Зміни в організмі жінки після пологів

З народженням дитини закінчилася потреба у підвищеному функціонуван­ні всіх систем і органів матері, що забезпечували регуляцію, розвиток плідно­го яйця, формування органів і систем плоду та його народження. Тому в орга­нізмі матері у післяпологовий період відбуваються процеси зворотної перебу­дови у нервовій, ендокринній, серцево-судинній і дихальній системах, обміну речовин, статевій і інших системах, які поступово повертаються до стану, що був до вагітності.

Значні зміни відбуваються у матці. Після звільнення від навколоплідної во­ди, плоду, посліду вона різко зменшується в об'ємі і розмірі. Безпосередньо ма­са матки після пологів становила 1000—1200 г. її дно знаходилося на рівні пуп­ка. До кінця першого тижня матка зменшується до 500—600 г і дно її розташо­вується між пупком і лобком, другого — до 350 г І опускається за лобок, до кінця третього тижня — до 200 г і наприкінці післяпологового періоду досягає 50—80 г. Паралельно зі скороченням матки зменшуються і післяпологові виді­лення (лохії), які спочатку 2—3 дні криваві, далі криваво-серозні, серозні. При­пиняються вони наприкінці третього тижня і шийка матки закривається.

Суттєві зміни відбуваються у молочних залозах. Вони під дією лактоген-ного гормону гіпофізу починають утворювати молоко (лактація). Залози, в свою чергу, виділяють гормон маммін, який стимулює скорочення матки.

М'язи черевної стінки, тазового дна перерозтягнуті, не здатні підтримува­ти нормальне положення внутрішніх органів, живіт відвисає. Матка легко змі­шується через розтягнений і розслаблений її зв'язково-м'язовоий та фіксуючий апарати. Внутрішньочеревний тиск знижений, перистальтика кишечнику упо­вільнена, тонус сечового міхура знижений, що веде до запору, затримки сечо­випускання.

Після пологів спостерігається зменшення обсягу циркулюючої крові, упо­вільнення швидкості кровотоку і застійні явища у черевній порожнині, мало­му тазу і нижніх кінцівках, що може привести до утворення тромбу. Проте через опущення діафрагми відновлюється звичайне положення серця, легень, що сприяє поліпшенню їхніх функції.