СПИННИЙ МОЗОК. ГАЛЬМУВАННЯ 12 страница


чення жиру в організмі, тимчасом як їжа, багата на вуглеводи, але бідна на жири, посилює накопичення жиру. Кількість жиру в хар­човому раціоні не повинна перевищувати кількості білків. Над­лишок жиру особливо шкідливий для дитячого організму.

Потреба в жирах неоднакова у людей різного віку. Для молод­ших школярів вона становить 70...80 г, для дітей 11...15 років :

90.. . 100 г і для юнаків 15... 18 років-—95... 100 г на добу.

Добову потребу в білках, жирах і вуглеводах для різних віко­вих груп подано в табл. 12.

Таблиця 12. Добові норми білків, жирів і вуглеводів у їжі дітей і дорослих, г
Вік роки Білки Жири Вуглеводи
7...11 70...80 70...80 280...320
11...15 90...100 90...100 360... 400
15...18

 

Обмін мінеральних солей. Крім органічних сполук в їжі містять­ся різні мінеральні речовини, до складу яких входять кальцій, фосфор, залізо, йод та інші елементи. Ці речовини не є енергетич­ним матеріалом, проте необхідні людині, без них вона не може існувати, оскільки ці речовини входять до складу всіх тканин ор­ганізму і постійно витрачаються в процесі життєдіяльності його. В порівняно великих кількостях в організмі містяться такі елемен­ти, як кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, і в дуже малих кілько­стях — мідь, цинк, бром, магній, йод, залізо. Добова потреба лю­дини в солях майже повністю покривається тією кількістю їх, що міститься в їжі, тому поповнення кількості мінеральних солей, які витрачає організм, звичайно не контролюється. В їжу додають лише кухонну сіль ЦаС1. Кухонна сіль потрібна людині для під­тримання постійного складу внутрішнього середовища організму, для утворення соляної кислоти в шлунковому соці.

ГІроте слід приділяти спеціальну увагу сольовому складу їжі для дітей, оскільки солі використовуються організмом для росту різних органів, наприклад кісток, зубів, а також для кісткового мозку, в якому утворюються еритроцити.

Розглянемо докладніше значення деяких солей для організму.

Солі кальцію беруть участь в утворенні міжклітинної речовини кісткової тканини. Вони відіграють дуже велику роль у зсідан­ні крові. Водночас ці солі виконують в організмі й інші важливі функції.

Чим молодша дитина, тим більше солей кальцію необхідно для здійснення її нормальної життєдіяльності. Потреба в солях каль­цію підвищується і в підлітків у період статевого дозрівання.

Солі фосфорної кислоти відіграють важливу роль не тільки в утворенні кісткової тканини, айв енергетиці клітини, в здійснен­ні нормальної діяльності нервової і м’язової систем, у процесах


всмоктування харчових речовин у кишках. Встановлено, що потре­ба в фосфорі збільшується під час напруженої розумової праці. Чим молодший організм дитини, тим більше фосфору потребує він. Солі фосфорної кислоти містяться в продуктах як рослинного, так і тваринного походження (горіхи, хліб, крупи, печінка, риба, яйця, молоко, сир, какао).

Солі магнію також беруть участь в утворенні кісткової ткани­ни, нормалізують роботу серцево-судинної системи. При складанні харчових раціонів для дітей слід тгам’ятати, що вживання великої кількості магнію призводить до втрати організмом значної кіль­кості кальцію, тому необхідно враховувати в раціоні вміст молока і молочних продуктів. Багато магнію в морській рибі, гречаній крупі, хлібі грубого помелу.

Солі калію необхідні для нормальної діяльності серцево-судин­ної системи. Вони посилюють сечовиділення, підвищують збудли* вість нервової і м’язової тканин. Солі калію містяться в гарбузі, кабачках, кавунах, яблуках, куразі, ізюмі, капусті.

Солі міді й заліза необхідні організмові в малих кількостях, проте вони відіграють важливу роль у кровотворенні, тканинному диханні. До харчового раціону дітей, особливо хворих з ознаками недокрів’я, рекомендується включати продукти, які містять багато солей заліза, міді (печінку, листяну зелень, селезінку, хліб, горіхи, моркву, фрукти, фруктові соки).

