Там само, арк. 29; Вернадський В.І. Із споминів: Перший рік УАН: 1918-1919 // Україна: Щорічник, - К., 1988. - Вил. 22. - С 51-55.

ним мають вести розмову О.Т.Левицький та П-А/ГутківськиЙ⁹. Вернадського це насторожило: „Только бы удалось собрать комиссию в том виде, как я желаю'. Надо действовать'⁹⁰.

Комісія працювала два місяці. В.І.Вернадський у щоденнику постійно відмічав складність роботи, боротьбу „из-за украинства", української мови („точно это надо делать насилием! Василенко* здесь, думаю, не уступит")^¹.

Він вважав, що у всьому цьому проявлялося безсилля: „Удиви­тельно мало кругом веры в силу духовного возрождения Украины и всюду стремления проводить силой то, что может проводиться только жизнью"⁹².

Кримський і Василенко вимагали поспіху - нехай потім „гетьман і злетить", але проголосити створення Академії треба негайно⁹³.

Статут У АН був вироблений на підставі статутів інших акаде­мій. Вона мала складатися з трьох відділів (історично-філологіч- ного, ,,фізико-математичного, соціальних наук) і підлягати Раді Міністрів. Історично-філологічний відділ передбачав таку тема­тичну структуру підрозділів: історія українського народу; грама­тика та історія української мови; українська народна словесність; історія українського мистецтва; етнографія та історична географія України; археологія України; історія української церкви; історія Литви; класична філологія; слов'янознавство; візантологія; історія всесвітньої літератури; філософія. Статут 1918 р. з доповненням

⁸⁹ ЦНБ,IP, ф. 260, спр. 758, арк. 29.

⁹⁰ Там само, арк. 29 зв.

* Пор. думки М.П.Василенка в лисі і до М.С.Грушевського від 6 липня 1905 р. „Я украинец, но я никогда не замыкался в кругетолькоукраинских интересов. Меня за это упрекали, смотрели на меня искоса, иногда даже недобро­желательно. Но что же поделаешь, когда мое мировоззрение сложилось так, что я считаю возможным разрешение украинского вопроса только на почве федеративного устройства России, и украинский вопрос не могу выделить и обособить от других национальных вопросов, польского, еврейского, латышс­кого и др" (ЦДІА України (Київ), ф. 1235, спр. 375, арк.'94); А в листі до В.О.Мякотіна (від З липня 1912 р.) М.П.Василенко стверджував: „Наука повинна бути на українській мові... Лише тоді українство матиме питому вагу на світовому терені, коли воно спроможеться утворити солідну українську науку" (Н[ата4яІ Щолонська]. Микола Прокопович Василенко //Голо; Державника. - Мюнхен, 1947. -г Т. VI. - С 13).

1919 p. діяв фактично десять рокіі#⁴: В контексті обраної нами теми наведена структура історично-філологічного відділу за стату­том УАН 1918 p., яка дозволяє чітко визначити ті фактичні зміни, які відбулися » пій під впливом М.С.Грушевського після 1924 р.

Дуже важливим для новостворюваної Академії було питання про президента, науковий авторитет якого повинен був сприяти визнанню УАН в світі. В спогадах гетьмана П.Скоропадського говориться ніби він пропонував і вважав за єдино можливу (з чим всі погоджувалися) кандидатуру М.С.Грушевського: „Грушевського я завжди високо цінив як найбільшого нашого історика... Думалося мені, що коли б він зайняв місіде голови Академії, то зміг би принести величезну користь українській науці... Тому я прохав прозондувати грунт, як би він до такої пропозиції поставився. Відповідь була категорично негативна''⁵.

24 вересня 1918 р. у листі до М.П.Василенка А.Ю.Кримський повідомляв, що за дорученням Комісії був у М.С.Грушевського для обговорення питання його членства у Академії. Однак вчений, за твердженням А.Ю.Кримського, „рішуче заявив, що наукові його пересвідчення абсолютно йому не дозволяють вступити до Академії через призначення. Всяке призначення він неодмінно оджине (?), бо вважає для своєї совісти неминучою повинність увійти^хдо Академії наук не інакше, як через вибір" цілою академічною колегією вже як вона законно сконституюеться. І це було його останнє непохитне слово'⁹⁶,

⁹¹ ШІБ, IP, ф.40, спр.1346, арк. 40, '2 Там само* арк. 42 " Там само, арк. 42 зв.

