СПИННИЙ МОЗОК. ГАЛЬМУВАННЯ 12 страница
чення жиру в організмі, тимчасом як їжа, багата на вуглеводи, але бідна на жири, посилює накопичення жиру. Кількість жиру в харчовому раціоні не повинна перевищувати кількості білків. Надлишок жиру особливо шкідливий для дитячого організму.
Потреба в жирах неоднакова у людей різного віку. Для молодших школярів вона становить 70...80 г, для дітей 11...15 років :—
90.. . 100 г і для юнаків 15... 18 років-—95... 100 г на добу.
Добову потребу в білках, жирах і вуглеводах для різних вікових груп подано в табл. 12.
Таблиця 12. Добові норми білків, жирів і вуглеводів у їжі дітей
і дорослих, г
|
Обмін мінеральних солей. Крім органічних сполук в їжі містяться різні мінеральні речовини, до складу яких входять кальцій, фосфор, залізо, йод та інші елементи. Ці речовини не є енергетичним матеріалом, проте необхідні людині, без них вона не може існувати, оскільки ці речовини входять до складу всіх тканин організму і постійно витрачаються в процесі життєдіяльності його. В порівняно великих кількостях в організмі містяться такі елементи, як кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, і в дуже малих кількостях — мідь, цинк, бром, магній, йод, залізо. Добова потреба людини в солях майже повністю покривається тією кількістю їх, що міститься в їжі, тому поповнення кількості мінеральних солей, які витрачає організм, звичайно не контролюється. В їжу додають лише кухонну сіль ЦаС1. Кухонна сіль потрібна людині для підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму, для утворення соляної кислоти в шлунковому соці.
ГІроте слід приділяти спеціальну увагу сольовому складу їжі для дітей, оскільки солі використовуються організмом для росту різних органів, наприклад кісток, зубів, а також для кісткового мозку, в якому утворюються еритроцити.
Розглянемо докладніше значення деяких солей для організму.
Солі кальцію беруть участь в утворенні міжклітинної речовини кісткової тканини. Вони відіграють дуже велику роль у зсіданні крові. Водночас ці солі виконують в організмі й інші важливі функції.
Чим молодша дитина, тим більше солей кальцію необхідно для здійснення її нормальної життєдіяльності. Потреба в солях кальцію підвищується і в підлітків у період статевого дозрівання.
Солі фосфорної кислоти відіграють важливу роль не тільки в утворенні кісткової тканини, айв енергетиці клітини, в здійсненні нормальної діяльності нервової і м’язової систем, у процесах
всмоктування харчових речовин у кишках. Встановлено, що потреба в фосфорі збільшується під час напруженої розумової праці. Чим молодший організм дитини, тим більше фосфору потребує він. Солі фосфорної кислоти містяться в продуктах як рослинного, так і тваринного походження (горіхи, хліб, крупи, печінка, риба, яйця, молоко, сир, какао).
Солі магнію також беруть участь в утворенні кісткової тканини, нормалізують роботу серцево-судинної системи. При складанні харчових раціонів для дітей слід тгам’ятати, що вживання великої кількості магнію призводить до втрати організмом значної кількості кальцію, тому необхідно враховувати в раціоні вміст молока і молочних продуктів. Багато магнію в морській рибі, гречаній крупі, хлібі грубого помелу.
Солі калію необхідні для нормальної діяльності серцево-судинної системи. Вони посилюють сечовиділення, підвищують збудли* вість нервової і м’язової тканин. Солі калію містяться в гарбузі, кабачках, кавунах, яблуках, куразі, ізюмі, капусті.
Солі міді й заліза необхідні організмові в малих кількостях, проте вони відіграють важливу роль у кровотворенні, тканинному диханні. До харчового раціону дітей, особливо хворих з ознаками недокрів’я, рекомендується включати продукти, які містять багато солей заліза, міді (печінку, листяну зелень, селезінку, хліб, горіхи, моркву, фрукти, фруктові соки).
Иод має велике значення у життєдіяльності організму. В разі його нестачі розвивається захворювання щитовидної залози. Якщо в дитячому віці щитовидна залоза дістає недостатню кількість йоду, то у дитини розвивається кретинізм (малий зріст, розумова відсталість). Багато йоду міститься в морській капусті, кальмарах, крабах, морській рибі.
Кобальт потрібний організмові для нормалізації процесів кровотворення. Він входить до складу вітаміну В12- В разі нестачі його може виникнути недокрів’я. Багато кобальту в горосі, буряках, червоній смородині, полуницях.