Иод має велике значення у життєдіяльності організму. В разі його нестачі розвивається захворювання щитовидної залози. Якщо в дитячому віці щитовидна залоза дістає недостатню кількість йо­ду, то у дитини розвивається кретинізм (малий зріст, розумова від­сталість). Багато йоду міститься в морській капусті, кальмарах, крабах, морській рибі.

Кобальт потрібний організмові для нормалізації процесів кро­вотворення. Він входить до складу вітаміну В12- В разі нестачі його може виникнути недокрів’я. Багато кобальту в горосі, буря­ках, червоній смородині, полуницях.

Бром необхідний для нормалізації діяльності нервової системи, для врівноважування процесів збудження і гальмування. Багато брому міститься в м’ясній їжі.

Фтор потрібний організму для зубів. Брак його у воді призво­дить до карієсу, до руйнування емалі зубів.

Обмін води. Жодний процес, що відбувається в нашому організ­мі, не може здійснюватися без води. Вона є розчинником, в якому відбуваються всі біохімічні процеси. Поряд з цим вода безпосе­редньо бере участь у багатьох біохімічних реакціях у клітинах на­шого тіла. В зв’язку з цим у людському організмі багато води.

Процентний вміст води в організмі залежить од віку людини. Чим молодша дитина, тим більше води міститься в її тілі. Так, у клітинах внутрішньоутробного плода людини і тварин вміст води досягає 95%, у клітинах новонародженого—-85, у клітинах дорос­лої людини —65%. З втратою води клітини стають менш актив­ними.

Усі тканини містять воду, проте вміст її на одиницю маси пев­ної тканини неоднаковий. Наприклад, кісткова тканина містить близько 22% води, м’язова — 75, серце — 79, нирки — 83, головний мозок — 85, кров — 92%.

Нормальна кількість води, яку дістає організм протягом доби, дорівнює втраті її. Це нормальний водний баланс організму. Проте величина його може бути різною. Так, у сильну спеку організм по­глинає більше води і виводить значну кількість її з потом. Анало­гічна картина спостерігається при інфекційних захворюваннях: людина вживає багато води і виводить її у великих кількостях з сечею, а в період зниження температури — з потом.

На рівень балансу води в організмі впливають і інші фактори, наприклад якість їжі (при вживанні солоних страв потреба у воді різко зростає), температура навколишнього середовища, а також стан організму (під час фізичної праці вживання води збільшує­ться).

§ 38. ©ВМІННІ Й ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЦЕСІЇ В ОРГАНІЗМІ

Регуляція обміну речовин. Механізм регуляції обміну речовин нервово-гуморальний. Наприклад, експериментальне пошкодження у тварин ядер підгорбової частини (проміжний мозок) призводить до різкого збільшення виведення з організму азоту з сечею; в разі ушкодження сірого горба тієї самої ділянки порушується жиро­вий обмін, настає ожиріння; пошкодження інших ядер викликає різке схуднення. Укол у дно четвертого мозкового шлуночка при­зводить до посилення вуглеводного обміну. Подразнення деяких ділянок підгорбової частини змінює також обмін води і мінераль­них солей — втрата води організмом зменшується або збільшується.

В гуморальній регуляції обміну речовин беруть участь, а іноді мають вирішальний вплив залози внутрішньої секреції (щитовид­на залоза, гіпофіз, острівцева частина підшлункової залози, яка виробляє гормон інсулін).

Обмін енергії. Про інтенсивність процесів обміну речовин роб­лять висновок за кількістю енергії, яку віддає організм за певний проміжок часу, найчастіше за добу. Одним з методів вивчення кіль­кості енергії, яка вивільняється під час обміну речовин, є пряма калориметрія. Суть цього методу полягає в тому, що людину, яку досліджують, вміщують у дуже великий калориметр, обладнаний радіаторами, куди надходить вода певної температури. Вода, що тече по радіаторах, нагрівається під дією тепла, яке виділяється організмом (вся енергія, що вивільняється в нашому організмі, врешті-решт переходить у теплову). За різницею температур води, яка надходить у радіатори і виходить з них, а також за масою її роблять висновок про те, скільки енергії віддав організм за той чи інший проміжок часу.