9⁴ Полонська-Еасиленко Н./)', Українська Академія наук. - Мюнхен, 1955. - Ч. 1.
-С. 13-14; Пояснююча записка до проекту організації історично-філологічноіо
відділу УАП //Зап. іст. - філол. відділу УАН. - К., 1919. - Кн. ,1. - С I-XVIH:
Пояснююча записка до законопроекту про заснування УАП у Києві. - 1С., 1918;
Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН у
Києві. - К., 1919.

95 Скоропадський її. Українська культурна праця на Ге і і.манщині 1918 року //
Наша культура. - 1936. -Кн. 4(13); Державницька думка. - 1951. - №4. - С.
33-34.

⁹⁶ ЦНБ, IP, ф. 40, сіфГ 1346, арк.27..

Отже, М.С.Грушевський відмовився співпрацювати у „геть­манській" Академії з принципових переконань, після чого про­позицію прийняв В.І.Вернадський, який почав втілювати свою концепцію розбудови У АН.

В даному випадку, як справедливо відзначила Н.Д.Василенко-Полонська, у Грушевського „темперамент політика взяв гору над-об'єктивізмом великого історика"⁹⁷. З поверненням М.С.Грушевсь-кого до Києва саме обставини 1918 р. стануть причиною початку його конфлікту з керівництвом Академії: вчений спробує впро­вадити в життя свою колишню концепцію, що викличе незадоволення академіків-фуїщаторів і дорікання Грушевському -чому не діяв так раніше. 10 грудня 1927 р. на ювілеї Д.І.Багалія А.Ю.Кримський, натякаючи на Михайла Сергійовича, словами біблійної притчі скаже, що не може бути однакової пошани для тих, хто почав будувати хату хазяїну о 6 годині і для тих, хто прийшов уже під кінець будівництва об одинадцятій⁹⁸. А С.Єфремов занотує у щоденнику, що Грушевський нічого не зробив для УАН у 1918, зафундованої за його словами „з неправого ложа", лише намагався розвалити її".

Неучасть Грушевського у фундації УАН призведе також до малої репрезентації та продуктивності історичних установ УАН протягом перших шести років.

Однак восени 1918 року становище Грушевського було непрос­тим, і пояснити його вчинок'можна також досить гостро постав­леним питанням щодо його особи з боку гетьманської адміністрації. Академічні кола вели з вченим переговори, а Департамент держав­ної Варти, як показують нововиявленї документи, мав намір ареш­тувати колишнього голову УЦР. В складеному задля цього списку "главнейших чинов украинского национального союза" (12 осіб) прізвище Грушевського значиться третім (після В.Винниченка -

⁹⁷ Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія наук. - Ч. 1. - С. 18.

⁹⁸ Ювілей академіка Дмитра Івановича Баталія. - К.., 1929. - С. 3-4.

⁹⁹ Щоденник С.О.Єфремова, що зберігається в Інституті архівознавства ЦНБ
АН України (ф.257, оп.1, спр.12, запис від 5 січня 1924 р.) готується до друку,
автори даної книги користувалися машинописною копією, тому тут і далі
посилашія на оригінал відсутні.

голови УНС та ПДідунка _ секретаря УНС)¹⁰⁰. 28 серпня 1918 р. був виданий наказ про встановлення слідкування за Михайлом Сергійовичем. Однак київський „осведомительный отдел" у вересні - жовтні не зміг виявити місця перебування „Михаила Григорьевича (sic!) Грушевского", який „по наведенным справкам в адресном столе на жительстве в гор. Киеве не значится"¹⁰¹. 16 листопада 1918 p. начальнику Сгарокиївського району було надіслане секретне термінове розпорядження столичного отамана про обшук помешкання на вул. Рейтерській, 6, вилучення матеріалів і арешт М.С.Грушевського¹⁰². 17 листопада обшук за вказаною адресою був проведений, однак „никого из розыскиваемых (тобто Грушевського і Винни-ченка - автори), так равно членов их семей на жительстве здесь не оказалось"¹⁰³.