Бром необхідний для нормалізації діяльності нервової системи, для врівноважування процесів збудження і гальмування. Багато брому міститься в м’ясній їжі.
Фтор потрібний організму для зубів. Брак його у воді призводить до карієсу, до руйнування емалі зубів.
Обмін води. Жодний процес, що відбувається в нашому організмі, не може здійснюватися без води. Вона є розчинником, в якому відбуваються всі біохімічні процеси. Поряд з цим вода безпосередньо бере участь у багатьох біохімічних реакціях у клітинах нашого тіла. В зв’язку з цим у людському організмі багато води.
Процентний вміст води в організмі залежить од віку людини. Чим молодша дитина, тим більше води міститься в її тілі. Так, у клітинах внутрішньоутробного плода людини і тварин вміст води досягає 95%, у клітинах новонародженого—-85, у клітинах дорослої людини —65%. З втратою води клітини стають менш активними.
Усі тканини містять воду, проте вміст її на одиницю маси певної тканини неоднаковий. Наприклад, кісткова тканина містить близько 22% води, м’язова — 75, серце — 79, нирки — 83, головний мозок — 85, кров — 92%.
Нормальна кількість води, яку дістає організм протягом доби, дорівнює втраті її. Це нормальний водний баланс організму. Проте величина його може бути різною. Так, у сильну спеку організм поглинає більше води і виводить значну кількість її з потом. Аналогічна картина спостерігається при інфекційних захворюваннях: людина вживає багато води і виводить її у великих кількостях з сечею, а в період зниження температури — з потом.
На рівень балансу води в організмі впливають і інші фактори, наприклад якість їжі (при вживанні солоних страв потреба у воді різко зростає), температура навколишнього середовища, а також стан організму (під час фізичної праці вживання води збільшується).
§ 38. ©ВМІННІ Й ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЦЕСІЇ В ОРГАНІЗМІ
Регуляція обміну речовин. Механізм регуляції обміну речовин нервово-гуморальний. Наприклад, експериментальне пошкодження у тварин ядер підгорбової частини (проміжний мозок) призводить до різкого збільшення виведення з організму азоту з сечею; в разі ушкодження сірого горба тієї самої ділянки порушується жировий обмін, настає ожиріння; пошкодження інших ядер викликає різке схуднення. Укол у дно четвертого мозкового шлуночка призводить до посилення вуглеводного обміну. Подразнення деяких ділянок підгорбової частини змінює також обмін води і мінеральних солей — втрата води організмом зменшується або збільшується.
В гуморальній регуляції обміну речовин беруть участь, а іноді мають вирішальний вплив залози внутрішньої секреції (щитовидна залоза, гіпофіз, острівцева частина підшлункової залози, яка виробляє гормон інсулін).
Обмін енергії. Про інтенсивність процесів обміну речовин роблять висновок за кількістю енергії, яку віддає організм за певний проміжок часу, найчастіше за добу. Одним з методів вивчення кількості енергії, яка вивільняється під час обміну речовин, є пряма калориметрія. Суть цього методу полягає в тому, що людину, яку досліджують, вміщують у дуже великий калориметр, обладнаний радіаторами, куди надходить вода певної температури. Вода, що тече по радіаторах, нагрівається під дією тепла, яке виділяється організмом (вся енергія, що вивільняється в нашому організмі, врешті-решт переходить у теплову). За різницею температур води, яка надходить у радіатори і виходить з них, а також за масою її роблять висновок про те, скільки енергії віддав організм за той чи інший проміжок часу.
Другий приклад — це непряма калориметрія, тобто визначення кількості енергії, що вивільнилася, за кількістю поглинутого з повітря кисню і виділеного в нього вуглекислого газу. Виявляється, що на здійснення корисної роботи організм витрачає 16...20% всієї енергії, яка вивільнилася. Решта енергії перетворюється на теплоту, необхідну для підтримання сталої температури нашого організму.
При зниженій температурі навколишнього середовища обмін речовин підвищується і теплопродукція посилюється. Зовсім інше спостерігається в разі підвищення температури навколишнього середовища.
Для регуляції температури людського тіла поряд із змінами теплопродукції має значення підвищення або зниження віддачі тепла крізь шкіру. Докладніше про це йтиметься в розділі XII.
