ЦДІА України (Киш), ф. 1235, да. 1, спр. 76, арк. 31-33.

до кінця днів шкодував за невикористаним шансом і не випадково намагався в усіх публікаціях перекреслити діяльність Василенка та Вернадського щодо створення УАН⁷⁶.

Подібні "докази" і звинувачення, про що свідчать наведені вище факти, є помилковими. УНТ і його голова просто не мали можли­востей в період наростання української революції втілити в життя давно виплекану ідею УАН.

Питання про Академію знову підняв гетьманський уряд у квітні 1918 р. Клопотаннями міністра освіти МП.Василенка, який залучив до цієї справи російського акад. В.І.Вернадського, була організована комісія для вироблення законопроекту про створення УАН.

У спогадах ВХВернадського, де говориться ще про часи 1917 p., коли він з М.П.Басиленком були товаришами міністра освіти Росії, зазначено: „Ставилося питання про Грузинську Академію наук та про Академії наук на Україні і в Сибіру. Втой час я познайомився з іншим товаришем міністра, професором М.П.Василенко... У нього першого з'явилася думка про заснування Української Академії наук. У нас з ним відразу ж створився дорогий нам обом дружній зв'язок"⁷⁷. З огляду на даний факт стає зрозумілою і подальша організаційна співпраця обох вчених.

Концепцію УАН 1918 р. розробляли переважно М.П.Василенко та В.І.Вернадський. її розвиток знайшов відображення у щоденнику останнього. На думку М.П.Василенка, Академія мала бути націо­нальною (як Празька), з обов'язковою українською мовою усіх Ідруків, але при цьому вимоги українізації не повинні бути жорсткі, швидкісні і „насильницькі".

В.І.Вернадський підтримував думку, що АН має бути укра­їнською, але жорсткі вимоги до мови зайві. Це має бути великий науковий центр, що не поривав би зв'язків з Російською АН, інак­ше - пряма загроза перетворення його, як і університету, в „націона­лістичний центр"⁷⁸. Вернадський писав: „В Украине две задачи для

⁷^ Воронежа ВВ., Кістерська Л Д., Матвеева JIJ*., Усенко І£. „Микола Прокопович Василенко... - С. 147-149.

⁷⁷ Архів РАН (Москва), ф. 518, on. 1, спр. 70, арк. 8 (оригінал рос. мовою).

⁷⁸ ЦНБ. IP, ф. 260, спр. 758, арк. 38.

меня: 1) объединение украинцев, работающих в украинском воз­рождении, но любящих русскую культуру, для них тоже родную и 2) сохранить связь всех ученых и научно-учебных учреждений с русской культурой и аналогичной русской организацией"⁷⁹.

Ідеї Вернадського щодо організаційного устрою національної
академії базувалися на світоглядному визначенні науки як загально­-
людського планетарного феномену духовного життя і пов'язаних
з ним ідеалах свободи наукової творчості. Вони репрезентували
науку як важливу продуктивну силу людства, а Академію наук -
як могутню організацію для наукової дослідчої праці. На думку
В.І.Вернадського, за тогочасних суспільно-політичних умов націо­-
нальна ознака Академії повинна дістати не насильницький, а при­-
родний шлях реалізації. Платформа Вернадського була орієнтована
на компромісний шлях утворення нової слов'янської Федерації,
розвиток української науки на підвалинах зближування й єднання
російської та української культури.

Досвід академічної роботи В.І.Вернадського, достатнє знання історії й закономірностей наукового життя були фундаментом його концепції УАН, згідно з якою нова Академія не може бути лише вченим товариством, громадою вчених. Це мала бути державна організація для наукової дослідчої праці, яка б об'єднувала гуртки вчених й низку наукових закладів як знарядь наукового пошуку: національну бібліотеку, "постійні комісії, дослідні інститути і лабораторії, музеї. Така ДН повинна задовольнити національні, державні і регіонально-місцеві вимоги України, обороняти свободу наукової творчості, користуватися повною автономією. Національна вага нової АН, на думку В.І.Вернадського, реалізуватиметься в активному, всебічному сприянні росту національної свідомості та української культури, перетворенні АН у міцний науково-попу­лярний центр української нації, центр світового рівнії⁰.

Концепція В.І.Вернадського викликала протидію київської української наукової громадськості, що він передбачав сам і

⁷9 Там само, арк. 34 зв. .

⁸⁰ Вернадський в'.І. В справі заснування Української Академії наук в Києві //Збірник
праць Комісіїдля вироблення законопроекту про заснуванняУкраїнської
Академіїнаук у Києві.- К., 1919. - С 5-8.