Звичайно про розшук „Освідомчим відділом" М.С.Грушевського та його родини стало відомо і самому вченому. Ясно, що це ще більше посилило його негативне ставлення до Гетьманату і особ­ливо до його заходів стосовно УАН.

Позицію неприйняття проектів гетьманського уряду щодо створення УАН зайняло також кероване М.С.Грушевським УНТ в Києві, представники якого були офіційно запрошені до участі у Комісії по організації УАН.

Цікаво прослідкувати ставлення УНТ до діяльності комісії і розуміння його членами самої ідеї національної Ацадеміа, що відображає думку також голови товариства.

Справа Академії вперше Постала на засіданні Ради УНТ 9 червня 1918 р. в зв'язку з пропозицією Міністра освіти надіслати представ­ників до Комісії. Рада обрала О.Левицького та П.Тутківського, зажадавши вияснити персональний склад Комісії, збільшити в ній кількість представників УНТ до 1/2 складу. Делегація мала повідомити, „що наукове товариство само мало на думці пере­творитися в Українську Академію наук і приступити до витворення статуту її". Рада ставила за обов'язкову умову, щоб всі видання

¹⁰⁰ ДАКО, ф.Р2793, оп.2, спр.90, арк. 19.

¹⁰¹ Там само, оп.1, спр.22,.арк. 33-35.

¹⁰² Там само, оп:2, спр.315, арк. 3. -
ИЯ Там само, арк. 4—4 зв.

УАН були україномовні, а інші мови могли б вживатися лише для резюме. Було винесено рішення про створеня власної комісії „в справі утворення і здійснення Академії наук", яка діяла б паралельно і в певній згоді з комісією при Міністерстві освітгі⁰⁴.

Вже 23 червня питання про УАН було поставлено на загальних
зборах ^УНТг яжЬзнрву закріпили право пріоритету товариства у
розвитку ідеї національної Академії, зробили наголос на
необхідності її виключно національного характеру. Разом з тим
було прийняте пояснення М.П.Василенка, передане О.Левицьким,
що „організація УАН +- справа державна і переходить до Мініс­
терства освіти"¹⁰⁵.

Позиція членів УНТ залишилася, в принципі, незмінною. Всі одностайно виступили за створення УАН, але шляхом органічного виростання її з УНТ, яке вже має свою усталену структуру (секції, видавництво, музей), наукові видання. Саме цю ідею обстоював М.С.Грушевський, і по приїзді до Києва 1924 р. він фактично почне реституювати в рамках УАН діяльність підрозділів УНТ, опираю­чись на його колишніх членів, які поділяли його погляди у 1918 р. (О.Грушевський, Є.Тимченко, О.Яната, П.Тутківський). Це стане продовженням старого конфлікту.

На загальних зборах було підняте також питання про фунда­торів УАН і висловлено здивування діями члена УНТ М.П.Васи­ленка, який віддав важливу справу „людям маловідомим на Україні і до сеї пори не чути про таких людей як проф. М.Грушевський, акад. В.М.Перетц... А між тим у Києві вже відомо, що тих людей дуже обходить справа організації Академії"¹⁰⁶.

Збори прийняли окрему постанову, вироблену СЛотоцьким, І.Стешенком, І.Огієнком, яка є дуже важливим документом і цитується повністю:

„УНТ ще з минулого року почало працювати над представ­ленням своєї установи на УАН, для чого обрано було спеціальну. комісію. Тепер же Н[ауковому] т[овариству] стало відомо, що

¹⁰⁴ ЦНБ, IP, ф. X, сгф. 32919, арк. 93.

¹⁰⁵ Там само, арк. 94 зв.

¹⁰⁶ Там само, арк. 95.