АТФ— акумулятор і переносник енергії в клітині. Енергетичні ресурси клітини, нагромаджені в органічних сполуках, дуже великі. Якщо б окислювальні процеси в клітині здійснювались хаотично, це призводило б до сильного нагрівання її, а тим самим і до загибелі. Проте в клітини є ряд пристосувальних особливостей, які дають змогу уникнути такої небезпеки. По-перше, окислювальні реакції енергетичних резервів клітини — це багатоступінчастий процес, що починається на мембранах ендоплазматичної сітки і закінчується на мембранах мітохондрій. По-друге, енергія, яка вивільняється під час окислення органічних сполук, акумулюється АТФ — адено- зинтрифосфатом. Як відомо, під час цього процесу енергія, .що вивільнилася, перетворюється у багатий па енергію хімічний зв’язок, який виникає при перетворенні АДФ (аденозиндифосфату) на АТФ. В свою чергу, ця сполука віддає енергію, нагромаджену у вигляді хімічних зв’язків, на різні окислювальні процеси, які здійснюються в клітині.
§ 39. ВІТАМІНИ
Значення вітамінів. Для забезпечення життєдіяльності організму не досить, щоб у їжі були білки, жири і вуглеводи. Є ще й такі речовини, які сприяють зміцненню здоров’я, збільшують опірність організму проти застудних та інфекційних захворювань, підвищують працездатність. Ці речовини називаються вітамінами. У нашому організмі вітаміни відіграють важливу фізіологічну роль. Вони перетворюються на коферменти, тобто речовини, без яких не можуть функціонувати ферменти. Отже, наявність вітамінів в організмі — обов’язкова умова нормальної його життєдіяльності.
Серед вітамінів є речовини білкової природи, проте частина вітамінів має іншу хімічну структуру.
Більшість вітамінів утворюється в рослинах. Разом з рослинною їжею вітаміни потрапляють в організм тварин і людини. ^Малий вміст вітамінів у їжі призводить до гіповітамінозу, а повний брак їх — до авітамінозу. Авітамінозу в дітей звичайно передує гіповітаміноз, який супроводиться головним болем, появою дражливості, апатією, погіршенням апетиту, зниженням працездатності, уповільненням росту.
Перше припущення про те, що в рослинних продуктах містяться речовини, які запобігають цинзі, було висловлено ще в 1820 р. російським військово-морським лікарем Петром Вишневським.
У 1880 р. російський лікар М. І. Лунін, який займався експериментальним вивченням впливу різних харчових речовин на організм тварин, зробив велике відкриття. Миші, яким давали натуральну їжу, були цілком здоровими, росли і розвивалися нормально, тоді як миші, яким давали очищену суміш поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів), розвивалися погано, хворіли й гинули. М. І. Лунін дійшов висновку, що в натуральній їжі крім поживних речовин містяться ще якісь речовини, які мають життєво важливе значення.
Проте тільки через ЗО років після відкриття М. І. Луніна, в 1911 р., польський лікар Казимір Функ добув з рисових висівок кристалічну речовину, якій дав назву вітамін (віта — життя, мін — залишок аміаку). Тепер відомо близько 50 вітамінів. їх прийнято поділяти на дві групи — розчинні в жирах (ліповітаміни) і розчинні у воді (гідровітаміни). До першої групи належать вітаміни А, О, Е, К та ін., до другої — вітаміни С, Р, вітаміни групи В, РР.
Вітаміни, розчинні в жирах. Значення вітаміну А вивчено дуже добре. Він необхідний для нормального росту дитячого організму, тому його часто називають «вітаміном росту». Крім того, від вітаміну А в харчовому раціоні залежить збереження нормального зору. Так, в разі нестачі цього вітаміну виникає захворювання — так звана куряча сліпота, а в разі тривалої відсутності його — хвороба ксерофтальмія, яка призводить до сліпоти. Вітамін А забезпечує нормальний стан шкіри, слизових оболонок. Він має велике значення в профілактиці застудних захворювань.
Вітаміну А є багато в жирі й печінці морських риб, яловичій печінці, м’ясі морських риб, жирних оселедцях, ікрі, яєчному жовтку, молоці, вершковому маслі та ін. Речовина, з якої утворюється вітамін А, міститься і в ряді рослинних продуктів, що мають червоний і зелений колір. Це провітамін А — каротин, з якого в організмі в присутності жиру утворюється вітамін А. Фізіологічна потреба у вітаміні А становить 1 мг, а в каротині •— 3 мг на добу.
