СПИННИЙ МОЗОК. ГАЛЬМУВАННЯ 16 страница

Грип, який людина переходила на ногах, загрожує ускладнен­нями. До них належать бронхіти, запалення легень, плеврити, за­палення верхньощелепних пазух, запалення середнього вуха, ускладнення на серце, легені, нирки, суглоби, іноді виникає за­палення мозкових оболонок (грипозний менінгіт) і самого мозку (грипозний енцефаліт).

Профілактика грипу полягає в тому, що хворих ізолюють від здорових, щеплять живу вакцину з вірусу того типу, який цирку­лює в цей період. Дуже велике місце в боротьбі з захворюванням посідають профілактичні заходи і додержання правил особистої гігієни (правильний режим дня, провітрювання і вологе приби­рання приміщень). Неабияке значення в профілактиці грипу має загартовування організму.

Парагрипозна інфекція дуже схожа на грип. Відрізнити її від грипу може тільки лікар. Збудник цієї інфекції — також вірус. Парагрипозна інфекція має легшу форму, ніж справжній грип. Зви­чайною ознакою захворювання є катар верхніх дихальних шляхів. Це захворювання також може спричинити ускладнення. Профі­лактичні заходи ті самі, що й при грипі.

До гострих респіраторних захворювань належить заразний не­жить. Людина може перехворіти ним кілька разів протягом жит­тя. Збудником його є вірус, а джерелом зараження-—хвора лю­дина. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом. Озна­ки захворювання — велика кількість водянистих виділень з носа, чхання, важке носове дихання. Іноді гострий заразний нежить су­проводиться кашлем, спричиненим ураженням верхніх дихальних шляхів. Особливо висока сприйнятливість до цього захворювання в дітей. Профілактика полягає в додержанні санітарно-гігієніч­них правил, провітрюванні і вологому прибиранні приміщень.

Ентеровірусні інфекції. Збудниками ентеровірусних захворю­вань є кишкові віруси (ентеровіруси). Вони містяться в кишках хворих і виділяються з калом. Ентеровіруси можуть оселятися і в слизовій оболонці глотки. Інфекція поширюється повітряно-крап­линним шляхом, а також через калові маси ^ворих. В основному це хвороби дитячого віку, оскільки в дорослих вже на той час

виробляється до них імунітет. Ентеровірусна інфекція може мати різні клінічні форми. Зокрема, буває серозний менінгіт, епідеміч­на міалгія, герпетична ангіна. Серозний менінгіт — це запалення мозкових оболонок. Захворювання починається гостро, із значно­го підвищення температури, різкого головного болю, нудоти, супро­водиться частим блюванням. Іноді спостерігаються біль у животі, марення, конвульсії. Проявами епідемічної міалгії є гарячка, силь­ний м’язовий біль у ділянці грудей, спини, живота, рідше рук, ніг. Перебіг хвороби важко відрізнити від апендициту, панкреатиту, грипу, плевриту. Герпетична ангіна починається із запального про­цесу в зіві з появою на слизовій оболонці пухирців, заповнених рі­диною. Профілактика цих захворювань така сама, як і при грипі.

Поліомієліт. Збудником поліомієліту — дитячого паралічу — є вірус. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом, а та­кож через фекалії. Інкубаційний період триває від 2 до 35 діб. Хвороба починається з підвищення температури тіла, нездужан­ня, головного болю, іноді блювання, болю в кінцівках. Пізніше можуть виникнути паралічі. В 1955—1958 рр. у нашій країні були невеликі спалахи поліомієліту. Нині це захворювання в СРСР майже зовсім не трапляється.

Боротьбу з поліомієлітом було розпочато у США А. Сейбіном, у нас її продовжили М. П. Чумаков і А. О. Смородинцев. Діти підлягають вакцинації з двомісячного віку. Ревакцинацію прова­дять в 1, 2...З роки, 7...8 років.

Діти, які перебували в контакті з хворими, допускаються в колектив через 20 діб.

Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Збудник хвороби Бот- кіна — вірус, який має високу стійкість у зовнішньому середовищі, його життєздатність зберігається протягом 2 год при температурі +56° С, кип’ятіння вбиває його лише через ЗО хв. Сухий вірус збе­рігає життєздатність протягом одного року, а заморожений — про­тягом кількох років. Проте він дуже чутливий до дезинфікуючих засобів—хлорного вапна, карболової кислоти. Джерелом інфек­ції є хвора людина.

Хвороба розвивається поступово: трохи підвищується темпера­тура, з’являється нездужання, нудота, гіркість у роті, біль у жи­воті, особливо в ділянці печінки, можуть бути блювання і пронос, іноді нежить, біль під час ковтання. Отже, в одних випадках хво­роба може нагадувати грип, в інших — шлунково-кишкові захво­рювання. Сеча набуває темно-жовтого забарвлення, стає схожою за кольором на пиво, кал знебарвлюється і нагадує сиру глину. Як правило, поступово починає розвиватися жовтяниця.

Профілактика хвороби Боткіна — додержання санітарно-гігіє­нічних правил, боротьба з мухами, додержання особистої гігієни і гігієни житла. Хворого ізолюють і кладуть у лікарню. Вдома роблять дезинфекцію речей хворого і місць загального користу­вання. Дітям, які були в контакті з хворим на гепатит, з метою профілактики вводять гамма-глобулін, який знижує захворюва­ність у 7 разів.

Глистяні інвазії. Гельмінтози — хвороби, спричинювані парази­тичними червами (гельмінтами). Ці черви можуть паразитувати в кишках, печінці, легенях та інших органах тіла людини. Зара­ження гельмінтами відбувається внаслідок проникнення в орга­нізм їхніх яєць і личинок. Яйця і личинки глистів дуже малі, і по­бачити їх можна лише в мікроскоп. Зараження відбувається водно-харчовим шляхом, через їжу, забруднену мухами, а також че­рез брудні руки. У дітей, заражених глистами, спостерігається під­вищена втомлюваність і збудливість нервової системи, неспокій­ний сон, поганий апетит, головний біль, знижена працездатність. До глистяних належать захворювання, спричинені аскаридами, во­лосоголовцем, гостриками, стьожковими червами.

Збудником аскаридозу є аскариди — круглі черви 15...20 см завдовжки, що живуть у тонкій кишці. Протягом доби самка від­кладає близько 200 000 запліднених яєць, які з калом виділяють­ся назовні і дозрівають у грунті до личинкового стану. Потрапив­ши в організм людини, личинки проникають у вени кишок, печінку, серце і малим колом кровообігу'—в легені. Далі, рухаючись по ди­хальних шляхах, вони доходять до ротової порожнини, заковту­ються, знову потрапляють у кишки і розвиваються там до дорос­лої форми. Джерелом інвазії є людина. Аскариди, виділяючи шкідливі речовини, діють на нервову систему, тому в дитини, за­раженої аскаридами, може спостерігатися і легка непритомність, і головний біль, підвищена дратливість, безсоння, зниження пра­цездатності, а при сильному зараженні — судороги.

Волосоголовець в дітей зустрічається досить часто. Це круглий черв’як ЗО...55 мм завдовжки. Паразитує в товстій кишці. Відкла­дені самкою яйця потрапляють у зовнішнє середовище і дозріва­ють протягом двох або більше тижнів, залежно від температури і вологості. Джерелом інвазії є людина. Зараження відбувається, якщо не додержувати санітарно-гігієнічних правил — вживати в їжу немиті овочі, фрукти, ягоди, сиру воду. Ознаки захворювання дуже подібні до тих, які спостерігаються при аскаридозі.

Щоб запобігти зараженню аскаридами і волосоголовцем, слід добре мити руки перед їдою, овочі і фрукти, обрізати нігті, проти­рати в шкільних приміщеннях ручки дверей (особливо в туалетах) і сходові поруччя дезинфікуючими розчинами.

