псевдонімів яка ж академія наук?'⁶² Драгоманов, за словами М.СГрушевського, назвав ці „академічні перспективи" брехнею, а киян, які в них повірили, - „непоправними каліками⁴³.

Та все ж в лютому 1890 р. на загальних зборах Товариство ім. Шевченка було реформоване в наукове, а також організовано секції по групах наук, відкрито видавництво і встановлено щорічні внески. . Однак далі справа посувалася повільно. Перший том „Записок НТШ" вийшов лише наприкінці 1892 і відкривався псевдонімною статтею М.СГрушевського⁶⁴. Справа з виданнями покращилася з приїздом до Львова М.СГрушевського, але австрійський уряд не надав НТШ титулу академії. І все ж керівництво НТШ не втрачало надію. У 1897 р. було прийняте і розповсюджене звернення про збирання грошей на заснування „Українсько-руської Академії наук". У зверненні говорилося, що менші слов'янські народи (чехи, серби, хорвати) випередили в цьому відношенні українців. Тут вказувалося значення національної академії для народу. „Засноване Українсько-руської Академії наук становить річ многоважну і високо пожадану з богатьох причин. Лише громадська інституція українсько-руська як Академія наук, збогачена матеріяльними коштами і зміцнена скупленими коло неї культурно-науковими силами могла би за теперішними обставинами занятись на ширшу руку приготовлением

⁶^ Лист І.Франка до М.Драгоманова від 8 червня 1891 р. //Франко І.Я. Зібрання