Кількість продуктів що містять і мг вітаміну А і 3 мг каротину, г
|
Вітамін О відіграє велику роль у раціоні харчування дітей. В разі нестачі його діти хворіють на рахіт, в їхніх кістках не
відкладаються солі кальцію і фосфору. У таких дітей повільно заростає тім’ячко черепа і пізно з’являються зуби. Кістки у хворої дитини розм’якшуються і під вагою власного тіла викривляються. Добова потреба у вітаміні Б становить 500 10 (інтернаціональних одиниць). У зимовий період, коли більша частина тіла дітей закрита одягом, організм відчуває нестачу цього вітаміну. Це може компенсуватися виробленням вітаміну з провітаміну за допомогою опромінення організму ультрафіолетовими променями.
Вітамін Е впливає на обмін речовин дитячого організму, нормалізує роботу статевих залоз у період статевого дозрівання. В разі нестачі цього вітаміну у батьків діти народжуються нежиттєздатними. Добова потреба у вітаміні Е у дітей становить 5 мг.
Багато вітаміну Е міститься у насінні злаків, наприклад пшениці, кукурудзи, і в інших продуктах рослинного походження.
Вітамін К було відкрито порівняно недавно. Це регулятор процесу зсідання крові. Вітамін К утворюється у товстих кишках мікрофлорою. Нестача цього вітаміну в організмі може виникати в разі приймання сульфамідних препаратів і антибіотиків, які пригнічують життєдіяльність кишкових бактерій. Вітамін К призначають дорослим і дітям при гемофілії. Цей вітамін є у шпинаті, кропиві, капусті, моркві, м’ясі, рибі, яйцях, печінці та інших продуктах.
Вітаміни, розчинні у воді. Вітамін С — протицинготний вітамін. В разі нестачі його у дитини розвиваються кровоточивість і припухлість ясен, виникає нездужання і підвищена стомлюваність, знижується опірність проти застудних захворювань. Особливо часто такий стан настає в дітей у зимовий і осінній періоди. Це пояснюється тим, що продукти за час зберігання втрачають значну частину вітаміну С. Потреба у вітаміні С безпосередньо залежить від таких факторів: віку, умов зовнішнього середовища, стану організму. Тепер Головною санітарною інспекцією СРСР прийнято й затверджено середні добові норми потреби дітей і дорослих у вітаміні С (табл. 13).
Шипшина | 0,7 | Капуста свіжа | |
Смородина чорна | Яблука антонівські | ||
Обліпиха | Горошок зелений | ||
Цибуля зелена | Капуста квашена | ||
Щавель | Картопля | ||
Суниці садові | Цибуля ріпчаста | ||
Агрус | Клюква | ||
Лимон | Морква | ||
Помідори | Виноград |
Кількість продуктів, що містить 10 мг вітаміну С (г) |
Таблиця 13. Добова потреба у вітаміні С людини у різні вікові періоди
|
Основним джерелом вітаміну С є продукти рослинного походження: картопля, капуста, листяна зелень, ягоди, фрукти та ін.
Вітамін Р було відкрито у 1936 р. Тривала нестача цього вітаміну спричинює зміни в організмі, подібні до змін в разі нестачі вітаміну С (ламкість кровоносних судин, слабість, млявість, біль у кінцівках). Вітамін Р благотворно впливає на кров’яний тиск, діяльність нирок, шлунка, кишок, нормалізує процес зсідання крові, сприятливо діє на функцію щитовидної залози. Особливо великий ефект спостерігається, якщо вітаміни С і Р використовувати разом. Добову потребу у вітаміні Р не встановлено, проте припускають, що вона становить приблизно 200 мг на добу. Найбільше вітаміну Р міститься у смородині, шипшині, апельсинах, капусті, помідорах, сливах, картоплі, моркві, зеленому горошку.
До вітамінів групи В належать вітаміни В), В2, В3, В4, В5, В6, В9, В12, Ві5. Вони є в їжі рослинного і тваринного походження.
Вітамін В і, що називається тіаміном, має велике значення для забезпечення нормальної діяльності центральної і периферичної нервової системи. Крім того, тіамін сприяє росту дитини. Нестача цього вітаміну викликає підвищену стомлюваність під час розумової праці, підвищену збудливість, біль у кінцівках, задишку, безсоння, посилене серцебиття. Тривала нестача вітаміну Ві в їжі призводить до тяжкого захворювання бері-бері. Добова потреба молодших школярів у цьому вітаміні становить 1,5 мг, дорослих —
З-мг на добу. Потреба у вітаміні Ві зростає в умовах низької і високої температур.