неодноразово зазначав у щоденнику, де було, зокрема, сказано, що в УНТ „спешно рассматривается проект Академии наук'⁸¹.

В.І.Вернадський вирішив провести індивідуальні зустрічі з усіма можливими членами Академії (О.І.Левицьким, В.С.Іконніковим та ін.). 4 червня 1918 р. він зустрівся з О.С.Грушевським, який доводив Вернадському необхідність перетворення УНТ в УАН. Останній намагався перєконаїи О.Грушевського і зазначив у щоденнику: „Думаю, что предстоит борьба, поймут ли они необходимость' или нет? Или узко шовинистические интересы превозмогут? Нужно найти опору в натуралистах'⁴².

Невелика група українських вчених (поза М.С.Грушевським) звернулися окремо до гетьмана з справою створення національної АН, однак безрезультатно. Міністр народної освіти М.П.Василенко заявив гетьману, що справа вже почата. І останній 5 травня затвер­див план міністра народної освіти, де 9-м пунктом значилося заснування Академії наук⁸³. М.С.Грушевський, який перебував на нелегальному становищі, 8 червня таємно зустрівся з В.І.Вернадсь-ким. Перед зустріччю останній занотував у щоденнику: „По-видимому быстрое решение вопроса об Академии нарушает какие-то планы"⁸⁴. Зустріч відбулася у флігелі біля зруйнованого особ­няка Грушевського. Як згадував Вернадський, М.С.Грушевський намагався відмовити його від співробітництва з гетьманом і вико­ристання його грошей для доброї мети. Вернадський заявив, що за будь-яких політичних обставин вчений повинен дбати про науку, особливо про Академію і намагався уникнути розмови на політичні теми. Грушевський радив не поспішати, зачекати, сам він „ничего не может принимать от этого правительства, в том числе и работы при организации АН и самой Академии". Він говорив, що міг би і гроші знайти і саму Академію зорганізувати, але не тепер. Вирі­шили, що Вернадський офіційно оголосить про відмову М.С.Гру-шевського. При цьому Михайло Сергійович зауважив, що вибори

⁸¹ ЦНБ, IP, ф. 260, спр. 758, арк. 22 зв.

"2 Там само, арк.25.

⁸³ Там само; Полонська-Василенко НД. УкраІнсь.ка Академія наук: (Нарис історії).
-Мюнхен, 1955. - Ч. 1. - С. П.

⁸⁴ ЦНБ, IP, ф.26О, спр 758, арк. 25 зв.

на платні посади в даний момент можуть провалитися, а також, що не потрібне окреме відділення української мови. М.С.Грушевсь-кий висловився за обов'язкову українську мову.видань з можливим використанням французької чи німецької мов, російська - виклю­чена. Про це Вернадський зауважив у щоденнику: „Удивительно малое чувство мирового роста науки и значения исследовательского дела, даже у таких широкообразованных историков как Гру­шевский"⁸⁵. Дана оцінка була несправедливою. М.С.Грушевський не безпідставно вважав, що лише відрив від традицій російської академічної науки дасть змогу українським вченим зорганізувати власний, незалежний від цієї традиції, академічний осередок. Ця думка була живим втіленням в ідеї Академіа концепції Грушевського про своєрідність історичного процесу на Україні, який протягом століть мав більшу типологію з життям Західної Європи, ніж Росії. Цим була зумовлена і вимога щодо мов. Даний шлях розбудови УАН повинен був також поставити її на світовий рівень, але з самих початків передбачав підкреслення її національного характеру і на перших порах - саморозвитку як достанього факту української культури.

Проте М.П.Василенко запевнив В.І.Вернадського, що „многие украинцы выражают ему мнение о правильности его курса (Холодный и др.)", а політична кар'єра М.С.Грушевського вже закінчена⁸⁶. Проти Михайла Сергійовича настроював В.І.Вернадсь­кого Є.Ю.Перфецький, який говорив, що Грушевський не має своєї концепції - все від В.Б.Антоновича⁸⁷. Навпаки, М.П.Василенко високо схарактеризував Грушевського як вченого, порівнявши з С.М.Соловйовим. Наукові заслуги історика визнавав і сам В.І.Вер-надський⁸⁸. (Щоденик його свідчить що він в цей час з зацікавлено читав "Історію України-Руси" Грушевського).

Тим часом Вернадському стало відомо, що УНТ „добивается паритета в представительстве в Комиссии по Академии наук" і з

⁸^ Там само, арк. 27. ⁸⁶ Там само. *7 Там само, арк. 28.