Гострики живуть у тонкій і товстій кишках. Розмір самки не більш як 9...12 мм, а самця — 2,5 мм. Самки відкладають яйця біля заднього проходу і на статевих органах, після чого гинуть. Живуть гострики не довше ніж 3...4 тижні. Джерелом інвазії є людина. Для цього захворювання характерне самозараження, яке відбувається внаслідок розчухування ділянки заднього проходу через сильний свербіж. Яйця гостриків прилипають до рук, заби­ваються під нігті і переносяться на їжу. З тіла, особливо з рук, яйця потрапляють на постільну білизну, а з пилом — на їжу і в ротову порожнину.

Профілактика полягає в додержанні санітарно-гігієнічних пра­вил (чистота, вологе прибирання приміщення, особиста гігієна 1.

Свинячий ціп’як — це збудник дуже серйозної глистяної хворо­би. його довжина 1,5...2 м. У тонкій кишці людини він може жи­ти кілька років. Остаточним його хазяїном є людина, а проміж­ним — свиня, собака, кішка, що поїдають корми з личинками сви­нячого ціп’яка. Людина заражується, вживаючи м’ясо, яке було не досить добре термічно оброблене. Ознаки хвороби — втрата апетиту, нудота, іноді блювання, слинотеча, запаморочення, голов­ний біль. До профілактичних заходів належать санітарна пере­вірка м’яса і повноцінна термічна обробка м’ясних продуктів.

Аналогічне захворювання спричинює бичачий ціп’як.

Широкий стьожковець також спричинює глистяне захворюван­ня людини. У широкого стьожківця складний цикл розвитку. Спо­чатку його личинки паразитують у рачках-циклопах, а потім у ’м’язах риби, наприклад щуки, окуня. Через непроварені або не- прожарені рибні страви цей глист переходить до людини.

Ехінокок — стьожковий черв 2...6 мм завдовжки. Проміжний хазяїн — людина і сільськогосподарські тварини. Остаточним ха­зяїном є собака, вовк, шакал. Живі зародки ехінокока можуть потрапляти в ротову порожнину людини з язика або шерсті со­баки.

Ехінокок уражує печінку людини, рідше легені або головний мозок. У цих органах утворюється пухир, всередину якого, як пальці рукавички навиворіт, заходять численні головки майбутніх ехінококів.

Профілактичні заходи — ретельне миття овочів і ягід, зібраних у лісі, миття рук після контакту з собаками.

Кишкові інфекції. До гострих кишкових інфекцій належать че­ревний тиф, паратиф, дизентерія, холера.

Черевний тиф і паратифи А і В — тяжкі інфекційні захворю­вання, що уражують людей будь-якого віку. Збудники-—тифозні палички — нестійкі до дезинфікуючих засобів. Інкубаційний період триває від 2 діб до 3 тижнів. Джерелом захворювання є хворі люди і бактеріоносії. Хвороба розвивається поступово. Людина відчуває слабість, швидку втомлюваність, головний біль, погано спить. Температура невпинно підвищується і на кінець першого тижня досягає 39...40°С. Через 4...5 діб після захворювання на животі і грудях з’являється рожевий висип, який при натискуван­ні зникає. Під час хвороби протягом 2...3 тижнів людина не при­ходить до пам’яті, марить. З четвертого тижня починається оду­жання.

У профілактиці захворювання велике значення мають санітар­но-гігієнічні заходи. Хворих госпіталізують. Місця загального ко­ристування обробляють розчином хлорного вапна, регулярно про­мивають бачки та інші місткості з перевареною водою. Дітям 7 років і старшим навесні роблять щеплення.