утворенням УАН клопочеться і Міністерство освіти, яке склало для цього комісію. УНТ вважало, що як стара українська наукова установа, воно повинно взяти якнайширшу і якнайближчу участь в організації АН. ,

А між тим справа організації комісії і запросини до неї відбуваються без участі і порозуміння з Науковим товариством, од якого перейнято ініціативу утворення УАН.

Висловлюючи свій жаль з приводу порушення законних громадських прав Української наукової інституції, загальні збори УНТ 23 червня сподіваються, що міністр освіти, який разом з тим є членом Щаукового] т[овариства], в дальшій праці над цією спра­вою прийме до уваги значення і ту роль, яку відігравало УНТ в науковій роботі,, що давало йому право на перетворення в Національну АН"¹⁰⁷. Резолюція змінила думку зборів товариства. Було вирішено утриматися від участі в комісії до вияснення всіх справ з М.П.Василенком.

Загальні збори ЗО червня ще більше поглибили конфронтацію, підкресливши необхідність занотувати у попередньому протоколі, що „організація Академії ведеться не громадським способом, а чисто бюрократично"¹⁰⁸. В газеті „Нова рада" з'явилася стаття, де також засуджувалася бюрократична робота навколо УАН (через урядову комісію, а не УНТ; на чолі комісії - мінеролог, хоч укра­їнська наука розвивалася під знаком філології; в комісії 11 призна­чених членів і всього 2 представники УНТ)¹⁰⁹.

М.П.Василенко пояснив делегації УНТ, що Міністерство освіти взяло на себе почин організації Академії, бо товариство „не скоро провело б ту справу", УАН має бути відкрита до осені. М.П.Васи­ленко не прийняв постанову УНТ як образливу, чого „він не може прийняти як міністр і "не заслужив як член Наукового това­риства"¹¹⁰. Однак збори УНТ все ж не змінили постанови. З подання проф. Багрія були заслухані пропозиції щодо створення Академії В.М.Перетца, який пропонував „ііеказеїший шлях", коли верховна

І*" Там само> арк. 95 зв.'

¹⁰⁸ Там само, арк .96 з»..

¹⁰⁹ Нова Рада. - 1918.- №102.

¹¹⁰ ЦІ1Б, IP, ф. X, сігр. 32919, аркІ

влада чи адміністрація розробляє лише основні пункти статуту і визначає перший склад академіків. Пропонувалося організацію УАН доручити проф. М.С.Грушевському, який „більше других потру­дився на ниві української науки". Збори вирішили все ж взяти участь у комісії¹¹¹.

Отже, як відзначає Т.Щербань, УНТ не було усунуте від роботи по створенню УАН, його члени увійшли до складу урядової комісії. І хоча Товариство мало свій проект заснування Академії, „уявлення УНТ щодо структури і функції Академії наук були бідніші, ніж концепція Вернадського-Василенка. Остання передбачала значний розвиток фундаментальних і прикладних наук, соціально-еконо-мічних дисциплін"¹¹².

На думку В.І. Онопрієнка і Т.О.Щербань, концепція Академії наук УНТ означала створення громадської організації вчених з гуманітарним ухилом» який складає ядро української культури. Згідно ж з ідеєю Вернадського-Василенка, УАН мала бути держан­ною інституцією з усім комплексом наук, а на базі УНТ можна було на відповідному рівні сформувати лише історично-філо-логічний відділ Академії наук¹¹³. Поряд з цим, дослідники визнають, що УНТ „маючи значний науковий потенціал і власну програму досліджень, завдяки відносній автономності від державного і партійного бюрократичного апарату було здатне виступати авто­ритетною альтернативою УАН". Негативні наслідки одержавлення -І науки показали пізніше, що досвід УНТ є актуальним як приклад І створення вільної від держаних структур наукової асоціації¹⁴. І У боротьбі двох концепцій УАН все ж неминуче мав перемогти напрямок, який підтримувала офіційна влада. Комісія на чолі з Н.І.Вериадськйм засідала з 9 липня по 17 вересня 1918 p., провела

¹'' Там само, арк. 96 зв. - 97.