Другий приклад — це непряма калориметрія, тобто визначення кількості енергії, що вивільнилася, за кількістю поглинутого з по­вітря кисню і виділеного в нього вуглекислого газу. Виявляється, що на здійснення корисної роботи організм витрачає 16...20% всієї енергії, яка вивільнилася. Решта енергії перетворюється на теплоту, необхідну для підтримання сталої температури нашого організму.

При зниженій температурі навколишнього середовища обмін ре­човин підвищується і теплопродукція посилюється. Зовсім інше спостерігається в разі підвищення температури навколишнього се­редовища.

Для регуляції температури людського тіла поряд із змінами теплопродукції має значення підвищення або зниження віддачі тепла крізь шкіру. Докладніше про це йтиметься в розділі XII.

АТФ— акумулятор і переносник енергії в клітині. Енергетичні ресурси клітини, нагромаджені в органічних сполуках, дуже великі. Якщо б окислювальні процеси в клітині здійснювались хаотично, це призводило б до сильного нагрівання її, а тим самим і до загибелі. Проте в клітини є ряд пристосувальних особливостей, які дають змогу уникнути такої небезпеки. По-перше, окислювальні реакції енергетичних резервів клітини — це багатоступінчастий процес, що починається на мембранах ендоплазматичної сітки і закінчується на мембранах мітохондрій. По-друге, енергія, яка вивільняється під час окислення органічних сполук, акумулюється АТФ — адено- зинтрифосфатом. Як відомо, під час цього процесу енергія, .що вивільнилася, перетворюється у багатий па енергію хімічний зв’я­зок, який виникає при перетворенні АДФ (аденозиндифосфату) на АТФ. В свою чергу, ця сполука віддає енергію, нагромаджену у вигляді хімічних зв’язків, на різні окислювальні процеси, які здій­снюються в клітині.

§ 39. ВІТАМІНИ

Значення вітамінів. Для забезпечення життєдіяльності організ­му не досить, щоб у їжі були білки, жири і вуглеводи. Є ще й такі речовини, які сприяють зміцненню здоров’я, збільшують опірність організму проти застудних та інфекційних захворювань, підви­щують працездатність. Ці речовини називаються вітамінами. У на­шому організмі вітаміни відіграють важливу фізіологічну роль. Вони перетворюються на коферменти, тобто речовини, без яких не можуть функціонувати ферменти. Отже, наявність вітамінів в ор­ганізмі — обов’язкова умова нормальної його життєдіяльності.

Серед вітамінів є речовини білкової природи, проте частина вітамінів має іншу хімічну структуру.

Більшість вітамінів утворюється в рослинах. Разом з рослинною їжею вітаміни потрапляють в організм тварин і людини. ^Малий вміст вітамінів у їжі призводить до гіповітамінозу, а повний брак їх — до авітамінозу. Авітамінозу в дітей звичайно передує гіпо­вітаміноз, який супроводиться головним болем, появою дражли­вості, апатією, погіршенням апетиту, зниженням працездатності, уповільненням росту.

Перше припущення про те, що в рослинних продуктах містять­ся речовини, які запобігають цинзі, було висловлено ще в 1820 р. російським військово-морським лікарем Петром Вишневським.

У 1880 р. російський лікар М. І. Лунін, який займався експери­ментальним вивченням впливу різних харчових речовин на орга­нізм тварин, зробив велике відкриття. Миші, яким давали нату­ральну їжу, були цілком здоровими, росли і розвивалися нормаль­но, тоді як миші, яким давали очищену суміш поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів), розвивалися погано, хворіли й гинули. М. І. Лунін дійшов висновку, що в натуральній їжі крім поживних речовин містяться ще якісь речовини, які мають життєво важливе значення.

Проте тільки через ЗО років після відкриття М. І. Луніна, в 1911 р., польський лікар Казимір Функ добув з рисових висівок кристалічну речовину, якій дав назву вітамін (віта — життя, мін — залишок аміаку). Тепер відомо близько 50 вітамінів. їх прийнято поділяти на дві групи — розчинні в жирах (ліповітаміни) і роз­чинні у воді (гідровітаміни). До першої групи належать вітаміни А, О, Е, К та ін., до другої — вітаміни С, Р, вітаміни групи В, РР.