Дизентерія спричинюється дизентерійними паличками. Ці мікро­би при нагріванні до 60° С гинуть через 10 хв, під дією прямого сонячного проміння в калі — через ЗО...40 хв, у воді при темпера­турі +4° С залишаються життєздатними до 200 діб. Інкубаційний період триває 17 діб. Джерелом інфекції є хвора людина або бак- теріоносій. Зараження відбувається через немиті руки, забрудне­ну мухами їжу, сиру воду тощо. Ознаки захворювання — висока температура, біль у животі, болючі позиви до випорожнення, ча­сті випорожнення (до 20...30 разів за добу), кал рідкий зі слизом, а іноді з кров’ю. На дизентерію найчастіше хворіють діти до­шкільного і молодшого шкільного віку. Профілактичні заходи по­лягають в ізоляції хворого, дезинфекції в місцях загального ко­ристування і особистій гігієні.

Збудником холери є холерний вібріон. Він тривалий час збері­гає життєздатність — у свіжих випорожненнях до 3 діб, у маслі до ЗО діб, але нестійкий до високих температур. Інкубаційний пе­ріод триває від кількох годин до 5 діб. Джерелом інфекції є хво­рі люди і бактеріоносії. Зараження відбувається через брудні руки, воду, харчові продукти. Ознаки хвороби: рідкий кал без за­паху, слизу і крові, блювання. Хворий худне, температура знижує­ться до 35...34° С. Профілактичними заходами є: вживання перева­реної води, миття рук, додержання чистоти житла, двора.

Хвороби очей. Трахома — інфекційне захворювання слизової оболонки очей, яке характеризується її потовщенням, утворенням фолікулів, а згодом — рубця. Збудник трахоми — вірус. Заражен­ня відбувається через брудні руки, спільні рушники, носовички, по­душки тощо. При трахомі на повіках, там, де слизова оболонка очей переходить на очне яблуко, з’являється бугристий шорсткий валок, вкритий великою кількістю зернистих фолікулів. Поступо­во цей процес охоплює всю верхню повіку, і вона під вагою валка опускається, надаючи обличчю сонливого виразу. Це перша ста­дія хвороби. Друга стадія починається розпадом і перетворенням фолікулів у рубцеву тканину. Третя й четверта стадії характери­зуються тим, що всі уражені ділянки слизової оболонки очей пере­творюються на рубцеву тканину. Згодом починається помутніння рогівки і утворення виразок, що веде до розвитку більма, різкого погіршення зору і навіть до повної втрати його.

Профілактика полягає в санітарній освіті, виробленні санітар­но-гігієнічних навичок і навичок особистої гігієни.

Кон’юнктивіт — гостре запалення слизової оболонки ока і повік. Кон’юнктивіт виникає внаслідок потрапляння в око різних мікро­бів, подразнення пилом, брудом, різким світлом тощо. Ознаки за­хворювання — світлобоязнь, відчуття паління, тяжкості в очах. Хворому здається, ніби його очі запорошені. Між повіками скуп­чується гній. Гостре запалення триває 1...3 тижні. Профілактика хвороби полягає в додержанні санітарно-гігієнічних правил (чи­стота рук, білизни, приміщення).

Ячмінь — гостре гнійне запалення волосяного мішечка вій і сальної залози. Збудник-—стафілокок. На краю повіки утворює­ться болюча припухлість, на якій з'являється гнійна головка. Про­філактика полягає в додержанні санітарно-гігієнічних правил (чи­стота рук, рушника, носовичка), а також у вживанні їжі, багатої на вітаміни А, В₁₂, свіжі овочі, фрукти.

Гігієнічне виховання і санітарна освіта. Гігієнічне виховання і санітарна освіта є невід’ємною частиною комуністичного вихован­ня підростаючого покоління. Вони спираються на досягнення су­часної медицини.

У школі, враховуючи вікові особливості дітей, у зрозумілій і доступній формі пояснюють значення і смисл кожної гігієнічної навички. Виховання гігієнічних знань, умінь і навичок в учнів є справою вчителя й медичних працівників школи. Від того, як вони організують процес санітарної освіти, залежить свідоме ставлен­ня учнів до свого здоров’я.

