Постулату Української Академії наук //Україна. - 1910. - Бер.-квіт. - С. 4. 64 СеріієнкоМ. Громадський рух на Вкраїні-Русі в XII ніці//ЗІГІ'ІИ. - 1892. -Т. 1.

шукових робітників, організацією наукової роботи, зібранім іам'яток народнього життя минулого і сучасного і т.н., і тим стати могутньою підіймою національного культурного житя... Сю свою національну потребу українсько-руський нарід мусить своїми силами і задовольнити, не сподіваючись на поміч звідкись инде".

Звернення підписали М.Грушевський, Д.Савчак і К.Пань-ківський⁶⁵. Однак коштів було зібрано небагато, і задум залишився нездійсненим. Нова редакція статуту Товариства 1898 р. виділила академічну діяльність, запровадила принцип виборності членів з науковою кваліфікацією. На думку М.С.Грушевського, „українське громадство могло сказати собі, що воно утворило свою Академію власними силами і обійшлося без урядової ласки'^⁶. НТШ заво­ювало у науковому світі авторитет та становище неофіційної Української Академії наук?⁷.

Чи відповідало дане твердження дійсності? Ще в 1898 р. М.С.Грушевський, аналізуючи суть реформи НТШ, писав: „Наша задача - прийти з часом до Україно-руської Академії наук - стоїть міцно". Через шість років він відзначав: „Сьогодні Товариство ім.Шевченка організоване цілком за типом західноєвропейських , Академій наук. Йому не вистачає лише титулу АкадеміГ'. У 1911 р. Грушевський знову потвердив, що НТШ фактично стало УАН, але формально не може отримати цей титул через протидію польських парламентаріїв⁶⁸.

Отже, за змістом своєї діяльності НТШ дійсно наближалося до академічних структур, однак, окрім власне українських вчених, ніхто (навіть польські чи австрійські наукові кола) не вважали товариство неофіційною УАН.

⁶⁵ ЦДІА України (Київ), ф. 1235, оп. 1, спр. 75, арк. 1-2 зв., 3-4 зв., 5-11 зв.

⁶⁶ ЦНБ, IP, ф.Х, спр. 17239, арк. 3-7; Грушевський М. Ювілей львівських „Записок"
і постулату Української Академії наук //Україна. - 1930. - Бер. - квіт. - С. 4-5;
Його'ж. Українська Академія наук //Україна. - 1925. - Кн. 1/2. - С. 213.
Грушевський М. Українська Академія наук. - С. 213.

° Грушевський М. Наукова діяльність Товариства ім.Шевченка в pp. 1896 і 1897 //Діло. - Львів, 1898. - №16 - С. І; Його ж. Львовское Ученое общество имени Шевченка и его вклады в изучение Южной Руси //ЖМНП. - 1904. - №3. -С. 119; Його_ж. Призабута справа //ЛНВ. - 1911. - Т. 56. - С. 287.

Аналізуючи діяльність М.Грушевського як організатора укра­їнської науки, Я.Р.Дашкевич стверджує, що вже з 1898 р. (з початку реформи НТШ) „можемо вважати Грушевської о творцем першої повноцінної, спершу може й експериментальної... моделі організації української науки і основним конструктором ідейїї розвитку'⁶⁹. Дана оцінка, на наш погляд, є цілком слушною: у НТШбула втілена модель можливої організації української науки.

Саме НТШ (його члени) дивилося на дану проблему дещо інакше. Це показали події 1913 р. —зокрема, поправки до статуту Товариства і конфлікт, який призвів до відмови М.С.Грушевського від проводу в НТШ. У поправках, прийнятих загальними зборами, йшлося про наближення Товариства до академічних структур, а звідси - безпосередня участь у засіданні Товариства і особисте голосування (отже, виключалися всі члени НТШ, які не могли приїздити до Львова), обрання окремої Наукової ради товариства та неможливість входження в неї членів НТШ,які займають платні посади тощо.

Наддніпрянські члени НТШ (В.Леонтович, Є.Чикаленко, О.Черняхівський, С.Єфремов та ін.) висловили свій протест з приводу прийнятих поправок до статуту, заявивши, що наближення реорганізації НТШ в Академію наук є лише розмовами, і без подальшої праці М.С.Грушевського на чолі товариства поступ у даному питанні є неможливим⁷⁰. .