Вітаміни, розчинні в жирах. Значення вітаміну А вивчено дуже добре. Він необхідний для нормального росту дитячого організму, тому його часто називають «вітаміном росту». Крім того, від віта­міну А в харчовому раціоні залежить збереження нормального зору. Так, в разі нестачі цього вітаміну виникає захворювання — так звана куряча сліпота, а в разі тривалої відсутності його — хво­роба ксерофтальмія, яка призводить до сліпоти. Вітамін А забез­печує нормальний стан шкіри, слизових оболонок. Він має велике значення в профілактиці застудних захворювань.

Вітаміну А є багато в жирі й печінці морських риб, яловичій печінці, м’ясі морських риб, жирних оселедцях, ікрі, яєчному жовт­ку, молоці, вершковому маслі та ін. Речовина, з якої утворюється вітамін А, міститься і в ряді рослинних продуктів, що мають черво­ний і зелений колір. Це провітамін А — каротин, з якого в організ­мі в присутності жиру утворюється вітамін А. Фізіологічна потреба у вітаміні А становить 1 мг, а в каротині •— 3 мг на добу.

Кількість продуктів що містять і мг вітаміну А і 3 мг каротину, г
Тваринна їжа   Рослинна їжа  
Риб’ячий жир Перець червоний ЗО
Печінка яловича Морква
Печінка свиняча Обліпиха
Яйця Щавель
Масло вершкове Цибуля зелена
Сир Абрикоса сушена
Вершки Шипшина
Сметана Капуста білоголова
Молоко коров’яче Мандарини

 

Вітамін О відіграє велику роль у раціоні харчування дітей. В разі нестачі його діти хворіють на рахіт, в їхніх кістках не

відкладаються солі кальцію і фосфору. У таких дітей повільно за­ростає тім’ячко черепа і пізно з’являються зуби. Кістки у хворої дитини розм’якшуються і під вагою власного тіла викривляються. Добова потреба у вітаміні Б становить 500 10 (інтернаціональних одиниць). У зимовий період, коли більша частина тіла дітей закри­та одягом, організм відчуває нестачу цього вітаміну. Це може компенсуватися виробленням вітаміну з провітаміну за допомогою опромінення організму ультрафіолетовими променями.

Вітамін Е впливає на обмін речовин дитячого організму, норма­лізує роботу статевих залоз у період статевого дозрівання. В разі нестачі цього вітаміну у батьків діти народжуються нежиттєздат­ними. Добова потреба у вітаміні Е у дітей становить 5 мг.

Багато вітаміну Е міститься у насінні злаків, наприклад пше­ниці, кукурудзи, і в інших продуктах рослинного походження.

Вітамін К було відкрито порівняно недавно. Це регулятор про­цесу зсідання крові. Вітамін К утворюється у товстих кишках мі­крофлорою. Нестача цього вітаміну в організмі може виникати в разі приймання сульфамідних препаратів і антибіотиків, які пригнічують життєдіяльність кишкових бактерій. Вітамін К при­значають дорослим і дітям при гемофілії. Цей вітамін є у шпинаті, кропиві, капусті, моркві, м’ясі, рибі, яйцях, печінці та інших про­дуктах.

Вітаміни, розчинні у воді. Вітамін С — протицинготний вітамін. В разі нестачі його у дитини розвиваються кровоточивість і при­пухлість ясен, виникає нездужання і підвищена стомлюваність, знижується опірність проти застудних захворювань. Особливо час­то такий стан настає в дітей у зимовий і осінній періоди. Це пояс­нюється тим, що продукти за час зберігання втрачають значну частину вітаміну С. Потреба у вітаміні С безпосередньо залежить від таких факторів: віку, умов зовнішнього середовища, стану ор­ганізму. Тепер Головною санітарною інспекцією СРСР прийнято й затверджено середні добові норми потреби дітей і дорослих у ві­таміні С (табл. 13).