¹'' Щербань Т. Чому було припинено діяльність УАН? //Вісник АП України. -

1992. - №7. - С. 84. Пор. „...в комісію увійшло лише 2 представники УІ IT,

вона діяла без консультацій з товариством" {Щербань Т.О. Фундагори.. -

С 34). '' Онопрієнко В.І., Щербань і.О. Українське наукове товариство: Вклад у

національну культуру //Вісник АИ України. - 1990. - N"11. - С. 73-74. ¹¹⁴ Там само. - С 75.

23 загальні засідання і 24 в підкомісіях. Врешті, 14 листопада був
затверджений законопроект про заснування У АН та призначено 12
перших академіків, а 27 листопада відбулися її перші установчі
збори"'

Значно пізніше, у 1929 р. М.С.Грушевський писатиме, що революція дала У АН місце і титул в старому історичному осередку, де „гурток „мрійників" вимріяв сей екзотичний на той час план'¹¹⁶. Але попервах ставлення М.С.Грушевського до новоствореної Академії було різко негативним, Що переносилося і на її фундаторів та організаторів. Михайло Сергійович вважав УАН 1918 р. непра-' вомірною, політичною маніфестацією гетьманату. Поширювалася думка, що законопроект про заснування УАН був затверджений* в день, коли Національний союз ухвалив скинути гетьмана і оголосив усі його акти, які виходитимуть з цього дня, недійсними¹⁷.

Відразу після падіння гетьманського уряду (15 грудня); М.С.Грушевський заходився наново створювати Академію. На засіданні ради УНТ 24 грудня 1918 p., де головував Гру шевський, було ухвалено „утворити комісію для розгляду та утворення статуту Академії наук", що мала складатися з голови УНТ -М.С.Грушевського, товариша голови і голів секцій.

Уряд Директорії УНР відмінив чинність підписаного гетьманом закону про заснування УАН. Членам УНТ було доручено перегля­нути статут Академії і подати свої пропозиції. 27 грудня 1918 рі були зібрані екстрениі засідання усіх секцій УНТ з цього приводу. Були висловлені два основні бажання: УНТ має пріоритетне право стати основою УАН, офіційною мовою академічних видань має бути українська, з іноземних - німецька, французька, англійська латинь. Внесені були також конкретні пропозиції щодо структурнш одиниць УАН. 28 грудня В.І.Вернадський звернувся до неодмінною секретаря Академії А.Ю.Кримського як до члена УНТ за роз'яснена

¹¹⁵ ЦНБ,IP, спр. 14831, арк. 10; Перший піврік існування УАН в Києві. - К.
1919. - С 28-30; Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту пре
заснування УАН у Києві. -К., 1919.

¹¹⁶ Там само, спр. 17239 арк. 7; Грушевсышй U. Ювілей львівських „Записок" і
постулату Української Академії наук //Україна. - 1930. - Бер. - квіт. - С. 8.1

¹¹⁷ Там само, ф. X, спр. 14831, арк. 10. .-

48

нями. Останній відповів, що УНТ „здавна носилося з ідеєю засну­вання УАН, вважає теперішній статут, вироблений міністерською комісією за часів міністра М.П.Василенка, дуже шкідливим з національного українського погляду, то й має подати до Директорії свій власний проект статуту, який од теперішнього відрізняється тільки деякими точками, що мають забезпечити чисто національний український характер Академії". Спільне зібрання УАН того ж дня постановило не погоджуватися на жодні зміни Статуту без розгляду зборів існуючої УАН¹¹⁸.

Розглядаючи цей факт, Т.Щербань вважає, що новий статут від УНТ так і „не було подано до уряду через короткочасність правління Директорії"¹¹⁹.

Насправді ж, 29 грудня на засіданні Ради М.СГрушевськиЙ вже повідомляв про роботу комісії по статуту ĄH, про підготовку перевиборів членів Академії, які має провести комісія по статуту разом з чотирма выборщиками, висунутими загальними зборами УНТ. На засіданні Ради 2 січня 1919 р. М.С.Грушевський інфор­мував, що всі документи відносно УАН (статут, штати тощо) подано уряду Директорії¹²⁰. Про всі ці заходи тоді ж розповів С.Єфремову С.В.ПетлЮра (щоденник 29 листопада 1927 p.).