Вітамін В2 — рибофлавін — було відкрито в 1913 р. і тепер його добре вивчено. Нестача рибофлавіну призводить до головного болю, втрати апетиту, слабості, підвищеної стомлюваності, на слизовій оболонці рота виникають вогнища запалення, в куточках губ з’являються тріщини. Крім того, рибофлавін бере участь в обміні речовин, поліпшує роботу печінки і шлункову секрецію, відіграє роль у профілактиці недокрів’я. Добова потреба в ньому залежить од віку й характеру трудової діяльності. Так, у дітей 7... 14 років вона становить 2 мг, у підлітків 14...16 років — 3 мг на добу. В осіб, праця яких пов’язана з напруженням зору, добова потреба у рибофлавіні зростає.
Вітамін В9 — фолієва кислота — міститься в продуктах у дуже невеликих кількостях. Біологічно активного стану цей вітамін набуває у процесі травлення. Фолієва кислота стимулює кровотворення. В разі нестачі її гальмується дозрівання кров’яних клітин у кістковому мозку і перехід їх у кров. Внаслідок цього можуть розвиватися такі тяжкі захворювання крові, як анемія і лейкопенія. Потребу людини у вітаміні В9 не встановлено, проте орієнтовно вона становить 2—3 мг на добу. Фолієва кислота надходить в організм з харчовими продуктами і синтезується мікробною флорою кишок.
Вітамін В12 було відкрито в 1948 р. Він поліпшує склад крові. В разі недокрів’я його призначають разом з вітаміном В9. Крім того, він посилює білковий і жировий обміни і має антисклеротичну дію. Нестача його в організмі призводить до розладу кровотворення, злоякісного недокрів’я, порушення функцій нервової системи.
Вітамін В12 міститься в продуктах тваринного походження — м’ясі, яйцях, молоці, печінці.
Вітамін РР було відкрито в 1926 р. В разі нестачі його розвивається хвороба пелагра, ознаками якої є почервоніння шкіри, поява пухирців і утворення виразок. Після загоювання їх на шкірі залишаються темні плями. При пелагрі порушується діяльність травного каналу і нервової системи (можуть з’явитися галюцинації, розвиваються психози). Добова потреба у вітаміні РР залежить від віку і стану здоров’я. Для дітей вона становить 15 мг, дорослої людини — 25 мг на добу. Вітамін РР є в тих самих продуктах, які містять вітаміни Ві і В2 (табл. 14).
Таблиця 14. Вміст вітамінів В1, В2, РР в 100 г продуктів, мг
|
ЗАПИТАННЯ для ПОВТОРЕННЯ |
1. В чому полягає зв’язок між внутрішньоклітинним обміном речовин і обміном організму з навколишнім середовищем? 2. Що таке основний обмін?
3. В чому полягає особливість обміну речовин дитячого організму? 4. Як здійснюються в організмі білковий, жировий і вуглеводний обміни? 5. Що вам відомо про сольовий і водний обміни? 6. Як здійснюється обмін енергії і теплоти в організмі? 7. На які групи поділяють вітаміни? Яка роль вітамінів у життєдіяльності організму?
Розділ XI
ВИДІЛЬНА СИСТЕМА ДІТЕЙ МОЛОДШОГО МЮЛЬНОГО ВІКУ
§ 40. ЗНАЧЕННЯ І БУДОВА СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Участь різних систем органів у процесах виділення. Внаслідок обміну речовин у клітинах тканин утворюються кінцеві продукти розпаду й окислення. Серед них Н20 і С02. Крім того, до кінцевих продуктів розпаду білків належить і дуже отруйний аміак. Якщо нагромадження у внутрішньому середовищі вуглекислого газу лише пригнічує життєдіяльність організму, то надмір аміаку може спричинити тяжке отруєння його. Проте аміак, що міститься в крові, проходячи в її складі через печінку, перетворюється на менш отруйну, для організму речовину — сечовину. Однак значна концентрація сечовини в крові також дуже небезпечна для організму.
Всі кінцеві продукти обміну, що утворюються в тканинах, безперервно виводяться з організму. Видаляються з нього й надлишки води, а також мінеральних солей.
Вуглекислий газ і деяка кількість води видаляються через органи дихання, які в такому разі здійснюють видільну функцію. У виділенні бере участь і шкіра. Через неї виводиться піт, який містить воду, незначну кількість сечовини, а також деякі мінеральні солі, в основному кухонну. Отже, шкіра також належить до видільних органів, хоч участь її у виділенні непотрібних речовин з організму незначна.