Шипшина 0,7 Капуста свіжа
Смородина чорна Яблука антонівські
Обліпиха Горошок зелений
Цибуля зелена Капуста квашена
Щавель Картопля
Суниці садові Цибуля ріпчаста
Агрус Клюква
Лимон Морква
Помідори Виноград
Кількість продуктів, що містить 10 мг вітаміну С (г)

Таблиця 13. Добова потреба у вітаміні С людини у різні вікові періоди

Вікові періоди Кількість ві­таміну С. мг
До одного року ЗО
1 ...3 роки
4 ...6 років
7 ...12 років
13...15 років
Доросла люди­  
на

Основним джерелом вітаміну С є продукти рослинного похо­дження: картопля, капуста, листяна зелень, ягоди, фрукти та ін.

Вітамін Р було відкрито у 1936 р. Тривала нестача цього ві­таміну спричинює зміни в організмі, подібні до змін в разі неста­чі вітаміну С (ламкість кровоносних судин, слабість, млявість, біль у кінцівках). Вітамін Р благотворно впливає на кров’яний тиск, діяльність нирок, шлунка, кишок, нормалізує процес зсідан­ня крові, сприятливо діє на функцію щитовидної залози. Особливо великий ефект спостерігається, якщо вітаміни С і Р використовува­ти разом. Добову потребу у вітаміні Р не встановлено, проте при­пускають, що вона становить приблизно 200 мг на добу. Найбільше вітаміну Р міститься у смородині, шипшині, апельсинах, капусті, помідорах, сливах, картоплі, моркві, зеленому горошку.

До вітамінів групи В належать вітаміни В), В2, В3, В4, В5, В6, В9, В12, Ві5. Вони є в їжі рослинного і тваринного походження.

Вітамін В і, що називається тіаміном, має велике значення для забезпечення нормальної діяльності центральної і периферичної нервової системи. Крім того, тіамін сприяє росту дитини. Нестача цього вітаміну викликає підвищену стомлюваність під час розумо­вої праці, підвищену збудливість, біль у кінцівках, задишку, без­соння, посилене серцебиття. Тривала нестача вітаміну Ві в їжі призводить до тяжкого захворювання бері-бері. Добова потреба молодших школярів у цьому вітаміні становить 1,5 мг, дорослих —

З-мг на добу. Потреба у вітаміні Ві зростає в умовах низької і ви­сокої температур.

Вітамін В2 — рибофлавін — було відкрито в 1913 р. і тепер його добре вивчено. Нестача рибофлавіну призводить до головного бо­лю, втрати апетиту, слабості, підвищеної стомлюваності, на слизо­вій оболонці рота виникають вогнища запалення, в куточках губ з’являються тріщини. Крім того, рибофлавін бере участь в обміні речовин, поліпшує роботу печінки і шлункову секрецію, відіграє роль у профілактиці недокрів’я. Добова потреба в ньому залежить од віку й характеру трудової діяльності. Так, у дітей 7... 14 років вона становить 2 мг, у підлітків 14...16 років — 3 мг на добу. В осіб, праця яких пов’язана з напруженням зору, добова потреба у рибофлавіні зростає.

Вітамін В9 — фолієва кислота — міститься в продуктах у дуже невеликих кількостях. Біологічно активного стану цей вітамін набуває у процесі травлення. Фолієва кислота стимулює кровотво­рення. В разі нестачі її гальмується дозрівання кров’яних клітин у кістковому мозку і перехід їх у кров. Внаслідок цього можуть роз­виватися такі тяжкі захворювання крові, як анемія і лейкопенія. Потребу людини у вітаміні В9 не встановлено, проте орієнтовно вона становить 2—3 мг на добу. Фолієва кислота надходить в ор­ганізм з харчовими продуктами і синтезується мікробною флорою кишок.

Вітамін В12 було відкрито в 1948 р. Він поліпшує склад крові. В разі недокрів’я його призначають разом з вітаміном В9. Крім то­го, він посилює білковий і жировий обміни і має антисклеротичну дію. Нестача його в організмі призводить до розладу кровотворен­ня, злоякісного недокрів’я, порушення функцій нервової системи.