Проте Директорія не підтримала основні принципові ідеї Грушевського відносно нової організації УАН. Подання УНТ, про те що статут гетьманської Академії є „дуже шкідливим з національ­ного українського погляду" ле було схвалене. В статут законом від 31 грудня 1918 р. внесли лише деякі зміни (українська мова видань та присяга академіків на вірність УНР). Та й ці зміни залежали не тільки від думки УНТ, а почасти від самої корпорації академіків (Спільне зібрання 16 грудня 1918 р. винесло рішення

¹¹⁸ Там само, ф. І, спр. 26122 ( прот. №6 від 28.ХП.1918). 1W Щербань Т. Чому було припинено діяльність УАН? - С. 84. • ¹²⁰ ЦНБ, IP, ф. X, спр. 32919, арк. 105. зв. - 106 зв; В автобіографії 1926 р. М.С.Грушевський відзначив цей момент, що став однією з причин відсутності титулу ВУАН на виданні: „З упадком гетьманщини брав участь в засіданнях Наукового .товариства, де тоді дебатувалось питання'про реорганізацію академії" (Винар Л. Автобіографія Михайла Грушевського з 1926-року. -Нью-Йорк; Мюнхен; Торонто, 1981. - С 29).

про українську мову видань) та від членів Директорії (пункт про присягу)¹²¹. Прохання ввести додатково членами УАН 8 обранців УНТ також не було задовільнено. З цього приводу Д. Антонович 5 січня 1919 р. писав М.Грушевському: „Сталася якась не зовсім вияснена для мене в справі Академії помилка. Учора в засіданню

Академії було оголошено невеликі зміни (одна Чи дві) в статуті Академії з наказу Директорії. Що це значить; чи це контрпроект взяв гору, чи це: просто ранщіе, ніж Наукове товариство подало свій законопроект, Директорія встигла затвердити ті зміни, я ще не вияснив, бо не бачився кілька день з Винниченком. При першому ж побаченні з ним цю справу виясню"¹²². Слід відзначити також, що деякі члени УНТ, які з самого початку брали участь у діяльності УАН 1918 p., виступили проти заходів М.С.Грушевського (Б.О.Кістяківський, А.Ю.Кримський, В.Л.Модзалевський)²³.

Всі 1ці перипетії стали предметом жвавого обговорення в істо­ріографії. Так, автори книги про М.П.Василенка однозначно твер­дять, що керівництво УНТ (і, звісно, в першу чергу, М,С.Грушевський) з приходом Директорії УНР намагалося знищити Українську Академію наук. Вони добилися скасування автономії УАН від державної влади, а для себе - асигнування 29 тис. крб. на видання з українознавства. Цим дослідники намагаються пояснити, чому, коли Директорія УНР евакуювалася, УАН залишилася у Києві і надіслала на зустріч більшовикам А.Кримського. Раднарком України беззастережно підтримав і визнав чинною вже створену УАН, чому „порадувався Василенко". "Цю ідилію зруйнували дені-кінці, які навіть україномовну вивіску Академії наук зняли з її будинку. Тоді Спільне зібрання вирішило добитися визнання і цієї влади. До уряду Денікіна в Ростов-на-Дону була виряджена делегація. Поїхав і сам В.І.Вернадський. Президент УАН згодився

на значні поступки: перейменування УАН на Київську АН, запровадження російської мови і навіть статуту Російської АН,

¹²¹ ЦНБ, IP, ф. X, спр. 14831, арк. 12-15, 19.

¹²² ЦДІА України (Київ),.ф?1235, спр. 326, арк. 107.

. ¹²³ Полонська-Василенко #.Д~Українська Академія наук. - Мюнхен, 1955. - Ч. 1.
- С 17. - (Посилання на щоденник В.Л.Модзалевського 1918 р. та спогади
архієпископа Сильвестра Гаевського).

■ ■ ■ ł ' ■