Організаційна модель УАН на базі НТШ так і залишилася моделлю, яка не була розроблена до кінця. Після від'їзду Грушевського Товариство працювало вже за традиційними схемами, не ставлячи за мету добиватися визнання його як Академії. Центр боротьби за Академію знову перемістився до Києва. Після революційних подій 1905 р. українське питання в Російській імперії зрушило з місця і уряд пішов на ряд поступок. З 1906 р. розроб­лявся статут' УНТ в Києві, і незабаром иою було відкрито, розпочавши цілу серію наукових видань. Згідно з §13 статуту товариства, воно мало стати базою для перетворення у вільну

^ Дашкевич Я. Михайло Грущевський і початок організації... - С. 53. ⁷⁰ Кучер Р.В. Наукове Товариство імені Шевченка: Дна юнілеі. - JC-. 1992. -С 32-33

Академію наук з філіями по всій Україні, об'єднати всі наукові товариства і діячів науки в єдину наукову асоціацію⁷¹. Пізніше М.С.Грушевський оцінював факт заснування УНТ у Києві як „постулят повноти української культури, вінчаної науковими аспіра-ціями і науковими дослідженнями. Воно пересаджувало на велико-український грунт наукову працю, розпочату кількома десяти­літтями скорше - на грунті галицькім, в очікуванню можливосте здійснити плян української академії наук'⁷².

Власне, НТШ у Львові та УНТ у Києві частково виконували структурно-організаційні і науково-практичні фунції академії, про що свідчить порівняння їх діяльності та статутів з функціями та статутами академій світу, які існували в той час. Основна різниця полягала у членстві, офіційному статусі та громадському спряму­ванні НТШ і УНТ. І все ж, безперечно, їх діяльність була новим важливим етапом на шляху до створення УАН. На чолі обох това­риств стояв М.С.Грушевський. Це свідчить, що вже з поч. XX ст. вчений почав розвивати ідею щодо утворення національної Академії.

Безпосередньо питання про створення УАН М.С.Грушевський підняв відразу, як тільки повернувся до Києва і став Головою Центральної Ради. 29 березня 1917 р. на загальних зборах УНТ вчений запропонував обрати комісію з 12 осіб для розробки статуту Академії і окрему комісію, яка б вияснила фінансовий бік справи. М.СГрушевський вважав, що УАН має органічно вирости з УНТ⁷³. На той час сам він не міг активно приступити до цієї справи, а

⁷¹ Витяги з статуту УНТ в Києві //Записки УНТ в Київі. - 1908. - Кн. 1. - С 156- '

159. ^?2 Грушееський М. Велике діло //Україна. - 1929. —Т. 32. - С. 8; пор.: Грушевський

М.С. Українське наукове товариство в Київі й його наукове видавництво //

Записки УНТ в Київі. - 1908. - Кн. 1. - С. 3-15. ⁷³ ЦНБ, IP, ф. X, спр. 32919, арк. 86 зв.; Дорошенко Д.І. Історія України. -

Ужгород, 1930. - Т. 2. - С. 36; Грушевський О. „Українське наукове товариство

в Києві" та „Історична Секція при Всеукраїнській Академії наук" в pp.

1914-1923 //Україна. - 1924. - Кн. 4. - С. 184.; у „Споминах" М.Грушевський

відзначив: „Підняв справу Академії наук в [Українськім] науковім товаристві...

29 .III на мою пропозицію ухвалено утворити комісію для вироблення статуту

Академії та переведення її організації". - Грушевський М. Спомини //Київ. -

1989. - №8. - С 140.

обрана комісія працювала повільно,,статуту так і не розробила, зібравши лише підготовчі матеріали⁷⁴. Паралельно УНТ розробило свій проект українізації вищих шкіл України і організації Науково-педагогічної Академії (засідання 15 серпня і 3 вересня 1917 р. під головуванням МСГрушевського)⁷⁵. Ці проекти також не були до кінця розроблені.

І все ж, маємо констатувати, що пріоритет в опрацюванні питання про створення УАН належить УНТ та його голові. Робота у даному напрямку почалася за часів діяльності Української Центральної Ради.

З огляду на це не можна не зупинитися на поширюваних в літературі останніх років помилкових твердженнях. Так, автори новітньої монографії про М.П.Василенка пишуть, що Грушевський, ставши Головою Центральної Ради, відсторонився від проблем науки. „Здається парадоксальним, що маючи всю повноту влади, він не поспішав здійснити свою багаторічну мрію - заснувати Українську Академію наук". Праці по створенню УАН „завадила хвиля українського націоналізму далеко не вищого гатунку". Наводячи пізніші слова Грушевського, що створенню УАН не сприяли бурхливі умови життя, за яких не могло бути чистр наукової роботи, автори зазначеної книги сумніваються у їх щирості. Зі слів Вернадського передається інше висловлювання Грушевського, сказане відразу після падіння УЦР: JB українців зараз немає достатньо сил, і прийдеться звертатися або до росіян, або до іноземців".

Остання фраза сприймається як більш правдива і оцінюється авторами видання жорстко: „Важко сказати, чого з цій тезі було більше - національного самоприниження чи ревнощів з приводу того, що не йому персонально судилося бути хрещеним батьком Української Академії наук (не спинився ж він перед запрошенням іноземців - австро-германської армії задля утвердження влади Центральної Ради)". Далі говориться, що Грушевський, „напевно",

74 Наше минуле. - 1918. - Ч. 2. - С 184; Пояснювальна эДпвсха до законопроекту
про заснування Української Академії наук. - К., 1918. - С. 4.