Вітамін В12 міститься в продуктах тваринного походження — м’ясі, яйцях, молоці, печінці.

Вітамін РР було відкрито в 1926 р. В разі нестачі його розви­вається хвороба пелагра, ознаками якої є почервоніння шкіри, поява пухирців і утворення виразок. Після загоювання їх на шкірі залишаються темні плями. При пелагрі порушується діяльність травного каналу і нервової системи (можуть з’явитися галюцина­ції, розвиваються психози). Добова потреба у вітаміні РР зале­жить від віку і стану здоров’я. Для дітей вона становить 15 мг, до­рослої людини — 25 мг на добу. Вітамін РР є в тих самих продук­тах, які містять вітаміни Ві і В2 (табл. 14).

Таблиця 14. Вміст вітамінів В1, В2, РР в 100 г продуктів, мг
Назва продукту в, в2 РР
Хліб житній 0,15 0,13 0,45
Крупа гречана 0,50 0,24 4,20
Крупа вівсяна 0,60 0,14 0,98
Картопля 0,07 0,04 0,67
Капуста білоголова 0,05 0,04 0,32
Горошок зелений 0,34 0,19 2,60
Помідори 0,05 0,03 0,42
Молоко 0,05 0,19 0,10
Яловичина 0,08 0,13 3,30
Свинина 0,80 0,14 2,30
Яйця курячі 0,14 0,69 0,20
Дріжджі пекарські 0,45 2,07 28,20

ЗАПИТАННЯ для ПОВТОРЕННЯ

 

1. В чому полягає зв’язок між внутрішньоклітинним обміном речовин і об­міном організму з навколишнім середовищем? 2. Що таке основний обмін?

3. В чому полягає особливість обміну речовин дитячого організму? 4. Як здій­снюються в організмі білковий, жировий і вуглеводний обміни? 5. Що вам відо­мо про сольовий і водний обміни? 6. Як здійснюється обмін енергії і теплоти в організмі? 7. На які групи поділяють вітаміни? Яка роль вітамінів у життє­діяльності організму?

Розділ XI

ВИДІЛЬНА СИСТЕМА ДІТЕЙ МОЛОДШОГО МЮЛЬНОГО ВІКУ

§ 40. ЗНАЧЕННЯ І БУДОВА СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Участь різних систем органів у процесах виділення. Внаслідок обміну речовин у клітинах тканин утворюються кінцеві продукти розпаду й окислення. Серед них Н20 і С02. Крім того, до кінце­вих продуктів розпаду білків належить і дуже отруйний аміак. Якщо нагромадження у внутрішньому середовищі вуглекислого газу лише пригнічує життєдіяльність організму, то надмір аміаку може спричинити тяжке отруєння його. Проте аміак, що міститься в крові, проходячи в її складі через печінку, перетворюється на менш отруйну, для організму речовину — сечовину. Однак значна концентрація сечовини в крові також дуже небезпечна для орга­нізму.

Всі кінцеві продукти обміну, що утворюються в тканинах, без­перервно виводяться з організму. Видаляються з нього й надлиш­ки води, а також мінеральних солей.

Вуглекислий газ і деяка кількість води видаляються через ор­гани дихання, які в такому разі здійснюють видільну функцію. У виділенні бере участь і шкіра. Через неї виводиться піт, який містить воду, незначну кількість сечовини, а також деякі міне­ральні солі, в основному кухонну. Отже, шкіра також належить до видільних органів, хоч участь її у виділенні непотрібних речовин з організму незначна.

Через , кишки разом з каловими масами з організму виводяться деякі солі важких металів, а також жовчні пігменти, що утворю­ються в печінці внаслідок руйнування гемоглобіну загиблих ери­троцитів. У цьому полягає видільна функція кишок.

Основну роль у виділенні відіграють нирки (кольор. табл. VIII). Через них з організму безперервно видаляються надлишок води, мінеральних солей, майже вся сечовина, що утворюється в організмі, сечова кислота та деякі інші продукти розпаду білків, а також отруйні речовини, які потрапляють у внутрішнє середо'ви- ще організму з органів травлення або з дихальних шляхів. При діабеті, коли вміст глюкози в крові підвищується, надлишок її ви­водиться з організму також із сечею.