Завданням вчителя і медичного працівника є також організація санітарної самодіяльності учнів. Загальношкільний санітарний пост веде спостереження за санітарним станом школи, її примі­щень, за виконанням учнями правил особистої гігієни. Класні са­нітарні пости стежать за виконанням правил особистої гігієни, за чистотою класу, його провітрюванням.

Всі учні повинні брати активну участь в озелененні земельної ділянки школи, проводити санітарно-оздоровчу роботу. Під керів­ництвом лікаря учитель організовує бесіди з учнями на санітарно- оздоровчі теми. Велике значення мають бесіди лікаря і вчителя з батьками про профілактичні заходи щодо боротьби з тією або іншою хворобою.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які загальнодержавні заходи привели до зниження захворюваності в СРСР?, 2. Що таке інфекційні захворювання і які організми належать до їхніх збудників? 3. Які основні шляхи поширення інфекцій? 4. Які загальні принципи профілактики інфекційних захворювань? 5. Що таке інкубаційний період і пе­ріод провісників? 6. Які ви знаєте найбільш поширені інфекційні хвороби, якими збудниками вони спричинюються і в чому вони виявляються? 7. Чим спричинює­ться грип, яка загальна картина цього захворювання і які заходи профілактики цієї хвороби? 8. Які збудники поліомієліту, які симптоми цього захворювання і запобіжні заходи? 9. Які глистяні захворювання ви можете назвати і які за­ходи профілактики? 10. Які вам відомі кишкові інфекції і як їм запобігти? 11. Які захворювання очей ви знаєте і як запобігти цим хворобам?

Стор.

Вступ..................................................................................................................................... З

Розділ І. Закономірності росту і аозвитку дітей молодшого шкільного віку 5

§ 1. Фрганізм людини як єдине ціле....................................................................................... 5

§ 2. Закономірності росту і розвитку дітей.............................................................................. 6

Розділ II. Анатомія, фізіологія і пгієна нервової системи дітей молодшого шкільного віку............... 9

§ 3. Нервова система і нервова тканина................................................................................... 9

§ 4. Спинний мозок. Гальмування ..................................................................................... 13

§ 5. Автономна (вегетативна) нервова система......................................................................... 17

§ 6. Будова і функції головного мозку Г '. 7......................................................................... 19

Розділ III. Анатомія, фізіологія і гігієна аналізаторів у дітей молодшого шкільного віку................ 25

§ 7. Аналізатори. Зоровий аналізатор ................................................................................. 25

§ 8. Слуховий аналізатор і вестибулярний апарат................................................................... ЗО

§ 9. М’язово-суглобовий, смаковий, нюховий та шкірний аналізатори . . 33

Розділ IV. Вища нервова діяльність дітей молодшого шкільного віку . . _/ 36

;/§ 10. Умовні рефлекси — основа вищої_нервов.ої_ліяльності.......................................... 36,

§ 11. Гальмування умовтгітх рефлексів.................................... —«-.......................................... 40

§ 12. Рух і взаємодія кіркових процесів................................................................................ 42

§ 13. Сон, сновидіння і гіпноз............................................................................................. ^45

§ 14. Особливості ВИЩОЇ нервової ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЄД. *»*-, . . ; ТЯГ

§ 15. Гігієнічні вимоги щодо організації розумової праці молодших шко­лярів ................. ...... 54

Розділ V. Опорно-рухова система дітей молодшого шкільного віку ... 59

§ 16. Скелет................................................................................................................. 59

§ 17. М’язи ................................................................................... :....................................... 69

§ 18. Гігієна опорно-рухової системи.................................................................................... 72

§ 19. Шкільне навчальне приміщення і навчальне обладнання...................................... 75

Розділ VI. Кров............................................................................................................ 78

§ 20. Внутрішнє середовище організму. Кров.................................................................. 78

§ 21. Тканинна рідина і лімфа.................................................................................. - . . 83

§ 22. Фізіологія крові ........................................................................................................ 85

§ 23. Імунітет..................................................................................................................... 88