Через , кишки разом з каловими масами з організму виводяться деякі солі важких металів, а також жовчні пігменти, що утворюються в печінці внаслідок руйнування гемоглобіну загиблих еритроцитів. У цьому полягає видільна функція кишок.
Основну роль у виділенні відіграють нирки (кольор. табл. VIII). Через них з організму безперервно видаляються надлишок води, мінеральних солей, майже вся сечовина, що утворюється в організмі, сечова кислота та деякі інші продукти розпаду білків, а також отруйні речовини, які потрапляють у внутрішнє середо'ви- ще організму з органів травлення або з дихальних шляхів. При діабеті, коли вміст глюкози в крові підвищується, надлишок її виводиться з організму також із сечею.
Нирки не тільки звільняють організм від непотрібних речовин, а й виконують важливу функцію підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму, а також нормального осмотичного тиску в ній. І нарешті, в нирках виробляється фізіологічно активна речовина ренін, що зумовлює разом з іншими речовинами, наприклад адреналіном, звуження кровоносних судин.
Будова органів сечовиділення. Сечовидільна система складаєть- з двох нирок, сечоводів, що відходять від них, сечового міхура та сечівника (кольор. табл. VIII).
Нирки розташовані у верхній частині черевної порожнини по обидва боки від хребетного стовпа на рівні двох останніх грудних і двох перших поперекових хребців. Нирки мають форму бобів, звернених угнутим боком до середньої лінії тіла. Довжина нирки
10.. .12 см, маса 120 г.
На угнутому боці кожної нирки є глибока виїмка. Це ворота нирки, в які входить ниркова артерія, а виходять ниркова вена і сечовід.
На розрізі нирки (кольор. табл. VIII) видно, що вона утворена двома шарами. Зовнішній шар червоно-бурого кольору і складається з кіркової речовини. Внутрішній шар світліший. Він утворений мозковою речовиною. Кіркова речовина., заходячи в мозкову, поділяє її на 12...20 ниркових пірамід. Всередині нирки є порожнина — ниркова миска. В неї відкриваються 7—8 ниркових сосочків, утворених 2—3 пірамідами, що злилися своїми вершинами. На сосочках є отвори, крізь які сеча, що утворюється в нирках, потрапляє в ниркову миску.^Звідси сеча по сечоводу стікає в порожнистий м’язовий орган — сечовий міхур, що має дуже розтяжні стінки. Коли сечовий міхур наповнюється сечею і розтягується, рефлекторно відкривається кільцеподібний, утворений гладенькою 'м’язовою тканиною сфінктер, що замикає його. Нижче розташований другий, зовнішній сфінктер, що складається з поперечносмугастої м’язової тканини. Дія зовнішнього сфінктера підкоряється волі людини: під час розслаблення його відбувається сечовипускання.
Мікроскопічна будова нирки. В кірковій речовині нирки є величезна кількість артеріальних капілярних клубочків, кожен з яких оточений капсулою, що має форму глибокої чаші.
Двошарові стінки капсули утворені епітеліальною тканиною. Між цими шарами щілиноподібна порожнина, від якої відходить нирковий каналець.
Капсула разом з клубочками утворює тільце нирки. Саме тут починається процес сечоутворення. В обох нирках людини близько 2 000 000 ниркових тілець, загальна поверхня стінок всіх капілярів, що входять у клубочки, досягає 1,8 м2, тобто приблизно дорівнює поверхні тіла людини.
Нирковий каналець на початку звивається в кірковій речовині, потім петлею опускається в мозкову речовину, знову повертається в кіркову, де знову звивається, і, нарешті, в мозковій речовині впадає в трубочку, куди збирається сеча з багатьох ниркових канальців. Трубочки сходяться в сосочки, які сосочковими отворами відкриваються в ниркові миски.
Основні процеси сечоутворення відбуваються в ниркових ка- нальцях. Ось чому загальна протяжність їх в обох нирках^ досягає 70 км.
Кровопостачання нирок. У кожну нирку впадає ниркова артерія, що відгалужується від аорти. Вона має численні розгалуження і в кірковому шарі утворює капілярні клубочки. Найменші артерії, що приносять кров у капілярні клубочки, дещо ширші за судини, які виносять з них кров. Тому в клубочках тиск крові підвищений. Судини, що виносять кров, повторно розгалужуються на капіляри, сітка яких обплутує ниркові канальці. З цих капілярів кров збирається у вени, які поступово стають більшими і утворюють ниркові вени, що відходять від нирок. Вони впадають у нижню порожнисту вену.
Дата добавления: 2014-12-04; просмотров: 840;