Нирки не тільки звільняють організм від непотрібних речовин, а й виконують важливу функцію підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму, а також нормального осмо­тичного тиску в ній. І нарешті, в нирках виробляється фізіологіч­но активна речовина ренін, що зумовлює разом з іншими речови­нами, наприклад адреналіном, звуження кровоносних судин.

Будова органів сечовиділення. Сечовидільна система складаєть- з двох нирок, сечоводів, що відходять від них, сечового міхура та сечівника (кольор. табл. VIII).

Нирки розташовані у верхній частині черевної порожнини по обидва боки від хребетного стовпа на рівні двох останніх грудних і двох перших поперекових хребців. Нирки мають форму бобів, звернених угнутим боком до середньої лінії тіла. Довжина нирки

10.. .12 см, маса 120 г.

На угнутому боці кожної нирки є глибока виїмка. Це ворота нирки, в які входить ниркова артерія, а виходять ниркова вена і сечовід.

На розрізі нирки (кольор. табл. VIII) видно, що вона утво­рена двома шарами. Зовнішній шар червоно-бурого кольору і складається з кіркової речовини. Внутрішній шар світліший. Він утворений мозковою речовиною. Кіркова речовина., заходячи в мозкову, поділяє її на 12...20 ниркових пірамід. Всередині нирки є порожнина — ниркова миска. В неї відкриваються 7—8 ниркових сосочків, утворених 2—3 пірамідами, що злилися своїми вершина­ми. На сосочках є отвори, крізь які сеча, що утворюється в нир­ках, потрапляє в ниркову миску.^Звідси сеча по сечоводу стікає в порожнистий м’язовий орган — сечовий міхур, що має дуже роз­тяжні стінки. Коли сечовий міхур наповнюється сечею і розтягує­ться, рефлекторно відкривається кільцеподібний, утворений гла­денькою 'м’язовою тканиною сфінктер, що замикає його. Нижче розташований другий, зовнішній сфінктер, що складається з попе­речносмугастої м’язової тканини. Дія зовнішнього сфінктера під­коряється волі людини: під час розслаблення його відбувається сечовипускання.

Мікроскопічна будова нирки. В кірковій речовині нирки є ве­личезна кількість артеріальних капілярних клубочків, кожен з яких оточений капсулою, що має форму глибокої чаші.

Двошарові стінки капсули утворені епітеліальною тканиною. Між цими шарами щілиноподібна порожнина, від якої відходить нирковий каналець.

Капсула разом з клубочками утворює тільце нирки. Саме тут починається процес сечоутворення. В обох нирках людини близь­ко 2 000 000 ниркових тілець, загальна поверхня стінок всіх капі­лярів, що входять у клубочки, досягає 1,8 м2, тобто приблизно до­рівнює поверхні тіла людини.

Нирковий каналець на початку звивається в кірковій речови­ні, потім петлею опускається в мозкову речовину, знову повертає­ться в кіркову, де знову звивається, і, нарешті, в мозковій речо­вині впадає в трубочку, куди збирається сеча з багатьох ниркових канальців. Трубочки сходяться в сосочки, які сосочковими отво­рами відкриваються в ниркові миски.

Основні процеси сечоутворення відбуваються в ниркових ка- нальцях. Ось чому загальна протяжність їх в обох нирках^ дося­гає 70 км.

Кровопостачання нирок. У кожну нирку впадає ниркова артерія, що відгалужується від аорти. Вона має численні розгалужен­ня і в кірковому шарі утворює капілярні клубочки. Найменші ар­терії, що приносять кров у капілярні клубочки, дещо ширші за судини, які виносять з них кров. Тому в клубочках тиск крові під­вищений. Судини, що виносять кров, повторно розгалужуються на капіляри, сітка яких обплутує ниркові канальці. З цих капіля­рів кров збирається у вени, які поступово стають більшими і утво­рюють ниркові вени, що відходять від нирок. Вони впадають у нижню порожнисту вену.








Дата добавления: 2014-12-04; просмотров: 833;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.023 сек.