Розділ VII. Серцево-судинна система дітей молодшого шкільного віку . . 90

§ 24. Будова серця.............................................................................................................. 90

§ 25. Робота серця.............................................................................................................. 93

§ 26. Кровоносні судини. Рух крові і лімфи в організмі................................................... 97

§ 27. Порушення діяльності серцево-судинної системи ........ 101

Розділ VIII. Дихання дітей молодшого шкільного віку............................................................... 104

§ 28. Будова і функції органів дихання...................................................................... 104

§ 29. Механізм дихання...................................................................................... 109

§ ЗО. Обмін газів у легенях і тканинах........................................................................ 111

§ 31. Регуляція дихання............................................................................................ 112

§ 32. Вікові особливості голосового апарату...................................................................... 114

§ 33. Порушення діяльності і захворювання органів дихання. Значення чи­стого повітря......... 115

Розділ IX. Травлення дітей молодшого шкільного віку.............................................................. 118

§ 34. Будова і функції органів травлення................................................................... 118

§ 35. Узгодженість діяльності органів травлення......................................................... 127

§ 36. Харчування дітей..................................................................................................... . 129

Розділ X. Обмін речовин дітей молодшого шкільного віку......................................................... 134

§ 37. Процеси обміну в клітині і в організмі в цілому.................................................. 134

§ 38. Обмінні й енергетичні процеси в організмі.......................................................... 141

§ 39. Вітаміни . ............................................................................................................... 142

Розділ XI. Видільна система дітей молодшого шкільного віку ..... 146

§ 40. Значення і будова сечовидільної системи............................................................ 146

§ 41. Утворення сечі................................................................................................ 148

§ 42. Вікові особливості будови і функції органів виділення........................................ 150

Розділ XII Шкіра. Загартування організму........................................................................ 151

§ 43. Будова і функції шкіри. Профілактика шкірних травм......................................... 151

§ 44. Гігієна шкіри дитини і профілактика шкірних захворювань .... 156

§ 45. Загартовування дитячого організму ..................................................................... . 158

Розділ XIII. Залози внутрішньої секреції дітей молодшого шкільного віку 161

§ 46. Регуляція функцій організму гормонами залоз внутрішньої секреції 161

§ 47. Залози змішаної секреції. Статеве виховання дитини.................................... 169

Розділ XIV. Гігієнічні вимоги до середовища, що оточує учнів.............................. 172

§ 48. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будинку школи..................................... 172

§ 49. Мікроклімат школи.......................................................................................... 173

§ 50. Гігієнічні вимоги до освітлення, водопостачання і санітарного ста­ну школи.................... 175

Розділ XV. Профілактика дитячик захворювань................................................................ 177

§ 51. Загальні відомості про хвороб|г й захворюваність дітей....................................... 177

§ 52. Основні інфекційні хвороби дитини та профілактика їх . . . „ . 180

І

Ч

Оксана Леонтьевна Петришина,

Елизавета Прокофьевна Попова

Анатомия, физиология и гигиена детей младшего школьного возраста

Допущено Министерством высшего и среднего специального об­разования СССР в качестве учебного пособия для учащихся пе­дагогических училищ

Головное издательство издательского объединения «Вы- ща школа» (252054, Киев-54, ул. Гоголевская, 7)

(На украинском языке)

Редактор Н. I. Ромась Оправа художника В. I. Дейниченка Художній редактор М. М. Панасюк Технічний редактор А. I. Омоховська Коректор Л. Г. Батшеева

Інформ. бланк № 6157

Здано до набору 20.10.81. Підп. до друку 01.03.82. Формат 60х90¹Д_в. Папір друк. № 2. Літ. гарн. Вис. друк. 12 + 0,5 вкл. + 0,25 форз. друк. арк. 15,13 фарб.-відб. 1^63 + 0,42 вкл. + 0,23 форз. обл.-вид арк. Тираж 20 000 пр. Вид № 5245. Зам. № 1—1744. Ціна 65 к.

Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа», 252054, К.иїв-54, вул. Гоголівська, 7.

Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига», 252057, Київ, вул. Довженка, 3.

У Головному видавництві видавничого об’єднання «Вища школа» в 1982 році вийдуть у світ нові книги:

Хрипкова А. Г. Вікова фізіологія. Навч. посібник для пед­інститутів. Мова українська (пер. з рос.). 19 арк. 80 к.

Подано загальні відомості про закономірності росту і роз­витку дітей та підлітків. Висвітлюються питання спадковості і розвитку фізіології нервової системи і вищої нервової діяль­ності, аналізаторів і опорно-рухового апарату, залоз внутріш­ньої секреції. Особливу увагу приділено віковим особливостям крові і кровообігу, дихання, травлення, обміну речовин і енер­гії, виділення.

Для студентів небіологічних спеціальностей.

Тимченко А. Д. Биология с основами генетики и паразито­логии. Лабораторный практикум. Учеб. пособие для мединсти­тутов. Язык русский. 23 л. 1 р. 40 к.

На основе принципов эволюционного развития органичес­кого мира разработаны лабораторные занятия по всем разде­лам курса биологии. Описаны современные методы изучения структур, функции и обмена веществ клетки. Приведен краткий словарь основных биологических терминов.

Для студентов всех факультетов медицинских институтов.

Шановні товариші!

Ці книги можна замовити в магазинах облкниготоргів і облспоживспілок, а також у спеціалізованих магазинах «Кни­га — поштою» (252117, Київ-117, вул. Попудренка, ЗО).

. Центральна і периферична нервова система людини

»зон; 2 — спинний мозок; 3 — соматичні нерви; 4 — вегетативні нерви.

Таблиця II. Автономна (вегетативна) нервова система людини: 1 — симпатична частина; 2 — парасимпатична частина; 3 — симпатичний стовбур.

Таблиця III. Головний мозок людини в розрізі (А) і знизу (Б):

1 — довгастий мозок; 2 — міст; 3 — середній мозок; 4 — мозочок; 5 — проміжний мозок; 6 — півкулі ве­ликого мозку.

Таблиця IV. Основні зони кори великого мозку людини із зовнішнього (А)

і внутрішнього (Б) боків:

/ — рухова зона; 2 — зорова зона; 3 — слухова зона; 4 — нюхова зона; 5 — зона шкірно-м'язового

відчуття.

в

Таблиця V. Слуховий і зоровий аналізатори людини.

А — будова органа слуху: / — вушна раковина; 2 — зовнішній слуховий хід; З — барабанна перетинка; 4—6 — слухові кісточки середнього вуха; 7 — завитка; 8 — півколові канали; Б — око зовні: / — очне яблуко; 2 — очні м’язи; 3 — зоровий нерв; В — внутрішня будова ока і змениґеіПҐобернене зображення предмета на сітківці: / — білкова оболонка; 2 — рогівка; 3 — судинна оболонка; 4 — райдужна оболои ка; 5 — зіниця; 6 — сітківка; 7 — кришталик; 8 — склисте тіло; 9 — зоровий нерв.

Таблиця VI. Формені елементи крові (А) і будова органів дихання (Б) людини:

/ — натуральна кров під мікроскопом; II — забарвлена кров під мікроскопом; / — еритроцити; 2 — лейкоцити; 3 — хрящі гортані; 4 — трахея; 5 — бронхи; 6 — бронхіоли; 7 — легенева тканина; 8 — ле­генева артерія; 9 — легенева вена.

Таблиця VII. Схема кровообігу людини:

І — праве і ліве передсердя; 2 — правий і лівий шлуночки; 3 — аорта; 4 — артерії, що несуть кров до голови і шиї; 5 — черевна аорта; 6 — ворітна вена; 9 — легенева артерія; 10 — легеневі вени; II — ка­піляри великого кола; 12 — капіляри малого кола. Стрілками вказано напрям течії крові.